Постанова № 36683128, 15.01.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.01.2014 р. справа №908/3295/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Демурі О.А.від позивача:не з'явились від відповідача:не з'явилисьрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України, Запорізька область, Веселівський район, с. Тавріяна рішення господарського суду Запорізької області від31.10.2013 року у справі№908/3295/13 (Суддя: Носівець В.В.)за позовною заявою Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України, Запорізька область,Веселівський район, с. ШирокедоДержавного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України, Запорізька область, Веселівський район, с. Тавріяпростягнення 20110 грн. 30 коп., в тому числі: 15975 грн. 00 коп. - основного боргу та 4135 грн. 30 коп. - пені за договором підряду від 01.11.2011 року

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України заборгованості за договором підряду від 01.11.2011 року в розмірі 20110 грн.30 коп., в тому числі: основного боргу в розмірі 15975грн. 65 коп. та 4135 грн. 30 коп. - пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.10.2013 року по справі №908/3295/13 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України 15975 грн. 00 коп. основного боргу та 1366 грн. 71 коп. судового збору за подання позовної заяви. В решті позовних вимог відмовлено

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Державне підприємство «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що у зв'язку з тим, що акт звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року не містить даних щодо заборгованості за договором підряду від 01.11.2011 року в розмірі 15975 грн. 00 коп., підстави для стягнення заявлених сум заборгованості відсутні.

Представники сторін в судове засідання 15.01.2014 року не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, Державне підприємство «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «ДГ»Соцземлеробство» НААН України) (Замовник) та Державне підприємство «Дослідне господарського «Ізвєстія» Національної академії аграрних наук України (далі - ДП «ДГ «Ізвєстія» НААН України) (Підрядник) 01.11.2011 року уклали договір підряду (далі - договір) (а.с. 10).

За умовами договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її .

Відповідно до п. 3.1. договору предметом підряду є оранка ріллі спеціальною технікою на земельних площах, належних Замовнику.

Згідно п. 4.1. договору Підрядник зобов'язується, зокрема, після складання та підписання акту приймання - передачі площі ріллі для проведення підрядних робіт, негайно приступити до виконання умов договору та забезпечити проведення підрядних робіт в оптимальні строки.

Умовами п. 4.1. договору також визначено, що Підрядник має право, зокрема, на отримання оплати в триденний термін з моменту закінчення виконання підрядних робіт умов даного договору.

Пунктом 4.2. договору Замовник зобов'язується, зокрема, провести розрахунки з Підрядником згідно умов даного договору.

Згідно п. 5.1. договору винагорода Підрядника складає 150 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ, за кожний гектар оранки, відповідно до двостороннього акту визначення винагороди Підрядника.

Відповідно до п. 6.1. договору термін остаточних розрахунків за даним договором встановлюється до 31.12.2011 року.

Згідно п. 9.2. договору у випадку прострочення проведення розрахунків, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми або непереданої кількості зерна за весь період прострочення.

На виконання умов п. 5.1. договору, 28.11.2011 року сторони підписали акт про визначення винагороди Підрядника, яка складає в розмірі 15975 грн. 00 коп. за 106,5 гектарів (а.с. 13).

В акті приймання-передачі ріллі для проведення підрядних робіт від 30.11.2011 року, підписаного уповноваженими представниками сторін, останні визначили, що відповідно до умов договору підряду від 01.11.2011 року Замовник передає, а Підрядник приймає для виконання умов договору земельну ділянку (а.с. 11).

Згідно із ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.(ч. 7 ст 193 ГПК).

Належне виконання позивачем робіт на загальну суму 15975 грн. 00 коп. підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін (а.с. 12).

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, Підрядник в повному обсязі виконав умови договору підряду від 01.11.2011 року, а Замовник умови відповідного договору щодо оплати виконаних робіт в строки, визначені договором та в повному обсязі, не здійснив.

Правові відносини сторін за договором, на підставі якого заявлений позов, регулюються Главою 61 Цивільного Кодексу України (Підряд).

На підставі ст. 837 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона /підрядник/ зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони /замовника/, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням позивачем умов договору підряду в частині оплати належним чином виконаних підрядних робіт, 08.07.2013 року та 03.09.2013 року Підрядник рекомендованою кореспонденцією направив на адресу ДП «ДГ «Соцземлеробство» НААН України вимоги №299 та 407, якими вимагав погасити наявну заборгованість за договором від 01.11.2011 року в розмірі 15975 грн. 00 коп. (а.с. 15, 17).

Відповідні вимоги отримані ДП «ДГ «Соцземлеробство» НААН України 01.01.2011 року та 03.09.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16) та напис на примірнику вимоги позивача (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, факт належного виконання відповідачем робіт сторонами не оспорюється, доказів оплати відповідачем підрядних робіт, виконаних позивачем за договором, на підставі якого заявлений позов, матеріали справи не містять та додатково суду апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи, що факт наявності боргу підтверджений матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум основного боргу в сумі 15975 грн. 00 коп. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з тим, що акт звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року не містить даних про заборгованість за договором підряду від 01.11.2011 року в розмірі 15975 грн. 00 коп., підстави для стягнення заявлених сум боргу відсутні, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з акту, на який посилається апелянт, як на підставу своїх заперечень, який підписаний бухгалтерами підприємств та скріплений печатками сторін, станом на 01.01.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем складає в розмірі 5379грн. 00коп. (а.с. 39).

Акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками, тощо.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що в розумінні норм чинного законодавства, акт звірки розрахунків станом на 01.01.2012 року не є належним доказом відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Крім сум основного боргу, позивач, на підставі п. 9.2. договору, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4135 грн. 30 коп., розраховану за період з 31.12.2011 року по 01.10.2013 року (а.с. 9).

Суд першої інстанції відмовив у стягнені заявлених сум пені на підставі заяви відповідача про сплив строку позовної давності.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено Законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 258 Цивільного Кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що за умови дослідження в судовому засіданні доказів судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові, у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Таким чином, оскільки позивачем не надано суду належних доказів в підтвердження поважності причин пропуску позовної давності подання позову про стягнення пені, колегія суддів вважає клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування позивачем пені в розмірі 4135 грн. 30 коп. таким, що підлягає частковому задоволенню.

За таких підстав, сума пені в розмірі 1216 грн. 02 коп., розрахована за період з 31.12.2011 року по 01.07.2012 року є такою, що не підлягає до задоволення у зв'язку з пропуском строку позовної давності на подання позову про стягнення сум пені, а пеня в розмірі 2919 грн. 28 коп. розрахована за період з 02.07.2012 року по 01.10.2013 року не підлягає до задоволення за необґрунтованістю періоду нарахування.

Судова колегія зазначає, що помилкове мотивування рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні заявленої суми пені в загальному розмірі 4135 грн. 30 коп., розрахованої за загальний період з 31.12.2011 року по 01.10.2013 року, у зв'язку з пропуском строку позовної давності на подання позову про стягнення відповідних сум, не призвело до прийняття судом невірного рішення суду.

Таким чином, висновок, викладений в оскаржуваному рішенні суду залишається в силі з мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Соцземлеробство» Національної академії аграрних наук України,на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013 року у справі №908/3295/13 - залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2013 року у справі №908/3295/13- залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова