Рішення № 36695291, 15.01.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.14р. Справа № 904/8589/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс", м.Нікополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник Нікополь", м. Нікополь

про стягнення 69 378,15 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Кравченко Р.О., представник за довіреністю №14 від 26.11.13р.,

Гусакова О.Б., представник за довіреністю №14 від 26.11.13р.

від відповідача: Озеров Р.Л., представник за довіреністю №1 від 12.09.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник Нікополь" (далі - відповідач) про стягнення 69378,15 грн.

Сума позову складається з: 48 724,47 грн. - заборгованість по оплаті за виконану роботу, 19 920,81 грн. - пеня, 732,87 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 05.11.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 28.11.13р.

Ухвалою господарського суду від 28.11.13р. відкладено розгляд справи на 17.12.13р.

03.12.13р. до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують правовий статус відповідача та надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців.

17.12.13р. в судовому засіданні повноважні представники позивача заявили про зменшення розміру позовних вимог, а саме в частині пені, та просили суд стягнути з відповідача 51 923,39 грн., з них: 48 724,47 грн. - заборгованість по оплаті за виконану роботу, 2 466,05 грн. - пеня, 732,87 грн. - 3 % річних. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи запереченнях на відзив.

В свою чергу, повноважний представник відповідача 17.12.13р. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково та просив суд відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Ухвалою господарського суду від 17.12.13р. продовжено строк вирішення спору по суті до 19.01.14р. та відкладено судове засідання на 14.01.14р.

20.12.13р. до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

09.01.14р. до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи.

14.01.14р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявив заяву про уточнення суми 3% річних у зв'язку з помилкою останнього, та просив суд стягнути з відповідача заборгованість з оплати за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн., пеню у розмірі 2 466,05 грн., 3% річних у розмірі 728,86 грн., всього 51 919,38 грн. Крім того, повноважний представник позивача зазначив про те, що клопотання відповідача про призначення інженерно-технічної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем виконані роботи були прийняті без будь-яких зауважень.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги визнав частково, а саме у розмірі 17 360,12 грн., та наполягав на призначенні інженерно-технічної експертизи.

Дослідивши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, в судовому засіданні було оголошено перерву до 14:15год.

Після перерви, господарський суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про призначення інженерно-технічної експертизи задоволенню не підлягає, а клопотання про відстрочку виконання рішення суду на шість місяців підлягає задоволенню частково, а саме відстрочити виконання рішення на 3 місяця.

В судовому засіданні 14.01.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.13р. між позивачем, відповідачем та КП "Міська житлово-технічна Інспекція" Нікопольської міської ради (далі - балансоутримувач) був укладений договір підряду № 19 на повне технічне обслуговування ліфтів (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого відповідач та балансоутримувач доручає, а позивач приймає на себе організацію і виконання робіт по повному технічному обслуговуванню ліфтів на об'єктах балансоутримувача.

Відповідно до п. 2.1. Договору, щомісячна оплата робіт згідно з Договором визначена узгодженням сторін на день його укладання і складає 6 307,74 грн. Відомість визначеної щомісячної суми оплати робіт наведена у калькуляції, яка також є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 5.1. Договору, до 5 числа місяця, наступного за звітним, позивач дає відповідачу акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості.

Відповідач підписує Акт виконаних робіт у двох примірниках, засвідчує підпис печаткою і на протязі 5-ти робочих днів повертає один примірник Акту позивачу (п. 5.2. Договору).

В п. 5.3. Договору зазначено про те, що якщо відповідач на протязі 5-ти робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт не направив позивачу підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт, позивач має право скласти односторонній акт, який є підставою для розрахунків.

Згідно з п. 5.4. Договору, на підставі підписаних актів відповідач самостійно оплачує виконані роботи на рахунковий рахунок позивача не пізніше 15 числа наступного місяця.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що у разі виникнення заборгованості по оплаті за 2 місяці за виконані роботи позивач залишає за собою право припинити технічне обслуговування ліфтів до погашення заборгованості.

Як зазначено в п. 6.2. Договору, у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.4. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.13р. (п. 7.1.Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору, ним виконувалися роботи по обслуговування ліфтів за що відповідач провів часткову оплату. За період з 05.02.13р. по 10.10.13р. відповідач має заборгованість перед позивачем за виконані роботи у розмір 48 724,47 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 30 від 08.08.13р., відповідно до якої позивач просив погасити заборгованість по Договору за виконані роботи, яка станом на 01.08.13р. складає 36173,83 грн. (а.с.15). Вказану претензію відповідач отримав 13.08.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16).

Позивач звертає увагу суду на те, що 10.10.13р. позивачем було направлено на адресу відповідача листа з вих. № 40 від 08.10.13р., відповідно до якого позивач направив два примірника акту звірки взаєморозрахунків станом на 05.10.13р. та просив провести звірку взаєморозрахунків, та направити другий примірник (підписаний та завірений печаткою) на адресу позивача на протязі 3 робочих днів з дня отримання. Крім того, в листі позивач попередив відповідача про те, що у разі ненадходження на адресу позивача другого примірника акту, акти будуть вважатись узгодженими зі сторони відповідача (а.с.17-19).

Як зазначає позивач, відповідач підписаний акт на адресу позивача не направив, заборгованість по Договору не погасив, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду з даним позовом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п. 6.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 19 920,81 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 723,87 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн., пеню у розмірі 19 920,81 грн., 3% річних у розмірі 732,87 грн., всього 69 378,15 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнає частково, виходячи з наступного.

Як зазначає відповідач за період з січня по квітень 2013р. позивачем належно виконувалися умови Договору, про що свідчать підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти здачі-приймання робіт на загальну суму 24 627,63 грн. (а.с.25-28) Відповідачем за виконані роботи було сплачено лише 7 267,51 грн. (а.с.29-31), у зв'язку з чим відповідача має заборгованість перед позивачем у розмірі 17 360,12 грн. (а.с.32).

За період з травня по вересень 2013р. роботи за Договором, як зазначає відповідач, з незрозумілих причин позивачем не виконувалися, акти здачі-приймання робіт не складалися, а тому зобов'язання щодо здійснення відповідачем розрахунків за Договором не виникало.

Щодо нарахування позивачем пені, то відповідач вважає, що позивач неправомірно застосував ставку 0,5% від суми заборгованості, тому що відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, відповідач вважає, що розмір пені за порушення відповідачем строку оплати за Договором складає 1 204,93 грн.

Як зазначає відповідач, враховуючи те, що позивачем безпідставно завищено суму заборгованості відповідача за Договором, наданий ним розрахунок 3% річних не відповідає дійсності. Відповідачем проведено контррозрахунок заборгованості, у відповідності до якого 3% річних за прострочення платежу склали 264,81 грн.

Крім того, відповідно до умов ст. 83 ГПК України, відповідач просив суд відстрочки виконання рішення на шість місяців, так як відповідач на даний час знаходиться у катастрофічному фінансовому стані (72, 73, 74, 75). Кредиторська заборгованість відповідача станом на 01.11.13р. складає 2 790 549,36 грн., що підтверджує довідка (а.с.34). Дана обставина обумовлена тим, що у травні поточного року відбулася заміна керівництва на підприємстві відповідача. При уважному вивченні фінансово-господарської діяльності були виявлені численні факти зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, що призвело до нанесення суттєвих збитків підприємству. Це стало підставою для звернення до правоохоронних органів з заявами про вчинені кримінальні правопорушення. На даний час у Нікопольському МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області знаходяться декілька кримінальних проваджень з цього приводу (а.с.35-37, 71).

Позивач не згоден з вищевикладеними запереченнями відповідача, зазначаючи наступне.

Як зазначає позивач, доказами виконання робіт є акти виконаних робіт за спірний період підписані позивачем, але відповідач ухилявся від їх підписання, вважаючи що таким чином він уникне грошового обов'язку.

В підтвердження того, що акти виконаних робіт за спірний період направлялися на адресу відповідача з проханням їх розглянути та підписати протягом 5-ти робочих днів є лист позивача з вих. № 41 від 08.10.13р. з додатками (а.с.98-103), який був отриманий відповідачем 16.10.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.97).

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що останнім днем для висловлювання зауважень з боку відповідача щодо виконаних робіт за спірний період є 23.10.13р. Але відповідач не заявив жодних заперечень щодо виконаних позивачем за спірний період робот по Договору, тому відповідно до умов ст. 853 ЦК України, відповідач втратив право посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З наданим контррозрахунком відповідача позивач погоджується частково, а саме в частині обмеження розміру пені, що не може складати більш, ніж подвійна облікова ставка НБУ. У зв'язку з чим, позивач заявив про зменшення позовної вимоги щодо стягнення пені та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 466,05 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн., пеню у розмірі 2 466,05 грн., 3% річних у розмірі 728,86 грн., всього 51 919,38 грн.

Відповідач в свою чергу не заперечує отримання ним вищезазначеного листа № 41 від 08.10.13р., але звертає увагу суду на те, що на адресу відповідача були направлені не акти виконаних робіт, а акти звірки взаєморозрахунків.

Крім того, відповідач зазначає про те, що ним було направлено на лист позивача за № 40 та № 41 від 08.10.13р. відповідь з вих. № 1204 від 01.11.13р., згідно якої відповідач не може підписати надані позивачем акти звірки взаєморозрахунків, так як між підприємствами не здійснювалися господарські операції з купівлі-продажу товару (а.с.115). Вказану відповідь позивач отримав 05.11.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.116).

Відповідач також звертає увагу суду на те, що позивачем необґрунтовано заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спірний період, тому що порядок підписання актів виконаних робіт та оплати за ними виглядає наступним чином:

- До 5 числа місяця, наступного за звітним, позивач надає відповідачу акти виконаних робіт (зі слів позивача акти виконаних робіт за період травень-вересень 2013р. надані відповідачу лише 16.10.2013р., що є порушенням визначеного Договором терміну на 133 доби (за травень), на 103 доби (за червень), на 72 доби (за липень), на 41 добу (за серпень), на 11 діб (за вересень). Таким чином, навіть при допущенні, що акти виконаних робіт могли бути отримані відповідачем у визначений позивачем термін перевірити факт виконання робіт за Договором, у зв'язку зі спливом тривалого проміжку часу, не представлялося б можливим.

- Відповідач на протязі 5 робочих днів підписує акти виконаних робіт та один примірник повертає позивачу (якщо б такі акти відповідач дійсно отримав, то позивачу б була надана мотивована відмова з приводу порушення ним договірних зобов'язань).

- Якщо відповідач на протязі 5 робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт не направив позивачу підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт, позивач має право скласти односторонній акт, який є підставою для розрахунків (при порушенні порядку підписання актів виконаних робіт, позивач мав би скласти додатковий документ - односторонній акт. Тобто, не підписаний відповідачем акт не може бути підставою для розрахунків, так як він не є тотожнім односторонньому акту).

- На підставі підписаних актів відповідач оплачує виконані позивачем роботи не пізніше 15 числа наступного місяця (таким чином, підставою для оплати у відповідача є або акт виконаних робіт або односторонній акт позивача (при не підписанні відповідачем акту виконаних робіт). При цьому, оплата має відбуватися до 15 числа наступного місяця. Якщо припустити, що позивачем дотримано умов Договору і необхідні акти підписані, то оплата з боку відповідача мала б відбутися до 15.11.13р., лише після отримання 17.10.13р. від позивача листа № 41 і складання ним необхідних актів. З цього виходить, що на момент подачі позивачем позовної заяви (25.10.13р.), навіть враховуючи версію з направленими відповідачу актами виконаних робіт, право позивача ще не було порушене. Дана обставина є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог у цій частині).

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не правомірно нарахована пеню та 3 % річних, оскільки виходячи з того, що акти виконаних робіт за період травень-вересень 2013 рік були направлені відповідачу лише у жовтні 2013р., і лише при не оплаті даних актів, мало початися прострочення платежу і у відповідача б виникло право на нарахування пені. Тому відповідач вважає не зрозумілим чому кількість днів прострочення у позивача складає від 151 доби за травень до 30 діб за вересень. Це ж стосується і порядку нарахування річних відсотків. Дані дії свідчать про те, що доводи відповідача суперечать один одному.

Таким чином, відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що за Договором позивачем було порушено порядок виконання та здачі робіт за травень-вересень 2013р., у відповідача не настало зобов'язання щодо проведення оплати за цей період. Прострочившим же зобов'язання у даному випадку (ст. 613 Цивільного кодексу України) є позивач, так як саме він не вчинив дії, що встановлені Договором, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та встановлені обставини справи, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн. обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

В матеріалах справи знаходяться документи, які підтверджують виконані позивачем роботи по Договору на загальну суму 55 991,98 грн. (а.с.25-28, 99-103), а саме:

- Акт № 44 здачі - прийняття робіт від 31.01.13р. на суму 6 267,51 грн.,

- Акт № 67 здачі - прийняття робіт від 28.02.13р. на суму 5 802,75 грн.,

- Акт № 94 здачі - прийняття робіт від 29.03.13р. на суму 6 249,63 грн.,

- Акт № 127 здачі - прийняття робіт від 30.04.13р. на суму 6 307,74 грн.,

- Акт № 166 здачі - прийняття робіт від 31.05.13р. на суму 6 222,80 грн.,

- Акт № 220 здачі - прийняття робіт від 28.06.13р. на суму 6 218,33 грн.,

- Акт № 237 здачі - прийняття робіт від 31.07.13р. на суму 6 307,74 грн.,

- Акт № 284 здачі - прийняття робіт від 30.08.13р. на суму 6 307,74 грн.,

- Акт № 332 здачі - прийняття робіт від 30.09.13р. на суму 6 307,74 грн.

Відповідачем за виконані роботи по вищевказаним Актам сплачено лише 7 267,51 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.29-31, 46-48) та не заперечується обома сторонами.

Господарський суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що листом позивача з вих. № 41 від 08.10.13р. (а.с.98) на його адресу було направлено не Акти виконаних робіт, а Акти звірки взаєморозрахунків, оскільки з тексту вищевказаного листа чітко вбачається, що позивачем повторно направляються оригінали Актів виконаних робіт, в двох екземплярах за кожен місяць, з зазначенням їх вартості, за період з 01.01.13р. по 30.09.13р., для підпису та засвідчення печаткою других екземплярів, які необхідно повернути на адресу позивача на протязі 5 робочих днів з дня отримання вищезазначених Актів. Позивачем в листі зазначено про те, що у разі ненадходження на адресу позивача вищезазначених Актів у вказаний термін, Акти будуть вважатися узгодженими зі сторони відповідача і є підставою для розрахунку. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що до листа додано 18 оригіналів Актів (по 2 екземпляра х 9 місяців виконання робіт), тобто позивачем дійсно направлялися Акти виконаних робіт, а не Акти звірки взаєморозрахунків.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем ще в серпні 2013 року на адресу відповідача була направлена претензія № 30 від 08.08.13р., відповідно до якої позивач просив погасити заборгованість по Договору за виконані роботи, яка станом на 01.08.13р. складає 36 173,83 грн. (а.с.15). Вказану претензію відповідач отримав 13.08.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16). Жодної обґрунтованої відповіді відповідач на зазначену претензію не надав.

Судом встановлено, що позивачем дійсно були порушені умови п. 5.1. Договору щодо пред'явлення відповідачу актів виконаних робіт, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу того, що кожний акт за спірний період, а саме з травня по вересень 2013р. надавався відповідачу до 5 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином, господарський суд прийшов до висновку про те, що позивач в порушення умов Договору не надавав вчасно для підпису відповідачу Акти виконаних робіт за період з травня по вересень 2013 року, у зв'язку з чим відповідач не мав змоги вчасно, тобто в передбачені Договором строки розрахуватися з позивачем.

Крім того, господарський суд не бере до уваги твердження відповідача щодо обов'язкового складання позивачем одностороннього акту, у випадку якщо відповідач на протязі 5-ти робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт не направив позивачу підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття робіт, який є підставою для розрахунків, тому що відповідно до умов п. 5.3. Договору складання одностороннього акту є правом, а не обов'язком.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України відповідач мав право у будь-який час відмовитись від договору підряду, виплативши позивачу плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Таким чином, законом відповідачу надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства України позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача.

Отже, відповідач на порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, у разі порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п. 5.4. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі п. 6.2. Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 2 466,05 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивач неправильно зазначив періоди нарахування пені, виходячи з того, що Акти виконаних робіт за травень-вересень 2013 року були отримані відповідачем лише 16.10.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.97).

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, умов Договору та обставин справи, пеня складає 1221,62 грн., з них:

1. По Акту № 67 здачі - прийняття робіт від 28.02.13р. на суму 5 802,75 грн.

з 16.03.13р. по 16.04.13р. на суму 5 802,75 грн. за 32 дня прострочки - 76,31 грн.

з 17.04.13р. по 23.04.13р. на суму 4 802,75 грн.(1000 грн. сплачено 17.04.13р.) за 7 днів прострочки - 13, 82 грн.

з 24.04.13р. по 13.09.13р. на суму 3 802, 75 грн. за 143 дня прострочки - 210,14 грн. Всього за 182 дня 300,27 грн.

