Постанова № 36703972, 14.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

14 січня 2014 р. Справа № 820/12665/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Лукашіної І.А.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рексон" (надалі за текстом - ТОВ "Рексон", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - Західна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській обл., відповідач), в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.11.2013 року № 0009001501.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Рексон" з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації за вересень 2013 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки №1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року. На підставі акту перевірки №1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0009001501 згідно із яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 110775,00 грн.. Позивач вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0009001501 є незаконним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно свідоцтва про державну реєстрацію № 415627, серія А01, проведено реєстрацію юридичної особи ТОВ "Рексон" за адресою: 61020, м. Харків, пр. Постишева, буд. 93, код 36647070.

ТОВ "Рексон" перебуває на обліку в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 25.08.2009 року, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ "Рексон" було подано декларацію з ПДВ за вересень 2013 року, в якій у рядку 24 задекларовано суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 337772,00 грн..

Податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Рексон" з питань достовірності визначення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації за вересень 2013 року, за результатами якої відповідачем був складений акт перевірки №1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року

На підставі вказаного акту перевірки №1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2013 року №0009001501 згідно із яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 110775,00 грн..

З акту перевірки №1087/20-33-15-02-08/36647070 від 12.11.2013 року вбачається, що позивачем порушено п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовану у податковій декларації за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 110775,00 грн..

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України базується на тому, що досліджений відповідачем у ході проведення перевірки рівень звичайних цін на середню орендну ставку на аналогічні нежитлові приміщення за ІІ півріччя 2011 року, за 2012 рік, за 9 місяців 2013 року вказує на те, що позивачем занижено визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за користування об'єктом оренди. Крім того, представник відповідача обґрунтовує свою позицію, посилаючись на надісланий запит від 07.11.2013 року за №12152\10\20-33-15-02 суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «Альянс», та отриману на нього відповідь від 11.11.2013 року за № 746.

Згідно з п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Законом України від 04.07.2013 року №408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» були внесені зміни до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, згідно якого починаючи з 01.09.2013 року базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, платник податку зобов'язаний включити до складу податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг суми ПДВ у разі настання першої із подій, передбачених цим Кодексом, при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу (з 01.09.2013 року у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Згідно п.8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, спірні правовідношення щодо визначення бази оподаткування по операціям з надання позивачем ТОВ «Блейз Інвест» послуг по оренді нежитлових приміщень, із врахуванням звичайних цін, у період з липня 2011 року по вересень 2013 року підпадають під дію як Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податкового кодексу України.

Поняття «звичайної ціни» та порядок її визначення при оподаткуванні операцій з постачання товарів/послуг врегульовано п.п.14.1.71 ст.14, ст.39 Податковим кодексом України, п1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідношень).

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно з приписів п.п.1.20.5№, п.п.1.20.6 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідно до п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств " передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно з п.п.14.1.71 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Відповідно до п. 39.1 ст.39 ПК України передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

Згідно з п.39.3 ст.39 Кодексу передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Законом України від 04.07.2013 року №408-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» були внесені зміни ст.39 Податкового Кодексу України, згідно п.п. 39.1.1 п.39.1 якої передбачено, що податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов'язань платника податків до рівня податкових зобов'язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов'язаними особами.

У відповідності до п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є:

- господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами;

- господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які:

- задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік;

- застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року;

- сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року;

- не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, у разі якщо податковим органом не доведено факт того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, і дане не встановлено законами, вважається, що визначена за домовленість між сторонами ціна договору відповідає рівню звичайних цін.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» було укладено договір оренди №27 від 24.12.2010 року, згідно п.1.1. орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування об'єкт оренди, а саме:

- нежитлові приміщення 1 - го поверху №20, 21, 23-:28 літ. «А-2», загальною площею 79, 6 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «Ж-1», загальною площею 603, 6 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «К-1», загальною площею 534, 9 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «И-1», загальною площею 466, 4 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «Д-1», загальною площею 291, 6 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «Е-2», загальною площею 411, 8 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «В-1», загальною площею 710, 6 кв.м;

- нежитлова будівля, літ. «З-2», загальною площею 792,1 кв.м;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №5, 5а, 2-го поверху№№6-:15, літ. «Б-2», загальною площею 228, 1 кв.м;

- нежитлові приміщення підвалу №І-ХУІ, 2 поверху №64, 65, 66, 71 літ. «А-2», загальною площею 274, 2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Харків, пр-т Ілліча, 118-А.

Відповідно до п.5.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати за користування об'єктом оренди визначається за згодою сторін на час підписання Договору у вигляді фіксованої суми у розмірі, за оренду об'єкта, 35177,33 грн. в місяць, ПДВ 20% -7035, 47 грн., а саме:

- нежитлові приміщення 1- го поверху №20, 21, 23-:28 літ. «А-2», загальною площею 79, 6 кв.м, за 1 кв.м. - 16 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «Ж-1», загальною площею 603, 6 кв.м., за 1 кв.м. - 12,0 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «К-1», загальною площею 534, 9 кв.м., за 1 кв.м.- 8 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «И-1», загальною площею 466, 4 кв.м., за 1 кв.м.- 8 грн. ;

- нежитлова будівля, літ. «Д-1», загальною площею 291, 6 кв.м., за 1 кв.м.- 8 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «Е-2», загальною площею 411, 8 кв.м., за 1 кв.м. - 8 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «В-1», загальною площею 710, 6 кв.м., за 1 кв.м.-8 грн.;

- нежитлова будівля, літ. «З-2», загальною площею 792,1 кв.м., за 1 кв.м.-8 грн.;

- нежитлові приміщення 1 - го поверху №5, 5а, 2-го поверху№№6-:15, літ. «Б-2», загальною площею 228, 1 кв.м.. за 1 кв.м.-16 грн.;

- нежитлові приміщення підвалу №І-ХУІ, 2 поверху №64, 65, 66, 71 літ. «А-2», загальною площею 274, 2 кв.м.. за 1 кв.м.-16 грн.

Згідно п.6.1 Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності у момент його підписання та діє до 01.12.2013 року.

На час укладання та виконання правочинів між ТОВ "Рексон" та ТОВ «Блейз інцест»» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Суд зазначає, що податковим органом до суду не надано доказів того, що визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за договором оренди №27 від 24.12.2010 року не відповідає рівню звичайних цін.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на запит від 07.11.2013 року за №12152\10\20-33-15-02 суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «Альянс», та отриману на нього відповідь від 11.11.2013 року за № 746 в обґрунтування застосування до позивача рівня звичайних цін, оскільки такий висновок не може ґрунтуватися на формальній відповіді ТОВ «Альянс» щодо рівня середньої орендної ставки, в якій не містить повного експертного та економічного аналізу стану приміщень та їх ринкової вартості на момент укладання договору оренди.

Отже, суд дійшов висновку, оскільки суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Альянс» не було здійснено візуального огляду приміщень позивача, їх фізичного стану, технічного оснащення, місця розташування, відповідь ТОВ «Альянс» можна вважати лише інформаційною довідкою відносно середньої орендної ставки на нежитлові приміщення у Жовтневому районі м. Харкова, а не дослідження відповідачем рівня звичайних цін на ринку надання послуг з оренди на аналогічні нежитлові приміщення (мається на увазі інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, врахування споживчого попиту, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну).

Суд зазначає, оскільки відповідач не надав належних доказів того, що визначений між ТОВ "Рексон" та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за Договором не відповідає рівню звичайних цін, то суд погоджується з позицією позивача, що визначена за домовленість між сторонами ціна договору відповідає рівню звичайних цін.

Також, суд вважає, що підтвердженням того, що визначений між позивачем та ТОВ «Блейз Інвест» розмір орендної плати за договором оренди №27 від 24.12.2010 року відповідає рівню звичайних цін, свідчить висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки - нерухомого майна, розташованого за адресою:м. Харків, пр. Ілліча, буд.118-А, власником якого є ТОВ «Рексон», наданого суб'єктом оціночної діяльності №9068/09 від 05.11.2009 року КП «Харківське міське Бюро Технічної Інвентаризації».

Як вказаного у висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки - нерухомого майна, метою проведення незалежної оцінки є визначення відновної вартості для цілей оренди, вид вартості - ринкова.

Отже, оскільки на момент укладання договору оренди №27 від 24.12.2010 року між ТОВ «Блейз Інвест» та ТОВ "Рексон", позивачем при визначенні розміру орендної плати на житлові приміщення враховано ринкову вартість оренди на аналогічні нежитлові приміщення, та з такою ціною (розміром орендної плати) погодилось ТОВ «Блейз Інвест», у зв'язку із чим розмір орендної плати на об'єкт оренди за вказаним договором відповідає рівню справедливої ринкової ціни, та відповідно рівню звичайної ціни.

Таким чином, позиція податкового органу щодо завищення задекларованої у податковій декларації за вересень 2013 року суму залишку від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 110775,00 грн. є неправомірним та таким, що ґрунтується на суб'єктивних припущеннях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтуєгься на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що нє передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (61052, м. Харків, вул. Карла Маркса, 30, код 38773146) від 27.11.2013 рок № 0009001501.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рексон" (61020, м. Харків, пр. Постишева, 93, код 36647070) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 221 (двісті двадцять одна) гривень 55 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20.01.2014 року.

Суддя Супрун Ю.О.