Рішення № 36702984, 08.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.14р. Справа № 904/9381/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпропетровськ

до В-1: Військової частини А 4036, м. Дніпропетровськ

В-2: Військова частина А 4608, м. Дніпропетровськ

про стягнення 7 917,51 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Гармаш Д.Б., представник за довіреністю № 251 від 11.01.13р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Пухтицький І.М., представник за довіреністю № 960 від 05.12.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини А 4036 (далі - відповідач-1) та до Військової частини А 4608 (далі - відповідач-2) про стягнення 7917,51 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.12.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 14.01.14р.

24.12.13р. до суду від відповідача-2 надійшов відзив з витребуваними судом документами.

14.01.14р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник відповідача-2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки відповідач-2 самостійно не може сплачувати заборгованість за надані послуги вчасно.

В судовому засіданні 14.01.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.13р. між позивачем та відповідачами укладено договір № 2408-42/12 оренди нерухомого майна товариства (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1. позивач передає, а відповідач-1 бере у строкове платне користування, а відповідач-2 оплачує за користування частиною приміщення за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул.Херсонська, 26 АБК, АТС-7400, 7403, (ЛАЦ) загальною площею - 3,0 м2 - технологічних приміщень, для розміщення обладнання електрозв'язку.

Відповідно до п. 1.2. Договору оренди, сторони домовляються про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

Пунктом 2.1. Договору оренди передбачено, що передача відповідачеві-1 майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання - передачі майна, вказаного в п. 1.1. Договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до відповідача-1 з відповідними наслідками.

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати та становить 866,77 грн. з ПДВ (20%) за 1 м2 технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 3,0 м2 всієї орендної площі становить - 2 600,31 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

Як зазначено в п. 3.4. Договору оренди, позивач станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги, та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом з рахунком та податковою накладною надає його відповідачу-1. Відповідач-1 протягом двох робочих днів з дати отримання підписує та повертає позивачу перший примірник акта про надані послуги.

Пунктом 3.5. Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем-2 у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу-1 разом з актом про надані послуги та пододатковою накладною.

Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця (п. 3.6. Договору оренди).

Відповідно до п. 3.9. Договору оренди, надання послуг з оренди нерухомого майна здійснюється відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в межах кошторисних призначень відповідача-1 на поточний рік. У разі відсутності або дефіциту державного бюджетного фінансування відповідач-1 здійснює оплату вартості послуг з інших джерел фінансування. Розрахункова вартість послуг з оренди нерухомого майна на 2013 рік становить 31 203,72 грн., в тому числі ПДВ 5 200,68 грн.

Пунктом 5.1.1. Договору оренди передбачено, що позивач має право вимагати своєчасної оплати оренди майна.

Згідно з п. 6.1.3. Договору оренди, відповідач-1 зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1.11. Договору оренди, відповідач-1 протягом 10 днів з дня отримання первинних розрахункових документів (рахунків, Актів наданих послуг та відповідних податкових накладних) здійснюється перевірку та оформлення зі своєї сторони Актів наданих послуг (ставить підпис та печатку або надає мотивовані зауваження) і повертає їх позивачу. У разі неповернення Акта наданих послуг позивачу у вказаний строк він вважається погодженим відповідачем-1.

Пунктом 8.1. Договору оренди встановлено, що сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені цим Договором, і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 8.2. Договору оренди, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу-1 нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Усі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів (п. 9.1. Договору оренди).

Як зазначено в п. 12.1. Договору оренди, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.13р. включно. Сторони домовилися, що згідно ст.631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин що виникли з 01.01.13р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди між сторонами був підписаний Акт приймання - передачі від 01.01.13р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач -1 та відповідач-2 прийняв в строкове платне користування передбачене Договором оренди майно (зворот а.с. 15).

У зв'язку з реформуванням відповідно до спільної директиви МО України та Генерального Штабу від 01.07.13р. № 322/1/02, відповідач-2 став правонаступником та прийняв всі повноваження відповідача-1, відповідно до чого 27.09.13р. між позивачем та відповідачами укладена додаткова угода № 1/2006-128107 про внесення змін до Договору оренди (а.с. 18).

Відповідно до умов Договору оренди між позивачем та відповідачем-2 за період з серпня по жовтень 2013 рік були підписані Акти наданих послуг на загальну суму 7800,90 грн., з них:

- Акт № 120ДН2/13-303 від 31.08.13р. про надання послуг на суму 2 600,30 грн. (а.с. 21);

- Акт № 120ДН2/13-316 від 30.09.13р. про надання послуг на суму 2 600,30 грн. (а.с. 23);

- Акт № 120ДН2/13-355 від 31.10.13р. про надання послуг на суму 2 600,30 грн. (а.с. 24);

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору оренди позивачем були виставлені для сплати відповідачу-2 рахунки за оренду нерухомого майна на загальну суму 7800,90 грн., з них:

- рахунок № 120ДН2/13-356 від 10.09.13р. на оплату послуг у розмірі 2 600,30 грн. (а.с. 19);

- рахунок № 120ДН2/13-411 від 30.09.13р. на оплату послугу розмірі 2 600,30 грн. (а.с. 20);

- рахунок № 120ДН2/13-452 від 04.11.13р. на оплату послуг у розмірі 2 600,30 грн. (а.с. 22).

Як зазначає позивач, відповідач-2 за надані послуги по Договору оренди не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача-2 лист з вих. № 128107-1245 від 31.10.13р., відповідно до якого позивач вимагав у 10-ти денний строк оплатити заборгованість по Договору (а.с. 25).

Позивач звертає увагу суду, що вищезазначені вимоги були залишені відповідачем-2 без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає про те, що заборгованість по Договору оренди за оренду нерухомого майна складає 7 800,90 грн.

За неналежне виконання відповідачами умов Договору оренди, позивачем на підставі п.8.2. Договору оренди була нарахована пеня у розмірі 85,20 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 11,74 грн. та 3% річних у розмірі 19,66 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за оренду нерухомого майна у розмірі 7 800,90 грн., пеню у розмірі 85,20 грн. інфляційні витрати у розмірі 11,74 грн., 3% річних у розмірі 19,66 грн., всього 7 917,50 грн.

Відповідача-2 позовні вимоги не визнає, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач-2, відповідач-1 знаходиться на фінансовому забезпеченні у відповідача-2.

Посилаючись на ст.ст. 1, 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" № 1076-ХІV від 21.09.99р., відповідач-2 зазначає про те, що він є суб'єктом господарської діяльності Збройних Сил України, яка утримується за рахунок державного бюджету.

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що згідно Наказу Міністра оборони України №625 від 28.10.06р. "Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України" командир відповідача-2, являється розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Відповідно до вищенаведеного Положення - Міністр оборони України являється головним розпорядником, а командувач Повітряних Сил ЗСУ, являється розпорядником другого ступеня. Фінансові агиснування до відповідача-2 надходять від вищестоящого фінансового управління, військової частини А 0215 Повітряних Сил ЗСУ м. Вінниця.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-2 зазначає про те, що позовні вимоги не визнаються, оскільки відповідач-2 самостійно не може сплачувати заборгованість за надані послуги вчасно.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору оренди виконав належним чином, що підтверджується: Актом приймання - передачі від 01.01.13р. (зворот а.с. 15), Актами про надання послуг (21, 23, 24), Рахунками на оплату (а.с. 19, 20, 22), Актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.13р. (а.с.42). Вищезазначені документи підписані позивачем та відповідачем-2 та скріплені печатками зазначених сторін, а отже дана обставина свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання по Договору оренди в повному обсязі і відповідач-2 прийняв надані послуги без будь яких зауважень.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору оренди та встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 7 800,90 грн. з відповідача-2 є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2. Договору у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу-1 нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

На підставі п. 8.2. Договору оренди, позивачем була нарахована пеня у розмірі 85,20 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 11,74 грн. та 3% річних у розмірі 19,66 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних витрат, господарським судом встановлено, що він зроблений невірно, оскільки за період з 28.10.13р. по 31.10.13р. інфляційних збільшень не було.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, інфляційні витрати складають 10,40 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення інфляційних витрат з відповідача-2 підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 10,40 грн.

Щодо розрахунку 3% річних, то він також був перевірений судом та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню з відповідача-2 підлягає заборгованість з орендної плати у розмірі 7 800,90 грн., пеня у розмірі 85,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 10,40 грн., 3% річних у розмірі 19,66 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 задоволенню не підлягають, у зв'язку з реформуванням відповідно до спільної директиви МО України та Генерального Штабу від 01.07.2013р. №322/1/02, відповідно до якої відповідач-2 став правонаступником та прийняв всі повноваження відповідача-1.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 4608 (49069, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Артема, буд. 147, код ЄДРПОУ 08414149, п/р 35214010009595 в УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровск, вул.Херсонська, буд. 26, код ЄДРПОУ 25543196, п/р 26003205000100 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Дніпропетровська обласна дирекція, МФО 305653) заборгованість з орендної плати у розмірі 7 800,90 грн. (сім тисяч вісімсот грн. 90 коп.), пеню у розмірі 85,20 грн. (вісімдесят п'ять грн. 20 коп.), інфляційні витрати у розмірі 10,40 грн. (десять грн. 40 грн.), 3% річних у розмірі 19,66 грн. (дев'ятнадцять грн. 66 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,21 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 21 коп.).

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 20.01.14р.