Постанова № 36682952, 16.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2014 року № 826/17627/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФГ 2011»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток іноземних юридичних осіб, податку на доходи фізичних осіб та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.

У судовому засіданні 23.12.13р. суд у зв'язку із заявленим сторонами клопотанням та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 КАС України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ 2011» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів за період з 23.01.12р. по 31.12.12р.

За результатами перевірки складено акт від 24.05.13р. за № 1695/22-621-38013283 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме :

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 085 332,00грн. та завищено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств в сумі 85 701 476,00грн.

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено розмір податкового кредиту на суму 1 965 590,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме :

№ 0001802260 від 07.06.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 356 665,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 085 332,00грн. та штрафні санкції в розмірі 271 333,00грн.

№ 0001812260 від 07.06.13р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 85 701 476,00грн.

№ 0001792260 від 07.06.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 456 987,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1 965 590,00грн. та штрафні санкції в розмірі 491 398,00грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та надуманими, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток а також зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств слугувало встановлення податковим органом формування позивачем валових витрат за рахунок відсотків по кредитним договорам, курсової різниці а також амортизаційних відрахувань, оскільки такі мають відношення до здійснення господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, правонаступником яких, на переконання податкового органу, позивач не являється, при цьому обставини виникнення таких валових витрат відповідачем не заперечується.

Відповідно до змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача наданих у судових засіданнях, до таких висновків податковий орган прийшов встановивши, що Передавальні акти ТОВ «ФОЗЗІ СІЧ», ТОВ «ФОЗЗІ ОСТ», ТОВ «ФОЗЗІ ЮГ», ТОВ «СІЛЬПО-65», ТОВ «СІЛЬПО-69» та ТОВ «Росттранс» про передачу ТОВ «ФГ2011» як правонаступнику майна та інших активів, було складено 12.01.12р., однак ТОВ «ФГ2011» було створено лише 18.01.12р. а тому не може бути правонаступником цих товариств.

Суд не праві погодитись з тами висновками податкового органу, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема із копій протоколів загальних зборів ТОВ «ФОЗЗІ СІЧ», ТОВ «ФОЗЗІ ОСТ», ТОВ «ФОЗЗІ ЮГ», ТОВ «СІЛЬПО-65», ТОВ «СІЛЬПО-69» та ТОВ «Росттранс» від 01.10.11р. таким прийнято рішення про припинення діяльності шляхом злиття, про передачу усіх прав, обов'язків та майна юридичні особі - правонаступнику, а також затверджено найменування та організаційно-правову форму такого правонаступника як - ТОВ «ФГ2011».

Усі права, обов'язки та майно вказаних товариств, відповідно до наявних в матеріалах справи копій, Передавальних актів від 12.01.12р., було передано правонаступнику ТОВ «ФГ2011». ТОВ "ФГ-2011" зареєстровано та прийнято на облік ДПС України 18.01.2012р.

Законодавчо встановлено особливості здійснення припинення юридичної особи в результаті злиття та вимоги ч.3 ст.107 ЦК України, згідно яких передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до листа Держкомпідприємництва України від 13.01.2009р. № 129 "Про порядок проведення злиття юридичних осіб" та з урахуванням внесених змін до ЦК України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва" від 21.04.2011р. № 3263-VI , процес державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття проходить у три етапи.

Першим етапом, відповідно до статті 34 Закону про реєстрацію, є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) запису про рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи. Частиною першою цієї статті визначено перелік документів, що подаються державному реєстратору.

Строк заявлення кредиторами вимог, відповідно до положення частини четвертої статті 105 ЦК України, не може бути менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Тому, другим етапом є безпосереднє проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, утвореної шляхом злиття, але не раніше двох місяців з дня публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення про припинення юридичних осіб, що зливаються.

Порядок проведення державної реєстрації новоутвореної юридичної особи здійснюється у порядку, встановленому статтями 24 - 27 Закону про реєстрацію.

Слід зауважити, що передавальний акт або розподільчий баланс, відповідно до ч.3 ст.107 ЦК України, повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи.

