Постанова № 36703712, 17.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2014 року 810/6693/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Санта Бремор Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Санта Бремор Україна» (далі - ПП «Санта Бремор Україна» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або відповідач), з урахуванням заяви про зміну підстав та предмету позову, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2013 №0002132300, №0002142300, №0002162300 та №0002172300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно не виставлялись рахунки орендарям для компенсації вартості спожитої ними електроенергії, оскільки вказана вартість входить до складу орендної плати за користування предметом оренди.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Екологічна Ініціатива» (далі - ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива») позивач зазначив, що у грудні 2010 року, у лютому 2011 року та у березні 2011 року вказаний контрагент надавав позивачеві послуги з навантаження та вивезення снігу з території ПП «Санта Бремор Україна», що підтверджується відповідними актами надання послуг. За результатами вказаних господарських операцій ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» видані на користь позивача належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких позивачем, у свою чергу, сформовано податковий кредит.

Як зазначає позивач, відповідачем не встановлено жодних правопорушень при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива».

Разом з цим, не подання ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» до податкового органу декларацій з податку на додану вартість не свідчить про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 14.01.2014 не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В силу положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП «Санта Бремор Україна», ідентифікаційний код 35411584, місцезнаходження: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Білогородська, буд. 24, зареєстроване як юридична особа Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 09.10.2007, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13391020000005000. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 10.10.2007 за №423.

Позивач з 16.10.2007 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100071442, виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі 16.10.2007 (том ІІ а.с.1).

Як вбачається із змісту інформації, наявної на офіційному сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» (електрона адреса в мережі Інтернет http://irc.gov.ua/ua/) видами діяльності ПП «Санта Бремор Україна» є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків (основний); інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; оптова торгівля офісними меблями; роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; фінансовий лізинг; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; організація будівництва будівель.

У період з 10.10.2013 по 30.10.2013, на підставі наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі від 30.09.2013 № 258, направлень на проведення перевірки від 10.10.2013 №273, №274, №275, №276, №277, №278 та №279 посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Санта Бремор Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 06.11.2013 №272/10-13-22-01-121/35411584 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки, з урахуванням предмету спору, про порушення позивачем:

- пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на прибуток підприємств», пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 457423,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 41539,00 грн., за ІІ квартал 2011року на суму 67419,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 138025,00 грн.,за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 165386,00 грн.,за І квартал 2012 року на суму 60375,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 123769,00 грн.,за ІІІ квартал 2012 року на суму 199790,00 грн.,за 2012 рік на суму 250498,00 грн.;

- пункту 3.1 статті 3, пункту 1.8 статі 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 420904,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 73056,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 69246,00 грн., за листопад 2011 року на суму 48910,00 грн., за грудень 2011 року на суму 19225,00 грн., за січень 2012 року на суму 20507,00 грн., за лютий 2012 року на суму 19329,00 грн., за квітень 2012 року на суму 17828,00 грн.,за травень 2012 року на суму 19375,00 грн.,за червень 2012 року на суму 23393,00 грн.,за серпень 2012 року на суму 49540,00 грн.,за вересень 2012 року на суму 22865,00 грн.,за жовтень 2012 року на суму 17892,00 грн.,за листопад 2012 року на суму 19738,00 грн. та завищено показники рядка 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів» у деклараціях з податку на додану вартість за березень та квітень місяці 2011 року на загальну суму 43903,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 16664,00 грн., за квітень 2011 року на суму 27236,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування доходу за операціями з надання в оренду майна (приміщень, холодильних камер), оскільки позивачем не включено до доходу вартість компенсації за електроенергію, спожиту орендарями.

Також перевіряючими зазначено, що відповідно до Правил користування електричною енергією, які затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому, споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам. У разі, якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, вартість використаної орендарем електричної енергії має розраховувати орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.

У зв'язку з цим, відповідно до змісту Акта перевірки, при обчисленні об'єкта оподаткування орендодавець враховує суму такої компенсації у складі доходу, а суму коштів, сплачених постачальнику електроенергії - у складі витрат, пов'язаних з господарською діяльністю. При цьому, такі витрати мають бути підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Щодо виявлених порушень по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» то, як вбачається із змісту Акта перевірки і письмових пояснень відповідача, оскільки ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» до податкового органу не були подані декларацій з податку на додану вартість, податковий орган дійшов висновку, що позивачем до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми податку на додану вартість, які не підтверджені належними податковими накладними.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки позивачем до податкового органу були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень, висновки Акта перевірки податковим органом залишені без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Києво-Святошинському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2013: №0002142300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 520049,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 457423,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 62626,00 грн.; №0002132300, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 526131,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 420904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 105227,00 грн.; №0002162300, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн. та №0002172300, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 27236,00 грн. (том І а.с.75-78).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між орендодавцем - ПП «Санта Бремор Україна» та орендарями - ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», ТОВ «Алта-Фрост», ТОВ «Агросельпром», ПП «Санта-Україна», ТОВ «Еко» укладені договори оренди холодильних камер та нежилих приміщень (том І а.с.148-250), відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) холодильні камери та нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Київська область, с. Петрівське, вул. Білогородська, 24.

