Постанова № 36704337, 15.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"15" січня 2014 р. № 820/11347/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність №870 від 29.11.2013р.);

представника відповідача - Губської В.В. (довіреність №2531/9/10.0-13 від 146.09.2013р.),

представника Прокуратури - Калмикової Ю.С. (посвідчення № 012885),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об"єднаної державної податкової інспекції міста Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області, за участі Прокуратури Фрунзенського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.01.2011 року № 0000011702/0 та від 10.01.2011 року № 0000021702/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року у задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, за участі Прокуратури Фрунзенського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено .

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року позивачем подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року позивач подав касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.10.2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року скасовано , а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року прийнято справу до провадження, призначено справу до судового розгляду .

В обґрунтування позову зазначивши, що він не здійснював перевищення граничного річного обсягу виручки для платника єдиного податку, оскільки грошові кошти він отримав по договорам комісії для покупок автомобілів, у зв"язку з чим доходом позивача є лише суми комісійної винагороди. Також позивач посилається на неправильний розрахунок відповідачем податкових зобов"язань відносно нього .

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов .

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Фрунзенському районі міста Харкова на відповідача - Індустріальну об"єднану державну податкову інспекцію міста Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. У своєму письмовому запереченні обґрунтовував необхідність відмовити в задоволенні позову тим, що позивачем не підтверджено здійснення будь -яких витрат по коштам, отриманим по договорам комісії, через що не підтверджено , що ці кошти отримано позивачем для подальшої покупки автомобілів, а не є його доходом .

Представник Прокуратури підтримав доводи та обґрунтування відповідача та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.10.1999 року за №24800170000012597, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_2. Позивач перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 11.10.1999 року за №1730. Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_3 та не заперечувалось особами , які беруть участь у справі, що фізична особа - підприємець ОСОБА_4 на момент виникнення спірних відносин та проведення перевірки перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.

На підставі направлень №780 від 12.10.10р. та № 1008 від 25.11.10 р. (а.с.3-4 т.ІІІ), які вручені позивачу, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009р., про що складено акт перевірки від 08.12.2010р. № 5726/17-211/НОМЕР_1 (а.с.10- 28т.І).

Згідно п.1 ст. 11-1 Закону України " Про державну податкову службу в Україні " №509-XII від 04.12.90 р. ( який регулював спірні правовідносини на момент їх виникнення) плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Судом встановлено, що позивачу вручено повідомлення №145 від 20.09.10 р. про проведення перевірки позивача.

В ході перевірки від 08.12.2010р. № 5726/17-211/НОМЕР_1 встановлено наступні порушення:

- перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 2-4 кв.2008р. на суму 10095167,07грн., у 2009р. - 487022,75 грн., чим порушено ст. 1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів підприємницької діяльності" № 727/98 від 03.07.98р.;

- п.4.1 ст.4 , пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.6.1 ст. 6, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 №168/97-ВР; в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань на суму 1546044 грн. ПДВ, у т ч. у 2008р. - 1348639 грн., у 2009р. -197405 грн.

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України ''Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 зі змінами та доповненнями та п. 19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'" від 22.05.2003 №889, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 1246746,35 грн. в т. ч. у 1 кв. 2008р. -377096,98 грн., 2 кв.2008р. - 353943,4 грн., 3 кв. 2008р.- 295163,06 грн., 4 кв. 2008р. - 109502.85 грн., в період з 01.01.2009 по 11.06.2009 -111040,06 грн., в період з 12.06.2009 по 31.12.2009.

- не подання декларацій про отримані доходи за 2кв. 2008р., 3 кв.2008р., 4 кв. 2008р., 2009 р., ( термін подання 40 календарних днів), чим порушено пп. "в" п.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 р. № 889- IV "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення обов'язків платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами' ч.1 ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- не подання 21 декларацій з ПДВ за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., чим порушено пп 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

На підставі висновків акту перевірки , згідно пп.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.п. 54.3.1, 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення №0000011702/0 від 10.01.2011 року (а.с.9 т.І), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1246746,35 грн., у т.ч. за основним платежем - 1246746,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 00,00 грн. та № 0000021702/0 від 10.01.2011 року (а.с.8 т.І), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1936125 грн., у т.ч. за основним платежем - 1546044 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями - 390081 грн.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугувало судження суб"єкта владних повноважень в акті перевірки, що позивач у звіті суб"єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку вказав, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком в календарному році склав за 2008 рік - 327755 грн., 2009 р. - 55000 грн., у той час коли згідно банківських виписок на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 у 2008 р. надійшло 10595167, 07 грн., з 01.01.09р. по 11.06.09р. надійшло 987022,75 грн. та на вимогу органу державної податкової інспекції позивач не надав документального підтвердження валових витрат.

Судом встановлено, що згідно звітів суб'єкта малого підприємництва -особи-платника єдиного податку (а.с.239-242 т. ІІ) обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком склав за 2008р. - 327755,00 грн., за 2009р. - 55000,00 грн.

Згідно виписок банку на розрахунковий рахунок НОМЕР_4 (а.с.12 - 136 т. ІІІ)у 2008р. надійшло 10595167,07 грн. (у тому числі наростаючим підсумком у: 1 кварталі 2008 року - 3 851 973,15 грн.; 2 кварталі 2008 року - 6 998 136,74 грн.; 3 кварталі 2008 року - 9 621 808,42 грн.; 4 кварталі 2008 року - 10 595 167,07 грн.), з 01.01.2009 по 11.06.2009р. надійшло 987022,75 грн.

Суд зазначає, що до перевірки від 08.12.2010р. № 5726/17-211/НОМЕР_1 позивачем не надано жодних первинних документів , які підтверджують походження цих коштів та подальші витрати по ним, що підтверджується листами позивача від 30.09.10р. та від 29.11.10р. Зазначеними листами повідомлено відповідача , що всі витребувані документи за період діяльності з 01.01.08 р. по 31.12.10р. втрачені позивачем та відновити їх не має можливості (а.с.7-8 т. ІІІ).

Суд зазначає, що до матеріалів справи під час судового засідання 11.05.11 року представником позивача надано копії первинних документів за 1-й квартал - 4 квартал 2008 р., за 1-й квартал 2009 р.

На вимогу суду представник позивача не зміг пояснити коли та яким чином відновлено зазначені документи та чому їх не було надано під час перевірки позивача 08.12.2010р.

Згідно з наданих позивачем до суду документів судом встановлено, що в 2008-2009р.р. між позивачем, як комісіонером, укладено договори комісії (а.с. 81 -250 т.І, а.с.1-65 т.ІІ) з наступними комітентами: ТОВ "Кобус", ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ПП "Авто - Планета", відповідно до умов яких позивач зобов'язувався за винагороду, від свого імені за дорученням та за рахунок комітентів здійснити придбання автомобілів у аварійному стані у третіх осіб.

На виконання умов договорів комісії "Комітенти" перераховували на рахунок "Комісіонера" грошові кошти у 2008 році та у 2009 році, що підтверджується банківськими виписками (графа: призначення платежу ).

До матеріалів справи позивачем надано копії контрактів, які укладено між позивачем (покупець) та AUTO PLANET INTER LLP (продавець), предметом яких є : продавець збов"язується продати товар : автомобіль в аварійному стані , а покупець відповідно до договору комісії зобов"язується прийняти товар та сплатити його на умовах контрактів. Умовами контрактів передбачено, що комітенти або покупець здійснюють оплату по контрактам шляхом переводу грошей на розрахунковий рахунок продавця.

На вимогу суду позивачем не надано доказів переводу грошей на розрахункові рахунки продавця за покупку автомобілів по контрактам , та що саме ці гроші, які отримано позивачем по договорам комісії на його рахунок НОМЕР_4 у 2008р. , 2009 році (згідно банківських виписках , які містяться в матеріалах справи) переведено на рахунок AUTO PLANET INTER LLP на покупку автомобілів по контрактам.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, у власному обліку в якості виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивач відображав лише суми комісійної винагороди, отриманої від комітента за надання посередницьких послуг. Інші грошові суми, які позивач отримував від комітентів до складу виручки не включались.

Указом Президента України " Про спрощену систему оподаткування , обліку та звітності суб"єкта малого підприємництва" від 03.07.98р. № 727/98 (надалі Указ № 727/98 ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. Так, пункт перший статті 1 Указу № 727/98 надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з положенням п. 4 ст. 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу № 727/98).

Порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування , визначених ст.1 Указу № 727/98 , у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом , який виключає можливість застосування до суб"єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 тис. грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Перевищення позивачем встановленого зазначеною вище нормою обсягу виручки позбавляло його права на пільговий режим оподаткування і звітності та зобов'язувало сплатити податок з доходів на загальних підставах

Відповідно п. 1.6 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 року № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" загальний оподаткований дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із п. 9.12 ст. 9 цього Закону № 889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким спеціальним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин був IV розділ Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", згідно якого оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

Згідно з п.п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В ході проведення перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують такі витрати. Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи або для огляду не надано доказів переводу грошей на розрахункові рахунки продавця за покупку автомобілів по контрактам , та що саме ці гроші, які отримано позивачем по договорам комісії на його рахунок НОМЕР_4 у 2008р. , 2009 році (згідно банківських виписках , які містяться в матеріалах справи) переведено на рахунок AUTO PLANET INTER LLP на покупку автомобілів по контрактам.

Тому суд погоджується з доводами відповідача, ДПІ про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" за правилами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян".

Враховуючи, що документально такі витрати не є підтвердженими відповідачем розраховано такі витрати за нормами, що встановлені додатком №6 Інструкції ГДПІ України "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженої Наказом ГДПІ № 12 від 21.04.1993, а саме: в розмірі 25 % - за здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну. Таким чином твердження позивача, щодо неправомірності визначення таких витрат не є обґрунтованим.

Крім зазначеного Указу № 727/98 положення про умови та порядок набуття права здійснення підприємницької діяльності за такою системою оподаткування містяться в Законі України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , який діяв на момент виникнення спірних відносин, із змінами та доповненнями.

Суд зазначає, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців - платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку - передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податку на додану вартість на загальних підставах.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону України "Про податок на додану вартість" особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку (зокрема, податку на додану вартість), коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У зв"язку з не наданням до перевірки первинних документів по коштам, які перераховані на рахунок позивача, дата виникнення податкових зобов"язань з поставки товарів (робіт, послуг) встановлена відповідачем з урахуванням дати отримання виручки згідно банківських виписок по розрахунковому рахунку НОМЕР_4 з 01.01.08р. по 11.06.09р.

Після перевищення граничного обсягу виручки для платника єдиного податку, позивачем податкові декларації з податку на додану вартість не подавались , що не заперечується сторонами у справі.

Твердження позивача про неправомірність посилань на положення п.п. 54.3.1, 54.3.2, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в частині здійснення розрахунку податкового зобов'язання не може бути прийнято судом до уваги, оскільки податкові повідомлення - рішення прийняті 10.01.2011 року, тобто після набуття Податкового кодексу України та визначають право контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань та застосувати штрафну санкцію. При цьому суд зазначає, що зазначені податкові повідомлення - рішення містять посилання на норми законів з питань оподаткування, які були порушені та визначають об'єкт оподаткування на момент вчинення господарських операції.

Враховуючи вищевикладене, суд , прийшов до висновку, про те, що відсутні підстави для скасування податкових повідомлень - рішень від 10.01.2011 року № 0000011702/0 та від 10.01.2011 року № 0000021702/0 , через що суд відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Індустріальної об"єднаної державної податкової інспекції міста Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області, за участі Прокуратури Фрунзенського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2014 року.

Суддя Шляхова О.М.