Ухвала суду № 36702840, 14.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа: № 750/10548/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - відповідач) про визнання відмови відповідача здійснити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2, як судді у відставці, у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді неправомірною; зобов'язання відповідача зробити перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням всіх доплат і надбавок, починаючи з 01 січня 2013 року без обмеження строку.

Деснянський районний суд міста Чернігова своєю постановою від 21 листопада 2013 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові у здійсненні перерахунку ОСОБА_2, як судді Апеляційного суду Чернігівської області у відставці, щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, щомісячно, починаючи з 03 червня 2013 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2013 року та ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 працював суддею Апеляційного суду Чернігівської області. У 2010 році він був звільнений з цієї посади у зв'язку з поданням заяви про відставку та набув статусу судді у відставці. Станом на день виходу у відставку позивач має стаж роботи на посаді судді понад 30 років.

25 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

02 жовтня 2013 року листом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів з тих підстав, що ОСОБА_2, маючи статус судді Апеляційного суду Чернігівської області, який перебуває у відставці, не має права на такий перерахунок, оскільки, відповідно до частини 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався положеннями Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, відповідно до якого норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів десятьма прожитковими мінімумами були визнані неконституційними.

Досліджуючи обставини справи, колегія суддів встановила, що відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати, без обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Відповідно до матеріалів справи, а саме довідки Апеляційного суду Чернігівській області від 25 вересня 2013 року № 7-37/63, заробітна плата ОСОБА_2, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, станом на 01 січня 2013 року склала 21448,90 грн.

Окрім того, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказано, що виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Крім того, правова природа такого утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) обмежувався десятьма прожитковими мінімумами, що встановлені для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 01 січня 2013 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розмірі 894 грн. З урахуванням викладеного, з 01 січня 2013 року максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен складати 8940 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обмеження розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру таких виплат з 03 червня 2013 року.

Доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, а саме положень статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України у частині визначення переліку постанов суду, які підлягають негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, до якого, на думку апелянта, не входять постанови, прийняті у порядку скороченого провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на те, що пунктом 1 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено звернення до негайного виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Тому звертаючи до виконання постанови суду у справах, зазначених у пункті 2 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно застосовувати пункт 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, який є спеціальним для цієї категорії справ.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми Закону України «Про статус суддів», який втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин, спростовуються матеріалами справи, оскільки, з оскаржуваної постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2013 року вбачається, що судом першої інстанції було правильно встановлено норми матеріального права, які підлягають застосування при розгляді даної справи та обґрунтовано наведено окремі редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, що стосується обставин справи.

Доводи апелянта з приводу неможливості здійснення позивачу перерахунку грошового утримання у зв'язку з тим, що частиною 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснення такого перерахунку передбачено для суддів Конституційного Суду України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положення наведеної законодавчої норми, по-перше, регулюють порядок здійснення перерахунку довічного грошового утримання у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні та не відноситься до суду апеляційної інстанції, у якому працював позивач, по-друге, не надають підстави для висновку стосовно заборони здійснення перерахунку довічного грошового утримання суддям апеляційних судів.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.