Ухвала суду № 36705758, 14.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ К/800/12193/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року

у справі № 2а/2370/3972/2012

за позовомДочірнього підприємства "Перемога Нова"доДержавної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Перемога Нова» (далі по тексту - позивач, ДП «Перемога Нова») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби від 09.10.2012 року № 0001522301 про збільшення суми грошового зобов'язання Дочірнього підприємства «Перемога Нова» по податку на додану вартість в розмірі 2 078 212 грн., в т. ч. 1 662 577 грн. основного платежу та 415 644 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ДП «Перемога Нова», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Перемога Нова» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» за період з 01.04.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої складено акт №21/22-010/30541899 від 27.09.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 662 577 грн., в тому числі за квітень 2012 року на 321 658 грн., за травень 2012 року на 128 750 грн., за червень 2012 року на 114 381 грн., за липень 2012 року на 119 990 грн., за серпень 2012 року на 977 798 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2012 року № 0001522301, яким ДП «Перемога Нова» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 2 078 212 грн., в т. ч. 1 662 577 грн. основного платежу та 415 644 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Виходячи з вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3. ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Перемога Нова» (покупець) та ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (постачальник) укладено договір поставки від 30.12.2011 року № 1872-Г на придбання сирого нерафінованого масла із насіння соняшника врожаю 2011 року (товар). Відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця вищевказаний товар за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.

Оплата позивачем придбаного товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується матеріалами справи.

Факт виконання умов вищевказаного договору підтверджується видатковими накладним, податковими накладними, вантажно-митними деклараціями та актами приймання-передачі товару тощо.

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач в подальшому поставив товар на умовах СРТ Комплекс по переробці і перевантаженні тропічних масел ТОВ «Дельта Вілмар СНГ» в м. Южне, Одеської області компанії «Alfa Trading Limited» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 14.02.2012 року № CSF/UKR/2012/PO112.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент здійснення господарських операцій підприємство ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов