Рішення № 36683614, 14.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р.Справа № 922/5005/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" м. Харків до Державного науково-виробничого підприємства "Рубін" Національної академії наук України, м. Харків про стягнення 7 558,32грн. за участю представників сторін:

позивача - Сошина О.А., дов. № 80-90-01-4804 від 31.12.13р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 7 558,32грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 07/11 від 26.01.11р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 18.12.13р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.01.14р. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача після перерви в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судове засідання не з`явився, витребувані судом докази не подав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

26.01.11р. між Національним науковим центром "Харківський фізико-технічний інститут" (позивач) та Державним науково-виробничим підприємством "Рубін" Національної академії наук України (відповідач) укладено договір № 07/11 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з обслуговування та ремонту датчиків пожежної сигналізації, а відповідач своєчасно оплачувати надані послуги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином та у період з січня по червень, та з серпня по грудень 2011р. виконав роботи, передбачені умовами договору. Факт виконання позивачем робіт підтверджується актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Загальна вартість виконаних за договором робіт за вказаний вище період складає 7 558,32грн.

Умови оплати за виконані за договором роботи сторони погодили у п.3.3 договору, а саме відповідач зобов'язався оплатити надані позивачем послуги протягом 25 днів з моменту отримання рахунків.

Позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 42 на оплату за обслуговування датчиків пожежної сигналізації за січень-червень, серпень-грудень 2011р. на суму 7 558,32грн., який отриманий відповідачем 18.04.12р., про що свідчить підпис представника відповідача.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи не розрахувався. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 7 558,32грн., яка до теперішнього часу є несплаченою.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 7 558,32грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 509, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства "Рубін" Національної академії наук України, код ЄДРПОУ 22721970 (61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, п/р 2600205530102 в АКБ "Правекс-банк" м. Київ, МФО 321983) на користь Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут", код ЄДРПОУ 14312223 (61108, м. Харків, вул. Академічна, 1, р/р 31250201201192 в ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011) - 7 558,32грн. основного боргу, 1 720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2014 р.

Суддя Лавренюк Т.А.