2. По Акту № 94 здачі - прийняття робіт від 29.03.13р. на суму 6 249,63 грн.

з 16.04.13р. по 14.10.13р. на суму 6 249,63 грн. за 182 дня прострочки - 434,91 грн.

3. По Акту № 127 здачі - прийняття робіт від 30.04.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 16.05.13р. по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6307,74грн. за 163 дня прострочки - 385,90 грн.

4. По Акту № 166 здачі - прийняття робіт від 31.05.13р. на суму 6 222,80 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6 222,80 грн. за 9 днів прострочки - 19,95 грн.

5. По Акту № 220 здачі - прийняття робіт від 28.06.13р. на суму 6 218,33 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6 218,33 грн. за 9 днів прострочки - 19,93 грн.

6. По Акту № 237 здачі - прийняття робіт від 31.07.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. за 9 днів прострочки - 20,22 грн.

7. По Акту № 284 здачі - прийняття робіт від 30.08.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. за 9 днів прострочки - 20,22 грн.

8. По Акту № 332 здачі - прийняття робіт від 30.09.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (станом на дату підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. за 9 днів прострочки - 20,22 грн.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 221,62 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 728,86грн., розрахунок яких судом також перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, умов Договору та обставин справи 3% річних складають 297,91 грн., з них:

1. По Акту № 67 здачі - прийняття робіт від 28.02.13р. на суму 5 802,75 грн.

з 16.03.13р. по 16.04.13р. на суму 5 802,75 грн. - 15,26 грн.

з 17.04.13р. по 23.04.13р. на суму 4 802,75 грн.(1000 грн. сплачено 17.04.13р.) - 2,76грн.

з 24.04.13р. по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 3 802,75 грн. - 73,03грн.

Всього 91,05 грн.

2. По Акту № 94 здачі - прийняття робіт від 29.03.13р. на суму 6 249,63 грн.

з 16.04.13р. по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6 249,63 грн. - 99,14грн.

3. По Акту № 127 здачі - прийняття робіт від 30.04.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 16.05.13р. по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6307,74 грн. - 84,51грн.

4. По Акту № 166 здачі - прийняття робіт від 31.05.13р. на суму 6 222,80 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6 222,80 грн. - 4,60 грн.

5. По Акту № 220 здачі - прийняття робіт від 28.06.13р. на суму 6 218,33 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6 218,33 грн. - 4,60 грн.

6. По Акту № 237 здачі - прийняття робіт від 31.07.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. - 4,67 грн.

7. По Акту № 284 здачі - прийняття робіт від 30.08.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. ( дата підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. - 4,67 грн.

8. По Акту № 332 здачі - прийняття робіт від 30.09.13р. на суму 6 307,74 грн.

з 17.10.13р. (оскільки відповідно до поштового повідомлення про вручення (а.с.97) вищезазначений акт вручено відповідачу 16.10.13р.) по 25.10.13р. (дата підписання позовної заяви) на суму 6 307,74 грн. - 4,67 грн.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 297,91 грн.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн., пеня у розмірі 1 221,62 грн., 3% річних у розмірі 279,91 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи, то господарський суд вважає за недоцільне її призначення, виходячи з наступного.

Статтею 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.12р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Господарський суд вважає, що по даній справі призначати судову експертизу непотрібно, оскільки в матеріалах справи є всі необхідні документи для винесення обґрунтованого та повного рішення.

Окрім того, як зазначено в статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, клопотання відповідача про призначення інженерно-технічної експертизи задоволенню не підлягає.

Щодо заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на шість місяців, то господарський суд задовольняє її частково, а саме надає відстрочку виконання рішення на 3 місяця, виходячи з наступного.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочити виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Статтею 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що відповідач надав суду достатньо доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви (а.с.35-37, 71-75), але з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави господарський суд задовольняє заяву частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про призначення інженерно-технічної експертизи - відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник Нікополь" (53219, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, буд. 79-а, код ЄДРПОУ 37006584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікополь Техно Сервіс" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Зої Космодем'янської, буд. 10, код ЄДРПОУ 31687103) заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 48 724,47 грн. (сорок вісім тисяч сімсот двадцять чотири грн. 47 коп.), пеню у розмірі 1 221,62 грн. (одна тисяча двісті двадцять одну грн. 62 коп.), 3% річних у розмірі 297,91 грн. (двісті дев'яносто сім грн. 91 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 664,98 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн. 98 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду на три місяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 17.01.14р.