Постанова № 36703787, 16.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"16" січня 2014 р. Справа № 820/12361/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,

за участю представника позивача - Бєлкіна А.Д.,

представника відповідача - Баранової Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Ізюмський тепловозоремонтний завод" (далі по тексту - позивач, ВАТ «ІТРЗ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - відповідач, УДВС ГУЮ в Харківській області) в якому просило суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у відповідача відсутні повноваження накладати арешт на майно позивача, оскільки останній перебуває в процедурі санації відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і, відповідно до норм цього Закону, арешт на майно у такому разі може бути накладено лише за ухвалою Господарського суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги щодо скасування постанови підтримав, позов просив задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання подав письмові заперечення, просив у задоволенні позовних вимог відмовити оскільки вважає, винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719 прийнята на підставі норм чинного законодавства та в частині стягнення заборгованості по вимогам працівників, пов'язаних з трудовими правовідносинами на загальну суму 3478867, 79 грн. Зазначає, що оскільки процедура банкрутства ВАТ «ІТРЗ» здійснюється Господарським судом Харківської області за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19.01.2013 року, то п. 15 ст. 16 в новій редакції цього Закону, яким встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключено господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, в частині накладення арешту не застосовується.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі та просив відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі з підстав, зазначених в письмових запереченнях.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи в повному обсязі, суд встановив наступне.

Як встановлено при судовому розгляді справи 13.01.2009 року Господарським судом Харківської області відносно ВАТ «ІТРЗ» було порушено справу № Б - 39/02-09 про банкрутство (суддя Швидкін А.О.) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 32 - 33).

Як вбачається з копій ухвал Господарського суду Харківської області № Б - 39/02-09 від 06.06.2012 р. (а.с. 8-11) та від 13.12.2013 р. (а.с. 34-36) ВАТ «ІТРЗ» перебуває в процедурі санації, керуючим санацією у справі про банкрутство ВАТ «ІТРЗ» призначено Костюка О.Г.

04.11.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. у зведеному виконавчому проваджені № 12605719 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої за даним зведеним виконавчим провадженням виконується 653 виконавчих документів, про стягнення з позивача заборгованості на користь фізичних, юридичних осіб і держави, яка на даний час становить загальну суму 25659349, 18 грн. В межах цього виконавчого провадження проводиться примусове виконання 585 виконавчих документів по стягненню заборгованості по вимогам працівників, пов'язаних з трудовими правовідносинами на загальну суму 3478867, 79 грн.

Вказаною постановою було накладено арешт на все майно боржника - ВАТ «ІТРЗ» у межах суми звернення стягнення: 3478867, 79 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV із змінами та доповненнями виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.п. 5 та 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV із змінами та доповненнями, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 3 ст. 57 цього ж Закону постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частинами 1 та 2 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22.12.2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який набрав чинності 19.01.2013 р. провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Питання, пов'язані з арештом майна боржника, відносно якого порушено справу про банкрутство регулюються, зокрема, положеннями ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», де, серед іншого визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 5 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, суд зазначає, що абзацом четвертим частини четвертої статті 17 у редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка діяла до 19.01.2013 року було встановлено, що з дня винесення ухвали про санацію, зокрема, арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-XII, в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30.06.1999, № 784-XIV, що набрала чинності з 01.01.2000 року, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, як Законом України «Про виконавче провадження» так і Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено повноважень державного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника, що перебуває у процесі банкрутства, зокрема у процедурі санації, незалежно від того розповсюджується дія мораторію на певні вимоги чи ні, та незалежно від того згідно якої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснюється розгляд справи про банкрутство боржника Господарським судом.

Суд зазначає, що усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження».

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719 на її відповідність вказаним критеріям суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем її вчинено в порушення вказаним критеріям.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, про протиправність оскаржуваної постанови та законність вимог позивача про скасування постанови від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719, незаконність якої підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про скасування постанови -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я.О. від 04.11.2013 року у зведеному виконавчому провадженні № 12605719.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.