Постанова № 36703304, 19.12.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5702/13-a

категорія 5.1.2

19 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 03.10.2013 р. за реєстровим №1070);

представника відповідача - Гусєва О.В. (за довіреністю від 27.09.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису №19 від 10.06.2013 р., та постанови №213 від 29.07.2013 р.,-

встановив:

У серпні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати припис №19 від 10.06.2013 р., та постанову №213 від 29.07.2013р.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області при проведенні перевірки, складанні акту та винесенні припису, було допущено ряд порушень. В оскарженому приписі не зазначено у чому саме полягає порушення прав споживача гр. ОСОБА_4, а також, на предмет чого необхідно провести експертизу. Вимоги припису від 10.06.2013року є необґрунтованими, безпідставними та неконкретними.

Окрім того, постанова №213 від 29.07.2013 р., винесена з порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.23, 26 Закону України "Про захист прав споживачів", пунктів 2 та 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №1177, п.п. 3.1., 3.2. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг" від 07.03.2012 р., №310.

Також зазначає, що начальником інспекції при прийнятті рішення не враховано вимоги визначені статтею 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", якою передбачено, що у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

А тому оскаржувані припис №19 від 10.06.2013 р. та постанова №213 від 29.07.2013р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, з підстав викладених в позові.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що припис Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області №19 від 10.06.2013 р. та постанова про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" №213 від 29.07.2013 р. прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 та 22 березня 2013 року посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області проведено позапланові перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1: в хімчистці, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1; в пункті приймання речей хімчистки за адресою - АДРЕСА_2, за згодою Держспоживінспекції України від 05.03.2013 р. №02/7-2048-2013 та від 05.03.2013 р. №02/7-2049-2013, відповідно.

Перевірки проводились на підставі скарг споживача ОСОБА_4 щодо неналежного надання позивачем послуг хімічної чистки дублянки.

Під час перевірки посадовими особами Інспекції з питань захисну прав споживачів у Житомирській області було оглянуто дублянку та встановлено, що виріб не має символів по догляду за товаром, поверхня дублянки має рівномірний (окрас) колір, хутро на комірі, кишені і поясі пришиті.

10 червня 2013 року відповідачем винесено припис №19, яким позивачу приписано вжити невідкладних заходів щодо проведення експертизи виконаних робіт хімічної чистки дублянки споживача ОСОБА_4 Про виконання припису повідомити Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Житомирській області в термін до 20.06.2013 р.

Листом від 20.06.2013 р. позивачем надано відповідь щодо виконання припису №19 від 10.06.2013р, в якому вказано, що позивачем було надано послуги споживачу ОСОБА_4 з хімічної чистки дублянки жіночої коричневого кольору на 4-х ґудзиках з пришитим паском (квитанція №000475), які відповідають вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем. Споживач 02.02.2013 р. зобов'язаний був прийняти роботу, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них. Станом на 20.06.2013 р. замовлення споживачем не отримано, чітких письмових претензій щодо незадоволення якістю надання послуг, втрати якості продукції до виконавця не пред'являлось, письмової згоди від споживача щодо організації проведення експертизи не надходило.

29 липня 2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області Дацко О.О. винесено постанову №213 "Про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів"", відповідно до якої, до позивача за невиконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів, а саме, не виконано припис інспекції №19 від 10.06.2013 р., застосовано штраф у розмірі 340грн.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон).

Згідно ч.3 ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідно до ст.16 Закону шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Положеннями статті 17 Закону визначено, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Відповідно до квитанції №000475 гарантійний строк становить 5 днів від дня видачі замовлення, згідно ГСТУ 201-03-96, ГСТУ 201-04-96.

Станом на 10 червня 2013 року (дата винесення припису) замовлення споживачем не було отримано, чітких письмових претензій щодо незадоволення якістю надання послуг, втрати якості продукції до виконавця не пред'являлось, письмової згоди від споживача щодо організації проведення експертизи не надходило.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, основною умовою відповідальності суб'єктів господарювання є наявність порушення законодавства при наданні послуг чи реалізації товарів.

Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177 (далі - Положення), визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з п.4 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З тексту оскаржуваної постанови не вбачається, посилання на жоден акт перевірки, на підставі якого вона була прийнята.

У судовому засіданні відповідачем не надано доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з хімічної чистки дублянки гр.ОСОБА_4

А тому оскаржуваний припис №19 від 10.06.2013 р. та постанова про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" №213 від 29.07.2013 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису №19 від 10.06.2013 р., та постанови №213 від 29.07.2013 р., - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис №19 від 10.06.2013 р., та постанову №213 від 29.07.2013 р. Інспекції з питань захисту прав споживачів у Житомирській області.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 149 (сто сорок дев'ять) грн. 11 (одинадцять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 19 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 24 грудня 2013 р.