Ухвала суду № 36700858, 13.01.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11640/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/125/14 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Рибалки В. Г., Ільченко О. Ю.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 7000 грн.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

При цьому доводить, що позивач погоджуючись на запропоновані умови праці усвідомлював можливі негативні наслідки для його здоров'я, а тому повинен нести відповідальність за їх настання. Вказує, що позивачем не надано належних доказів на спричинення йому товариством моральної шкоди.

Крім того зазначає, що спір щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу умовами виробництва випливає з трудових правовідносин, а тому підлягає застосуванню строк позовної давності, встановлений ст.233 КЗпП України.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я внаслідок професійного захворювання, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають додаткових зусиль для організації життя, ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої визначена сума у 7000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 16 січня 1970 року по 01 червня 2000 року та 03 вересня 2001 року по 18 грудня 2008 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім.М.В.Фрунзе», був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.

Внаслідок неналежних умов праці на робочому місці ОСОБА_3 отримав професійне захворювання і згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №80 від 17 грудня 2007 року ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба ІІ стадії від дії локальної вібрації у формі вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вегетативно-трофічними порушеннями на кистях і частими ангіоспазмами пальців рук; міофіброз м'язів надлопаткової області і передпліч, 2-х сторонній плече-лопатковий періартроз, правосторонній зовнішній епіконделіт плеча, 2-х сторонній деформуючий остеоартроз ліктевих і променевих суглобів зі стійким больовим синдромом і і порушеннями функцій верхніх кінцівок. Захворювання професійне нейросенсорна туговухість зі значним ступенем зниження слуху (четверта ступінь) професійного характеру, що також підтверджується п.7 виписки з історії хвороби №0806/1692 за 2007 рік та повідомленням про професійне захворювання за формою П-3 від 21 листопада 2007 року №432.

Відповідно до акту огляду МСЕК від 15 січня 2008 року ОСОБА_3 вперше встановлена третя група інвалідності із ступенем втрати професійної працездатності 45%, безтерміново.

У той час, як відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, є помилковими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди, оскільки місцевим судом встановлено, що позивач, у зв'язку з професійним захворюванням, втратою професійної працездатності на 45% та встановлення йому третьої групи інвалідності, змушений вживати додаткові зусилля для організації свого життя, що спричиняє йому моральні страждання, на відшкодування яких судом обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності й справедливості, визначено суму 7000 грн.

Посилання у апеляційній скарзі на недотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушеного права також не спростовують висновків суду з цих питань, оскільки норми ст.237-1 КЗпП України не містять порядку відшкодування моральної шкоди, а такий порядок визначено положеннями Цивільного кодексу України і відповідно до п.3 ч.1 ст.268 цього Кодексу на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, позовна давність не поширюється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя М.В.Гагін