Рішення № 36703477, 13.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.14р. Справа № 904/2993/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя

до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек", м. Донецьк

про стягнення 7784,83 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Селяков О.В., довіреність № 85 від 01.01.2014 року, юрисконсульт 2 категорії юридичного сектору;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення збитків у загальній сумі 7784,83 грн., заподіяних внаслідок незабезпечення збереження вантажу - 5 140 кг горішку коксового під час його перевезення у вагоні № 66378118 за залізничною накладною № 53808424, а саме: з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - 3892,42 грн. з покладенням на нього судового збору у сумі 860,25 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" - 3892,41 грн. з покладенням на нього судового збору у сумі 860,25 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані з посиланням на комерційний акт серії АА №048289/1389 від 24.10.2012 року та нормативні вимоги ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 224, 225, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, 623, 924 Цивільного кодексу України.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року (суддя Загинайко Т.В.) з призначенням справи до розгляду у судовому засідання 15.05.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. на лікарняному, за розпорядженням заст. керівника апарату суду від 15.05.2013 року та відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/2993/13 за результатом якого справу передано для розгляду судді Казарцевій В.В.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Казарцева В.В.) від 25.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" шкоду у сумі 7784,83 грн. та 1720,50 грн. судового збору. В позові до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 року скасовано в частині відмови в позовних вимогах щодо стягнення збитків з відповідача-1. Прийнято нове рішення, резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" - 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32510349 (р/р 26006301781991 у Філії ГУ ПАТ ПІБ у Донецькій області у м. Донецьк, МФО 334635) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна,11, код ЄДРПОУ 00186542 (р/р 26005130029045 в ПАТ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) збитки від недостачі вантажу 3892,42 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто дві грн 42 коп) та витрати по сплаті судового збору 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп). Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 49000, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 108, (р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна,11, код ЄДРПОУ 00186542 (р/р 26005130029045 в ПАТ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 305299) збитки від недостачі вантажу 3892,42 грн (три тисячі вісімсот дев`яносто дві грн 42 коп) та витрати по сплаті судового збору 860,25 грн (вісімсот шістдесят грн 25 коп).

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, (р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 32510349 (р/р 26006301781991 у Філії ГУ ПАТ ПІБ у Донецькій області у м. Донецьк, МФО 334635) та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги 430,13 грн (чотириста тридцять грн. 13 коп.)".

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 року касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2013 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При цьому Вищий господарський суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції. Зокрема, зазначив про те, що частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позовних вимог про стягнення спричиненої шкоди за рахунок обох відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що залізниця передала вантажовідправнику непридатний до перевезення вагон, а вантажовідправник мав можливість бачити непридатність вагону до перевезення, проте жодних дій щодо усунення несправності не здійснив. Однак, висновок апеляційного суду не відповідає встановленим судами обох інстанцій обставинам справи, оскільки не встановлено будь-яких обставин, які б: по-перше, засвідчували факт технічної непридатності до перевезення вагону, в якому позивачеві надійшов вантаж з нестачею; по-друге, спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, які засвідчують, що мало місце виконання подвійної операції (розвантаження/навантаження), тому відповідно до статті 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні мав можливість і повинен був визначити саме вантажовідправник - ТОВ "Істек".

Крім того, встановивши обставини, які засвідчують вину перевізника у втраті частини вантажу, який надійшов залізничним перевезенням на адресу позивача, суд апеляційної інстанції не дав оцінки тому, що притягнення до відповідальності перевізника унеможливлюється положеннями ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України у разі відсутності рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника вантажу, з яких би вбачалася дійсна вартість горішку коксового, який перевозився на підставі накладної від 22.10.2012 року № 53808424 у вагоні № 66378118.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що відповідальність за нестачу вантажу слід покласти на вантажовідправника в сумі 7 784,83 грн., не навів у рішенні доказів, на підставі яких прийнято рішення саме про такий розмір шкоди.

Також місцевий господарський суд не врахував, що позивачем у позові об'єднано дві самостійні майнові вимоги до кожного з відповідачів окремо, що не надає їм процесуального статусу солідарних відповідачів, тому, стягнувши з ТОВ "Істек" шкоду в сумі 7 784,83 грн., вийшов за межі пред'явлених до відповідача-2 позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматичний розподіл справи за результатом якого справу №904/2993/13 передано для розгляду судді Коліснику І.І.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2013 року справа прийнята до свого провадження з призначенням її до розгляду у судовому засідання 05.12.2013 року, після чого справа призначалась до розгляду на 24.12.2013 року, 13.01.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 13.01.2014 року не з'явився. 10.01.2014 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника з прийнятям рішення на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідач-1 проти позову заперечує. У поданих до суду письмових поясненнях від 05.12.2013 року представник відповідача-1 зазначає, що саме вантажовідправник не виконав вимог статті 31 Статуту залізниць України, п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, не підготував вагон до перевезення сипучого вантажу, не вжив заходів, що запобігають висипанню вантажу на шляху прямування, внаслідок чого нестача вантажу виникла не через прийняття залізницею вантажу до перевезення, а внаслідок невиконання вантажовідправником своїх обов'язків щодо запобігання просипанню вантажу під час його перевезення у вагоні відкритого типу.

Крім цього також звертає увагу на висновки Вищого господарського суду України про те, що за спірним перевезенням має місце виконання вантажовідправником подвійної операції з вагоном, тому відповідно до статті 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні мав можливість і повинен був визначити саме вантажовідправник.

Відповідач-2 заявлений до нього позов не визнає. У письмових запереченнях, поданих до суду 23.12.2013 року, відповідальність за нестачу вантажу покладає на відповідача-1, посилаючись на частину першу статті 314 Господарського кодексу України, згідно з якою перевізник несе відповіальність за нестачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, або пошкодження сталися не з його вини.

У судове засідання 13.01.2013 року представник відповідача-2 не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові.

Направлена господарським судом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" кореспонденція повернулася з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 13.01.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір № 324 від 12.03.2012 року на поставку продукції коксової (далі - Договір) відповідно до якого відповідач-2 зобов'язався поставити позивачу продукцію власного виробництва в асортименті та за цінами, зазначеними в специфікаціях і додаткових угодах до договору, які є невід'ємною його частиною.

За пунктом 6.1. договору продукція поставляється залізничним транспортом на умовах FCA станція вантажовідправника (Інкотермс 2000).

На виконання договору 22.10.2012 року відповідач-2 здав для перевезення на станції Горлівка Донецької залізниці у вагонах №№ 67896142, 67869107, 66378118 вантаж - горішок коксовий у вологому стані 10-25 мм, завантажений насипом, "шапкою" та промаркований вапняком по всій площі вагону у кількості 131600 кг для доставки його одержувачу - ПАТ "Запорізький завод Феросплавів", станція і залізниця призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничною накладною № 53808424.

Вантаж перевозився у відкритому вагоні без охорони.

Завантаження вантажу здійснене вантажовідправником.

23.10.2012р. вантаж прибув на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці та виданий одержувачу зі складанням комерційного акта АА № 048289/1389 від 24.10.2012 року.

На підставі акта загальної форми станції була проведена комісійна видача вантажу одержувачу з переважуванням на справних електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 0120 (повірка - 06.09.2012 року) у присутності відповідальних працівників залізниці. Встановлено, що за документом у вагоні № 66378118 значиться: горішок коксовий кл. круп. 10 - 25 мм, тара: 20600 кг, нетто: 42700 кг. Фактично у вагоні № 66378118 виявилась вага: брутто 58160 кг, тара з документа: 20600 кг, нетто: 37560 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 5140 кг. У комерційному відношенні навантаження вище бортів 20 см, вантаж маркований вапняком поперечними полосами. Зліва по ходу поїзда пошкоджене маркування, наявні поглиблення: над 2-3 люками розміром 300х200х180 см, над 7 люком розміром 150х150 всю висоту навантаження. У технічному відношенні вагон справний, про що складений акт ф. ГУ 106 № 231 від 23.10.2012 року, зліва по ходу поїзда частково немає армувальних листів поперечних балок 3 люка, зазор розміром 100х5 см, 7 люка розміром 40х4 см дверей. По станції зазори зовні закладені клоччям. Двері вагону цільнометалеві, люку закриті, протікання вантажу немає. При повторному переважуванні вагону комісією у тому ж складі результат не змінився.

