Постанова № 36682931, 27.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2013 року № 826/18310/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомПриватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД»до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД» з позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004752202 від 18.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про завищення податкових зобов'язань з податку на прибуток, заниження доходів в результаті укладення нікчемних правочинів з контрагентами не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

В судове засідання 25.12.13р. не з'явився представник позивача, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ст.. 128 КАС України суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем на підставі направлень № 1806/22.5 від 31.05.2013 року, № 1807/2201 від 31.05.2013 року, № 1808/17-50 від 31.05.2013 року, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД» (код ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений Акт перевірки від 19.07.2013 № 445/2250/30303336.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 19.07.2013 № 445/2250/30303336 відповідачем, зокрема, встановлені порушення та зроблені наступні висновки:

1. П.п. 3.1.4 п. 3.1 розд. 3 Акту перевірки: відповідачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» у результаті укладення нікчемних правочинів, що суперечать інтересам держави і суспільства, порушено ст. 1, ст. 29 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996, п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, п. 137.14 ст. 137, пп. 156.1.1 п. 156.1 ст. 156 ПКУ та завищено податок на прибуток від страхової діяльності в сумі 17 375 638,00 грн., у т.ч. за ІІ півріччя 2010 року у сумі 4 060,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 18 336,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 10 262 211,00 грн., за 2012 рік у сумі 7 091 031,00 грн.

2. П. 2 розд. 4 Акту перевірки: відповідачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» порушено п.п 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст .4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994, в результаті занижено доходи за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги у загальній сумі 119 098 368,00 грн., в т.ч. по періодах: 3 кв. 2010 р. 54 000,00 грн., за І квартал 2011 року - 119 044 368,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова в сумі 29 774 592,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки, 18.09.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004752202 (далі - ППР № 0004752202) згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток страхових організацій" у розмірі 12 398 954,00 (дванадцять мільйонів триста дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 361,00 (дві тисячі триста шістдесят одна) гривень у зв'язку із порушенням п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94) від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами та доповненнями та відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПКУ).

ППР № 0004752202 отримано позивачем 23.09.2013. Позивач не погодився із винесеним ППР № 0004752202 та оскаржив його в порядку п. 56.3 ст. 56 ПКУ: 01.10.2013 ним було подано скаргу до контролюючого органу вищого рівня - Головного управління Міндоходів у м. Києві. Рішенням про продовження строку розгляду скарги ГУ Міндоходів у м. Києві за вих. № 5028/10/26-15-10-04-04 від 09.10.2013 строк розгляду продовжено по 29.11.2013. У задоволенні скарги ГУ Міндоходів у м. Києві було відмовлено.

Суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток, з огляду на наступне.

Щодо висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів позивача з контрагентами, внаслідок чого завищено податок на прибуток від страхової діяльності, суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон № 334/94 передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 Закон № 334/94, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 Закон № 334/94; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

За змістом наведеної норми умовою зменшення оподатковуваного доходу страховика є сплата ним страхових платежів за договорами перестрахування.

В свою чергу, здійснення розрахунків за договорами перестрахування є підставою для зменшення оподатковуваного доходу страховика відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон № 334/94.

Відповідно до ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Стаття 12 Закону України «Про страхування» визначає перестрахування як страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що в період з 01.07.2010 по 31.12.2012 ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» передало за договорами перестрахування: ТДВ «СПК «ВПЕВНЕНІСТЬ БЕЗПЕКА» на підставі договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 03.01.2008 № 0103/01-СФП 615 523 517,00 грн., в тому числі по періодам: ІІІ квартал 2010 р. - 101 944 006,00 грн., IV квартал 2010 р. - 11 510 665,00 грн., І квартал 2011 р. - 502 068 846,00 грн.; ТДВ «СК «РАДА» (колишнє ТДВ «СК «Відродження України») на підставі договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 03.09.2007 № ВУ0903/11 в IV кварталі 2010 р. 71 163 340,98 грн.; ТДВ «СК «СЯЙВО» (колишнє ТДВ «Страховик») на підставі договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 05.01.2009 № СТ-0501/02 в ІІІ кварталі 2010 р. 14 508 669,00 грн.

Вказані господарські операції підтверджуються належним чином складеними договорами, які були оглянуті судом, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками банку, які були надані податковому органу під час проведення перевірки.

Зазначені докази підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача за договорами перестрахування та спростовують доводи податкового органу щодо відсутності їх реального здійснення.