Третім етапом, що наступає після проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом злиття юридичних осіб, є проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб, які припиняються в результаті злиття, що проводиться в порядку, встановленому статтею 37 Закону про реєстрацію, зокрема, частиною першою цієї статті визначено перелік документів, що подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб.

Таким чином, враховуючи наведені норми, є абсолютно логічним, що передавальні акти суб'єктами господарювання які прийняти рішення про злиття було складено до проведення державної реєстрації правонаступника, а тому висновки податкового органу з цього приводу безпідставні, надумані та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому наявна в матеріалах справи копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців також підтверджує правонаступництво від ТОВ «ФОЗЗІ СІЧ», ТОВ «ФОЗЗІ ОСТ», ТОВ «ФОЗЗІ ЮГ», ТОВ «СІЛЬПО-65», ТОВ «СІЛЬПО-69» та ТОВ «Росттранс» позивачу.

За таких обставин висновку податкового органу, що оскільки на час передачі ТОВ "ФГ-2011" прав, обов'язків та майна, ще не існувало і не було зареєстровано в податкових органах як платник податків, а тому воно не могло виступати як суб'єкт господарських правовідносин, не знайшли свого підтвердження, інших доводів в підтвердження безпідставного формування валових витрат позивач у перевіряємий період податковим органом не наведено, а тому спірні податкові повідомлення рішення якими збільшено розмір зобов'язання з податку на прибуток підприємств та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підлягають скасуванню.

Крім того податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість.

Підставою для прийняття такого рішення було встановлення перевіркою, що позивачем протягом періоду з 23.01.12р. по 31.12.12р. не сплачувалось податкових зобов'язань з податку на додану вартість, хоча відповідно до результатів перевірки за вказаний період позивачем повинно було сплачено зобов'язання у розмірі 1 965 590,00грн.

Позивачем заперечується наявність у нього обов'язку із сплати зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період, оскільки не являвся платником податку.

Повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, суд у повній мірі погоджується із доводами позивача виходячи із наступного.

Пунктом 181.1. ст. 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 ПК України).

Як свідчать наявні матеріали справи позивачем не заперечується наявні у нього обов'язку подання заяви про реєстрацію як платника податку на додану вартість.

Натомість з доданих доказів вбачається, що така позивачем подавалась до податкового органу не одноразово, однак прийнята не була.

Так зокрема такі заяви позивачем подавались 16.02.12р., однак 22.02.12 рішенням №3639/10/29111 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відмовила у видачі Свідоцтва платника ПДВ, оскільки в заяві було зазначено неповні та недостовірні відомості.

29.02.12р. ТОВ «ФГ2011» повторно звернулося із Заявою, рішенням від 07.03.2012 № 202/10/29111ДПІ було відмовлено, оскільки в заяві зазначено неповні відомості.

10.04.2012р. ТОВ «ФГ2011» подало знову заяву, Рішенням від 13.04.2012 № 2485/10/18111ДПІ відмовила у видачі Свідоцтва, оскільки існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно пп. 184.1 ст. 184 ПК України, а саме: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Наведені фактичні обставини справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу, щодо допущення позивачем норм податкового законодавства яке полягало у не поданні заяви про реєстрацію платника ПДВ.

Разом з тим відповідно до змісту п. 183.10 ст. 183 ПК України крім осіб, що зареєстровані як платники ПДВ на такому ж рівні несуть відповідальність за повноту та своєчасність сплати податку на додану вартість, лише ті особи, які відповідно до ст. 181 ПК України були зобов'язані подати заяву про реєстрацію платником ПДВ однак не зробили цього.

Оскільки судом встановлено, що позивач із своє сторони виконав покладений на нього обов'язок та звернувся до податкового органу із відповідною заявою про реєстрацію як платника ПДВ, однак не отримав такого із не залежних від нього причин, то й обов'яжу по сплаті податку на додану вартість у період з 23.01.12р. по 31.12.12р. у нього не виникало, а тому і це податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.13р. № 0001802260, № 0001812260 та № 0001792260 винесені Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ 2011» понесені судові витрати в розмірі 458,80грн.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій