Постанова № 36704326, 16.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"16" січня 2014 р. № 820/12124/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі представника позивача - Нестерцової З.П.. (довіреність № 87/9/20-09-15-48 від 15.01.2014р.);

представника відповідача - Кириченко Н.В. (довіреність №1486/17 від 16.12.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" , що знаходяться у ХОД АТ "Райфайзен банк Аваль " м.Харків .

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість , з податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, з земельного податку, єдиного внеску, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря , надходження від скидів забруднюючих речовин у водні об»єкти на загальну суму 1952690,13 грн. Органом податкової служби направлено податкову вимогу на погашення податкового боргу до КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", яку отримано відповідачем. Також позивачем прийнято рішення про опис майна від 14.08.13 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи тим, що адміністративний арешт може бути накладено лише у разі наявності узгодженого податкового боргу та у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Відповідач зазначив, що він є казенним підприємством, його борг не є узгодженим , оскільки податкова вимога оскаржується ним у судовому порядку та позивачем не здійснено заходів щодо встановлення відсутності майна, або балансової вартості наявного майна відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" зареєстрований в якості юридичної особи від 15.10.2003 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ,№428177, та перебуває як платник податків на обліку в ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області , що не заперечується сторонами у справі .

Згідно Статуту КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", Затвердженого Міністром оборони України від 11.01.2002 року, відповідач є казенним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства оборони України (а.с.9).

Відповідач для здійснення розрахунків в безготівковій формі має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить інформаційна довідка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.5).

До матеріалів справи позивачем надано копії облікових карток, в яких зазначено суми податкового боргу, які наявні у відповідача. На вимогу суду позивачем не надано пояснень та доказів, щодо розрахунку суми боргу та підстав, за яких виник зазначений борг.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається виключно на п.п. 20.1.17 ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що законодавець чітко встановив підстави для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку, а саме:

1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг,

2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу,

3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

На вимогу суду , позивач не зміг надати докази відсутності майна відповідача , або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведених норм процесуального права, суд зазначає, що звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень не подав в повному обсязі доказів відсутності у відповідача майна, доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковими умовами для накладення арешту на кошти та цінності на банківських рахунках відповідача за приписами п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не забезпечив належної реалізації владної управлінської функції, адже не подав до суду доказів вжиття передбачених законом дій з проведення перевірки складу та структури активів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням №4 від 14.08.13 року позивачем вирішено здійснити опис майна , що перебуває у власності КП «ЗРЕМЗ».

До матеріалів справи позивачем надано акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №1/20-09-15-87/08326540 від 25.11.13 року, згідно якого податковим керуючим повідомлено, що КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" за наявності законодавчих підстав відмовив у здійсненні опису майна у податкову заставу та / або не надав документи , необхідні документи для такого опису. Суд зазначає, що з зазначеного акту не вбачається, за яких підстав здійснено відмову відповідачем .

Також позивачем складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 25.11.13 року № 1/20-09-15-88/08326540, яким зафіксовано, що КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" перешкоджав виконанню повноважень , визначених Податковим кодексом, зокрема: 25.11.13 р. до канцелярії відповідача направлено лист від 25.11.13 року №1053/10/20-09-15-50 (вх..№450 від 25.11.13 р.) щодо виділення активів для проведення опису майна, на яке поширюється право податкової застави, але для проведення перевірки необхідні документи не надані.

Відповідно до ст. 89 Податкового Кодексу України відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового Кодексу України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Крім того, звертаючись до суду, позивач зазначив, що направляв відповідачу податкову вимогу №18-11 від 14.08.13 року , в якій повідомлено відповідача про необхідність сплатити суму податкового боргу у розмірі 941684 грн.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Під час судового засідання судом встановлено, що на момент розгляду справи податкова вимога №18-11 від 14.08.13 року оскаржується відповідачем у судовому порядку, що не заперечується сторонами у справі.

Крім того, представником відповідача надано рішення Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області №8-XXXII від 19.04.13 року, яким звільнено Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" від сплати податку на землю на 2013 рік. Під час судового засідання представник позивача не зміг пояснити чи враховано зазначений лист при зазначенні в позовній заяві суми боргу з земельного податку у розмірі 200940,58 грн.

Більш того, в позовних вимогах позивач взагалі не називає конкретну суму боргу, на яку просить накласти арешт.

Суд зазначає, що норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту. Зазначене також роз"яснюється листом Вищого Адміністративного Суду України від 29.04.2013 р. №642/12/13-13, згідно якого визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Також в листі Вищого Адміністративного Суду України від 29.04.2013 р. №642/12/13-13 зазначено, що при цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості та правомірності заявленої позовної вимоги.

Оскільки судом в ході розгляду справи встановлено, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога суперечить правам та охоронюваним законом інтересам відповідача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Відповідно до п. 4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" про накладення арешту -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20 січня 2014 року.

Суддя Шляхова О.М.