Крім цього, суд критично оцінює посилання відповідача щодо передання сплачених позивачем перестрахувальникам коштів іншим страховим компаніям, які задіяні у схемі мінімізації податкових зобов'язань, як підставу для притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства у зв'язку з тим, що позивач не може нести відповідальності за дії контрагентів тих страхових компаній, з якими ним було укладено договори перестрахування. Адже відносини між учасниками наступних ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Суд акцентує увагу, що ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» не мав безпосередніх правових відносин із страховими компаніями СК «ТДВ «Говерла», ТДВ СК «Універсальний страховий альянс», ТДВ УСК «Сучасний вибір», Київська міська філія ВАТ СК «Мир», ТДВ СК «Зеніт», які за твердженням представника відповідача, задіяні у схемах мінімізації.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Судом також враховано правову позицію, викладену в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 р. № 742/11/13-11 згідно з якою з метою встановлення факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а також, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та правосуб'єктність їх учасників.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами-страховими компаніями, зокрема договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 03.01.2008 № 0103/01-СФП між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та ТДВ «СПК «ВПЕВНЕНІСТЬ БЕЗПЕКА»; договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 03.09.2007 № ВУ0903/11 між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та ТДВ «СК «РАДА» (колишнє ТДВ «СК «Відродження України»); договору про співпрацю у галузі факультативного перестрахування від 05.01.2009 № СТ-0501/02 між ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» та ТДВ «СК «СЯЙВО» (колишнє ТДВ «Страховик»), суд приходить до висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Наявні у справі та оглянуті судом документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Окрім цього, з 01.01.2011 набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Отже, визначенню правочину як такого, що спрямований на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Окрім того, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПКУ, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні умови, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена саме законом, а не актами перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Спеціальним законом, що регулює цивільно-правові відносини зі страхування, Законом України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996, ч. 3 ст. 29, визначено, що договір страхування (перестрахування) визнається недійним виключно у судовому порядку. Названа норма спеціального закону повністю відповідає положенням Цивільного кодексу України.

Зазначаючи в Акті перевірки, що «правочини, укладені ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» мають ознаки нікчемності та є нікчемними», відповідач не аналізує умови жодного укладеного позивачем договору страхування та перестрахування, а також не наводить жодного рішення компетентного суду на підтвердження свого висновку про «порушення вимог чинного законодавства» або визнання відповідних договорів недійсними.

Слід зазначити, що згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, такий правочин може бути визнаний недійсним тільки судом. Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, згідно з положеннями частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Оскільки правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є за визначенням Цивільного кодексу України оспорюваним, факт його укладення сторонами з таким наміром повинен бути встановлений виключно судом.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку укладених позивачем договорів та порушення законодавства України.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» правомірно задекларовано валові внески, одержані (нараховані) платником на його користь за договорами страхування і перестрахування за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 у загальній сумі 1 280 412 622,00 грн., у тому числі: ІІ півріччя 2010 року у сумі 199 261 990,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 502 680 041,00 грн., за ІІ-IVквартали 2011 року у сумі 342 073 687,00 грн., за 2012 рік у сумі 236 396 904,00 грн. та валові внески, сплачені позивачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 у загальній сумі 701 195 527,00 грн., в тому числі: за ІІ півріччя 2010 року у сумі 199 126 681,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 502 068 846,00 грн., а тому висновок відповідача завищення податку на прибуток від страхової діяльності у сумі 17 375 638,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи.

Стосовно заниження задекларованих позивачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» доходів за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги у загальній сумі 119 098 368,00 грн., в т.ч. ІІІ квартал 2010 р. 54 000,00 грн., за І квартал 2011 р. - 119 044 368,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова в сумі 29 774 592,00 грн., суд зазначає наступне.

В розділі 4 «Висновки» Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено доходи за рахунок невключення сум безповоротної фінансової допомоги у загальній сумі 119 098 368,00 грн., в т.ч. ІІІ квартал 2010 р. 54 000,00 грн., за І квартал 2011 р. - 119 044 368,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова в сумі 29 774 592,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що якщо позивачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, то можливо вважати, що документи з назвою договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) фактично по своїй суті не могли бути виконанні, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Проте, на думку суду, висновок податкового органу про заниження позивачем ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» доходів у зв'язку з не включенням до їх складу суми безповоротної фінансової допомоги не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на матеріальному законі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Поняття безповоротної фінансової допомоги визначено підпунктом 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавцем чітко встановлений перелік підстав для визначення поняття безповоротної фінансової допомоги.

В той же час, як свідчать матеріали справи та дані бухгалтерського обліку ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД», які були досліджені як податковим органом під час проведення перевірки так і судом, будь-які операції ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 не підпадають під визначення безповоротної фінансової допомоги, як то визначено п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За встановлених обставин суд вважає, що в ході судового розгляду не доведено порушення ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» п.п.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак висновок податкового органу про заниження ПрАТ «СК «ПРОГРЕС-ФОНД» доходів за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги в загальній сумі 119 098 368,00 грн. та висновок про заниження податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова у сумі 29 774 592,00 грн. є необґрунтованим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0004752202 від 18.09.2013 року є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а висновки відповідача про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами, викладені в Акті перевірки від 19.07.2013 №445/2250/30303336 є протиправними і такими, що суперечить вимогам діючого законодавства та обставинам справи, зроблені без належних на те законних підстав.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0004752202 від 18 вересня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПРОГРЕС-ФОНД» сплачений судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Смолій