Постанова № 36704419, 15.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 року 810/7079/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у загальній сумі 873734,50 грн., з яких: 748111,00 грн. - за основним платежем; 125623,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення грошового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення покладено твердження податкового органу про те, що позивач, який є орендарем цілісного майнового комплексу, не компенсував орендодавцю вартість спожитої електроенергії і, таким чином, безоплатно отримав вказані послуги. Оскільки позивач не відобразив вартість безоплатно отриманої електроенергії у складі доходу відповідних податкових (звітних) періодів, це призвело до заниження податку на прибуток.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження податкового органу про отримання електроенергії безоплатно не відповідає дійсності, адже договір оренди цілісного майнового комплексу передбачає компенсацію орендодавцю вартості комунальних послуг (електроенергії, газопостачання, водопостачання) на підставі показників відповідних приладів обліку на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку. Оскільки орендодавець рахунків на компенсацію вартості комунальних послуг позивачу не виставляв, обов'язок щодо сплати відповідних сум компенсації у позивача ще не виник. Таким чином, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно, тому просив суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" є юридичною особою, що зареєстрована 30.03.2000 Васильківською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, є, зокрема, платником податку на прибуток.

У травні 2013 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (акт перевірки від 15.05.2013 № 630/22-01/30479810).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 748111,00 грн., у тому числі по періодах: за 2-3 квартали 2011 року - на суму 125987,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року - на суму 246297,00 грн.; за 1 квартал 2012 року - на суму 116422,00 грн.; за півріччя 2012 року - на суму 250067,00 грн.; за 9 місяців 2012 року - на суму 378398,00 грн.; за 2012 рік - на суму 501814,00 грн.

Такий висновок зроблено посадовими особами податкового органу на підставі даних про те, що позивач не відобразив у складі доходів відповідних податкових (звітних) періодів вартість безоплатно отриманої електроенергії і це призвело до заниження податку на прибуток.

В якості вартості безоплатно отриманої електроенергії податковий орган взяв суму 3460449,98 грн., у тому числі ПДВ - 692089,98 грн., яку орендодавець майнового комплексу, що орендує позивач, сплатив ПАТ "АЕС Київобленерго" за період, що перевірявся, при цьому відомості щодо зв'язку вказаних витрат з об'єктом оренди та іншим майном орендодавця перевіркою не з'ясовувались.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2013 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у загальній сумі 873734,50 грн., з яких: 748111,00 грн. - за основним платежем; 125623,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих органів доходів і зборів, однак за результатами розгляду скарг податкове повідомлення залишено без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи суд встановив, що у серпні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (орендодавець) і позивачем (орендар) укладено договір оренди від 01.08.2011 № 01/08/11ТА, згідно з яким позивач прийняв від орендаря у строкове платне користування (оренду) рибопереробний комплекс загальною площею 8551,10 м2, розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 49Б, а також основні засоби, які зазначені у додатку 1 до Договору (Майновий комплекс).

Договором передбачено, що строк оренди встановлюється до 20.07.2014 (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендарю орендну плату в розмірі 11017580,90 грн., у тому числі ПДВ - 203516,18 грн.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що платежі за комунальні послуги (електроенергія, газопостачання, водопостачання) не включаються в суму орендної плати. Вартість таких послуг визначається на підставі показників відповідних приборів обліку та компенсується орендарем на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

У серпні 2011 року позивач і орендодавець підписали додаткову угоду від 15.08.2011 до вказаного договору оренди, якою було передбачено, що комунальні послуги (електроенергія, газопостачання, водопостачання) за договором включені до суми орендної плати, вартість таких послуг орендодавцем окремо не визначається. Однак, як з'ясувалось, вказана додаткова угода не вступила в дію, адже її умови не були погоджені заставодержателем об'єкта оренди - ПАТ "ОТП Банк".

У судовому засіданні позивач стверджував, що з дня укладання договору оренди до дня судового розгляду орендодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тельбі" жодних рахунків позивачу на компенсацію вартості комунальних послуг не виставляло. Доказів на спростування даного твердження податковий орган суду не надав.

Таким чином, оскільки договором оренди не визначено конкретного строку (терміну) виконання зобов'язань з компенсації вартості комунальних послуг, а обов'язок боржника виконати вказані зобов'язання виникає з моменту настання певної події - виставлення позивачу рахунку на оплату комунальних послуг, яка не настала, твердження податкового органу про безоплатне отримання комунальних послуг є безпідставним.

Оскільки зобов'язання з приводу компенсації вартості комунальних послуг випливають з договору оренди, яким строк оренди майнового комплексу встановлено до 20.07.2014, враховуючи положення статті 257 Цивільного кодексу України орендодавець має право пред'явити позивачу вимоги з приводу компенсації вартості комунальних послуг до 20.07.2017.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому, під безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі) (підпунк 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

В основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі, покладено твердження податкового органу про те, що позивач не включив до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартість безоплатно отриманої електроенергії.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи судом встановлено, що твердження податкового органу про те, що позивач безоплатно одержав електроенергію, є безпідставними, адже договір оренди передбачає компенсацію вартості комунальних послуг, обов'язок позивача щодо компенсації вартості спожитої електроенергії пов'язується з настанням певної події (виставлення рахунку), яка ще не настала. Водночас вимоги орендодавця щодо компенсації вартості комунальних послуг не можуть розглядатися як безнадійна кредиторська заборгованість, адже ці зобов'язання не відповідають ознакам безнадійної заборгованості, що визначені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.06.2013 № 0001232201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у загальній сумі 873734,50 грн., з яких: 748111,00 грн. - за основним платежем; 125623,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчопромкомплекс" судові витрати у сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "20" січня 2014 р.