Крім цього, відповідно до додаткових угод, протоколів узгодження розбіжностей до даних договорів, калькуляцій, які були дослідженні перевіряючими у ході проведення перевірки та приєднані до матеріалів справи, вартість використаної орендарями електричної енергії входить до складу орендної плати.

Як вбачається із змісту Акту перевірки та не заперечувалось сторонами суму орендної плати за користування орендарями холодильними камерами та нежитловими приміщеннями позивач відносив до свого доходу, а суму вартості спожитої в процесі експлуатації орендарями холодильних камер та приміщень електроенергії, після оплати її вартості постачальнику електричної енергії відносив до витрат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій частині суд зазначає таке.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі - Правила).

Згідно з положеннями пункту 1.2 Правил, споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Відповідно до положень пункту 1.3 Правил, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Проте, згідно з положеннями пункту 1.11 Правил, у разі передачі електроустановки або її частини в оренду та обумовлення договором оренди передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованої електроустановки або її частини, між орендарем та суб'єктами електроенергетики мають бути укладені відповідні договори згідно з вимогами Правил.

Таким чином, відносини сторін щодо орендованого майна, у тому числі і розрахунки за спожиту електроенергії, регулюються умовами договору оренди.

Разом з цим, у разі, якщо договором оренди не обумовлено передачі орендареві відповідних повноважень щодо врегулювання договірних відносин з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії щодо електрозабезпечення орендованого майна, енергопостачальна компанія не має підстав щодо укладення з таким орендарем відповідних договорів згідно з вимогами Правил.

У такому випадку з постачальником електричної енергії за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець, як безпосередній власник електроустановок, що споживають електричну енергію.

Тобто, у разі, якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, вартість спожитої орендарем електричної енергії може враховуватися в орендній платі.

Аналогічна правова позиція, викладена у листах Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.12.2004 № 05-39-11/5641, від 06.09.2011 № 6601/11/17-11, від 16.10.2012 № 6548/26/47-12.

З огляду на зазначене, беручи до уваги факт включення до складу орендної плати вартості спожитої орендарями електричної енергії, відсутності спору щодо правомірності та математичної правильності формування позивачем доходу і витрат у зв'язку з отриманням ним орендної плати та оплати вартості спожитої електричної енергії, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Щодо тверджень відповідача про заниження ПП «Санта Бремор Україна» податкових зобов'язань з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива»,суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи між замовником ПП «Санта Бремор Україна» та виконавцем ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» укладено договір про надання послуг.

На підтвердження надання ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» на користь позивача послуг з навантаження та вивезення снігу з території ПП «Санта Бремор Україна» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти виконаних робіт від 23.02.2011 №ОУ-0000006, від 01.03.2011 №ОУ-0000010, від 01.02.2011 №ОУ-0000004 та від 20.12.2010 №ОУ-0000063 (том І а.с.103, 107, 113, 116).

За результатами господарських операцій ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» видано на користь ПП «Санта Бремор Україна» податкові накладні від 22.02.2011 №8, від 01.03.2011 №11, від 01.02.2011 № 3, від 20.12.2010 №65 та від 29.12.2010 №67 (том І а.с.102, 106, 111, 112, 115).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача (том І а.с.161, 104, 105, 109, 110, 114, 117).

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Санта Бремор Україна» та ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Судом також встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо фактичності і реальності господарської операції позивача з ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива».

Разом з цим, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності покладено ту обставину, що контрагент позивача - ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» не подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість.

Водночас, суду не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного, як і не вказано за який період ТОВ «Компанія Екологічна Ініціатива» не звітувалось до податкового органу.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, беручи до уваги те, що податковим органом не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем сум податкових зобов'язань та кредиту суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.11.2013 №0002132300, №0002142300, №0002162300 та №0002172300.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Санта Бремор Україна» понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп. згідно платіжного доручення від 25.11.2013 №3219.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.01.2014