Нестача вантажу - горішку коксового 5 140 кг у вагоні № 66378118 і є причиною виникнення спору.

Позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статтті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За частиною першою статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Водночас, частиною п'ятою статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з залізничною накладною № 53808424 завантаження вантажу у вагон №66378118 здійснювалось вантажовідправником - відповідачем-2, тому відповідно до частини п'ятої статті 31 Статуту залізниць України придатність зазначеного вагону до перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити саме він.

Частиною третьою статті 308 Господарського кодексу України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Частина третя статті 32 Статуту залізниць України містить аналогічне за змістом нормативне положення, відповідно до якого відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до пункту 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Із комерційного акта АА № 048289/1389 від 24.10.2012 року та акта № 231 від 23.10.2013 року про технічний стан вагону вбачається, що вагон № 66378118 у технічному стані був справним, а у комерційному відношенні був непридатний до перевезення вантажу, однак він був прийнятий відправником - відповідачем-2, хоча відповідно до частини першої статті 917 Цивільного кодексу України мав право відмовитися від нього як від непридатного для перевезення вантажу. Прийнявши вказаний вагон, наявні зазори, які значно перевищують розмір коксового горішку, були затулені ним клоччям, що не є надійним, достатнім та необхідним захистом від його видування та просипання під час перевезення.

Часткова відсутність армувальних листів поперечних балок 3 люка у спірному вагоні, про що зазначено у комерційному акті, згідно з актом про технічний стан вагона № 66378118 не вплинула на його придатність у технічному стані для перевезення вантажу і згідно з частиною першою статті 917 Цивільного кокдексу України повинна була оцінюватися на предмет придатності для збереження вантажу під час його перевезення відправником - відповідачем-2 з покладенням саме на нього відповідальності.

Так, абзацом третім пункту 3.9. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (в редакції від 29.09.2008 року № 04-5/225) передбачено, що у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника за винятком випадків, коли технічна несправність мала прихований характер.

Згідно з приписами статей 110, 113, 114 Статуту залізниць України та статей 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної вартості вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.

Підпунктом 2 пункту "е" статті 111 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Із наданих відповідачем-1 пам'яток ф. ГУ-45 № 2238 від 19.10.2012 року та № 3294 від 22.10.2012 року вбачається, що спірний вагон не подавався залізницею відправнику під навантаження в порожньому стані, а був завантажений відправником - відповідачем-2 повторно після вивантаження попереднього вантажу, що прибув на його адресу, тобто мало місце виконання відправником здвоєної операції.

За вказаних обставин відповідальність відповідача-1 за недостачу вантажу у вагоні №66378118, що перевозився за залізничною накладною № 53808424, відсутня.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 01.11.2012 року у справі № 3/5005/3555/2012.

З огляду на викладене, позов до відповідача-1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У даному випадку - Товариством з обмеженою відповідальністю "Істек".

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).

При розрахунку суми збитків від нестачі вантажу у загальній сумі 7784,83 грн. позивач врахував: встановлену відповідно до комерційного акта нестачу - 5140 кг; 2% його природної втрати ваги - 854 кг, встановленого пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (зареєстровано в МЮ України 24.11.2000 р. за № 862/5083); додаткові 14% вологи спірного вантажу, що є правом позивача; вартість вантажу у сумі 1760,00 грн. (без ПДВ) за 1 тонну, що відповідає рахунку відправника № 10225 від 22.10.2012 року і просить стягнути з відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" 3892,41 грн. збитків від недостачі вантажу та 860,25 грн. судового збору.

Враховуючи межі позовних вимог, позов підлягає задоволенню у заявленій ним сумі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір у сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача у сумі 860,25 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32 - 34, 36, 43 - 44, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ідентифікаційний код 32510349) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) збитки від недостачі вантажу у сумі 3892,41 грн., судовий збір у сумі 860,25 грн.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ідентифікаційний код 00186542) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) про стягнення шкоди у розмірі 3892,42 грн, судового збору у сумі 860,25 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2014 року.

Суддя І.І. Колісник