Рішення № 3668805, 20.05.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "20" травня 2009 р. по справі № 07/58-45

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцентр”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Луцький картонно-руберойдовий комбінат”, м. Луцьк

про стягнення 10474 грн. 02 коп.

Суддя Сур’як О.Г.

Представники:

від позивача : Скобцов В.О., доручення від 19.03.2009р.

від відповідача : н/з

Суть спору: Позивач – ТОВ “Автоцентр” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ВАТ “Луцький картонно-руберойдовий комбінат” 12900,84грн., з них: 10300грн. основного боргу за перевезення автотранспортом згідно договорів-заявок №982 від 20.05.2008р. та №993 від 27.05.2008р., 1236грн. пені, 1123,39грн. інфляційних нарахувань та 241,45грн. 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України, а також просить відшкодувати понесені ним витрати на юридичні послуги у розмірі 3000грн.

В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просить стягнути з відповідача - ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» 10300грн. основного боргу, 125,48грн. інфляційних нарахувань та 48,54грн. 3% річних, а всього 10474,02грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву згідно ст.59 ГПК України не подав, суму позову не оспорив та не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 27.04.2009р. №128111.

Згідно ухвали суду від 22.04.2009р. відповідача попереджено, що у разі неподання витребуваних судом документів, справу буде розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив наступне.

Між позивачем – ТОВ “Автоцентр” (Перевізник/Єкспедитор) та відповідачем - ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» (Вантажовідправник) були укладені договори-заявки на перевезення автотранспортом №982 від 20.05.2008р. та №993 від 27.05.2008р.

Відповідно до умов договору-заявки №982 від 20.05.2008р. позивач в обумовлені строки здійснив перевезення вантажу (картон вагою 20т) по маршруту Луцьк-Харків і здав його вантажоотримувачу, про що свідчить печатка останнього на товарно-транспортній накладній №982 від 20.05.2008р. Сума фрахту по даному договору становила 5200грн.

Згідно умов договору-заявки №993 від 27.05.2008р. позивач в обумовлені строки здійснив перевезення вантажу (картон вагою 20т) по маршруту Луцьк-смт.Дергачі Харківська область і здав його вантажоотримувачу, про що свідчить печатка останнього на товарно-транспортній накладній №993 від 27.05.2008р. Сума фрахту по даному договору становила 5100грн.

Також, факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань стверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000768 від 22.05.2008р. та №ОУ-0000847 від 30.05.2008р., підписаним обома сторонами.

Відповідно до договорів-заявок на перевезення автотранспортом відповідач зобов’язувався оплатити вартість наданих позивачем послуг протягом 8 діб з моменту отримання ТТН, рахунка, податкової накладної, акта виконаних робіт.

Для оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №СФ-0000770 від 22.05.2008р. та №СФ-0000850 від 30.05.2008р. на загальну суму 10300грн.

Однак, відповідач у визначений термін оплату послуг по перевезенню не здійснив, у зв’язку з чим у нього виник борг в розмірі 10300грн.

19.12.2008р. сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідач станом на 30.11.2008р. підтвердив свій борг перед позивачем.

Відповідно до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З метою добровільного врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензії №09 від 17.02.2009р. та №10 від 17.02.2009р. з вимогою погасити борг, які останній залишив без відповіді і задоволення.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Отже, на день розгляду спору основний борг відповідача становить 10300грн, не погашений, неоспорений, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Поряд із цим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 125,48грн. інфляційних нарахувань та 48,54грн. 3% річних за період з 05.03.2009р. по 30.04.2009р.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на юридичні послуги в розмірі 3000грн. (договір №02F/03/09 про виконання юридичних робіт та надання юридичних послуг від 11.03.2009р., платіжні доручення №3847 від 07.04.2009р. та №3630 від 12.03.2009р.).

З огляду на розумну необхідність витрат на оплату юридичних послуг, пов’язаних із захистом та представництвом інтересів ТзОВ Транспортно-виробниче підприємство “Будавтотранс” по даній справі та враховуючи нескладний характер спору, господарський суд вважає за потрібне відшкодувати позивачу 1000грн. витрат, понесених на оплату юридичних послуг.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-руберойдовий комбінат» (м.Луцьк вул..Карбишева, 3, р/р 260043011625 в філії Волинське центральне відділення «Промінвестбанку» МФО 303130 код ЄДРПОУ 00292652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автоцентр” (м. Київ вул..Січневого Повстання, буд.3, р/р260040100313 в ВАТ «Іпобанк» МФО 380270 код ЄДРПОУ 30304460) 10474грн.02коп. (в тому числі 10300грн. основного боргу, 125,48грн. інфляційних нарахувань та 48,54грн. 3% річних), а також 104грн.74коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1000грн. витрат на оплату юридичних послуг.

3. В частині стягнення 2000грн. витрат на оплату юридичних послуг відмовити.

Суддя Сур'як О. Г.