Постанова № 3669137, 19.05.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2009 р.

№ 50/319

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :

Білошкап О. В., Хандуріна М.І.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року

у справі

№ 50/319

за завою

Приватного підприємства "Промтехтранссервіс"

До

Приватного підприємства "ЮВК-Центр"

про

банкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від ліквідатора

Не з'явився

від боржника

Не з'явився

від скаржника

Перепелюк О. В. дов. від 27.11.2008 року №8023/9/10

В С Т А Н О В И В :

23.09.2008 року господарським судом міста Києва за заявою Приватного підприємства "Промтехтранссервіс" порушено провадження у справі № 50/319 про банкрутство Приватного підприємства "ЮВК-Центр" (Далі –ПП "ЮВК-Центр"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року (суддя Головатюк Л. Д.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ПП "ЮВК-Центр" код 34481247 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Приватне підприємство "Промтехтранссервіс", підприємницьку діяльність банкрута завершено, припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута з 20.10.2008 року, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 20.10.2008 року, а ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 20.10.2009 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі №50/319 постанову господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року залишено без змін, а матеріали справи направлено до господарського суду міста Києва.

Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва не погодилась з рішенням суду та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року та постанову господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року у справі №50/319 та припинити провадження у справі №50/319.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.209 року у справі №50/319 до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Клопотання Приватного підприємства "Промтехтранссервіс" про здійснення фіксації судового процесу відхилено колегією суддів на підставі частини 7 статті 81-1 ГПК України, згідно з якою фіксування судового процесу технічними засобами в суді касаційної інстанції не передбачено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

Постанова господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року мотивована тим, що судом встановлено, що підприємницька діяльність банкрута відсутня, останній не спроможний виконати грошові зобов'язання перед ініціюючим кредитором та боржник відсутній за його юридичною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Даної правової позиції дотримується також Верховний суд України в постанові у справі №Б48/12-06 від 06.06.2006 року.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте установчі документи Приватного підприємства "ЮВК-Центр" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності з 01.07.2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

А саме –відповідно до вимог ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу , а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців “, яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, в порядку ст. 52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повинні бути надані кредитором відомості з Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Тобто факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1, ст.16 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наявність вищевказаних обставин повинна міститись в заяві про порушення справи про банкрутство.

Господарський суд розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо його місцезнаходження.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

На вищезазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув чим порушив вимоги закону.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану постанову яка відповідає чинному законодавству,фактичним обставинам і матеріалам справи і не вбачала підстав для її скасування.

Окрім того, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що в матеріалах справи наявна копія витягу від 28.08.2008 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців в якому статус відомостей про юридичну особу не підтверджено, а в витягу від 20.10.2008 року статус відомостей про юридичну особу підтверджений та вказано стан юридичної особи –порушення справи про банкрутство. Також суд апеляційної інстанції зазначив в постанові, що в матеріалах справи наявне повідомлення Комунального підприємства "Центральни" про відсутність боржника за місцем знаходження, однак даний доказ не можна визнати належним доказом в підтвердження відсутності боржника за юридичною адресою.

З витягу з Єдиного державного реєстру від 20.10.2008 року, вбачається, що місцезнаходженням боржника є: м. Київ, вул. Оболонська, 7 та що станом на 20.10.2008 року, статус відомостей щодо боржника підтверджено, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, а суд апеляційної інстанції підтримав цей висновок про відсутність боржника та його керівних органів за своїм місцезнаходженням.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваних процесуальних рішень, судами не було належним чином досліджено питання відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Колегія суддів вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з’ясування всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору і є порушенням ст.43 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції та вважає, що оскільки справа про банкрутство Приватного підприємства "ЮВК-Центр" порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі №50/319 підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року та постанову господарського суду міста Києва від 20.10.2008 року у справі №50/319 скасувати.

3. Матеріали справи №50/319 направити до господарського суду міста Києва.

Головуючий О. Є. Короткевич

Судді О. В. Білошкап

М. І. Хандурін