Рішення № 3668517, 27.04.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2009

Справа №2-22/1064-2009

За позовом – ВАТ «Кримзалізобетон», м. Сімферополь, вул. Монтажна,3

до відповідача – ПП «Мер’єм», м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19

про стягнення 54333,25 грн.

Суддя Калініченко А.А.

Представники:

Від позивача – Хасина І.С., представник, дов від 12 січня 2009 року

Від відповідача – не з’явився

Обставини справи:

Позивач - ВАТ «Кримзалізобетон» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ПП «Мер’єм», просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 54333,25 грн., у тому числі: сума основного боргу – 29882,37 грн., збитки від інфляції - 1583,77 грн., пеня – 22498,29 грн., 3% річних – 368,82 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов договору поставки № 07/11 від 11 липня 2008 року, не здійснив у повному обсязі оплату вартості поставленої продукції.

В судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 29882,37 грн. основного боргу, 1583,77 грн. – індексу інфляції, 2969,77 грн. – пені, 3% річних у розмірі 368,82 грн., всього – 34804,73 грн.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

11 липня 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 07/11, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а покупець оплатити та прийняти товар за витратними та товаро – транспортними накладними.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник поставляє покупцю товар на орієнтовану суму 195000,00 грн., у тому числі ПДВ 32500,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна на товар, який поставляється за даним договором, вказується у рахунках.

Згідно до п. 4.5. договору, товар поставляється за умови відстрочки платежу до 20 вересня 2008 року.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку порушення строків оплати за відвантажений товар, передбачених в п. 4.6. даного договору, покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 35952,40 грн., що підтверджується довіреністю серія НБМ № 0060211, видатковими накладними № ЦШ-0003004 та № ЦШ-0003002 від 11 липня 2008 року, видатковою накладною № ЦШ – 0002996 від 17 липня 2008 року, товаро – транспортною накладною від 17 липня 2008 року, наявними в матеріалах справи, а.с. 11-14.

Відповідачем було оплачено 6070,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар.

Таким чином, сума боргу склала 29882,37 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 29882,37 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1583,77 грн. – індексу інфляції, 2969,77 грн. – пені, 3% річних у розмірі 368,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30 квітня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ПП «Мер’єм» (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19, рахунок № 2600500133648 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Сімферополь, МФО 384005, ЄДОРПОУ 20714865) на користь ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308) 29882,37 грн. основного боргу, 1583,77 грн. – індексу інфляції, 2969,77 грн. – пені, 3% річних у розмірі 368,82 грн., всього – 34804,73 грн.

3. Стягнути з ПП «Мер’єм» (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19, рахунок № 2600500133648 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Сімферополь, МФО 384005, ЄДОРПОУ 20714865) на користь ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308) 544,00 грн. державного мита.

4. Стягнути з ПП «Мер’єм» (м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 19, рахунок № 2600500133648 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Сімферополь, МФО 384005, ЄДОРПОУ 20714865) на користь ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, рахунок № 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», м. Сімферополь, МФО 384577, ЄДРПОУ 01267308) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.