Постанова № 36682898, 20.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2013 року № 2а-8775/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп"до:Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. КиєвіТ-тя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ Піраміда»За участю Прокуратура Печерського району м. КиєваПровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.07.13р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.09.12р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.13р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001312305 від 24.02.2012 та №0003772209 від 22.05.2012, та скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 13.08.13р. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

За результатами судового розгляду судом було здійснено заміну відповідача з Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у зв'язку із проведеною реорганізацією, залучено до участі в справі в якості третьої особи що не ьзавляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ Піраміда», а також допущено до участі в справі Прокуратуру Печерського району м. Києва.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позову зіслався на обставини викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

Представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав письмові пояснення на підтверджуючу господарські взаємовідносини документацію.

В судовому засіданні 11.12.13р. у зв'язку із неявко представника третьої особи та представника Прокуратури Печерського району м. Києва суд у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 КАС України протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім заводу "Прогрес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 06.02.2012 року № 46/23-5/31089115 (надалі -Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.2.6, 7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість"зі змінами та п. 198.6 ст.198, п.200.1,ст.. 200, п. 201.1, п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- IV (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 063 189,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 4 894 030,00 грн.; пп. "е"4.2.9, п. 4.2 ст. 4, пп. "е" 6.3.3, п. 6.3, ст. 6, "а"п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- IV (із змінами та доповненнями), що призвело до порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, в сумі 3176,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем були подані заперечення за результатом заперечень Відповідачем та Листом від 21.02.2012 р. №2179/10/23-510 повідомлено, що висновки, які містяться в Акті перевірки залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0001322305, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі з податку на додану вартість в сумі 4894030 грн. та податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0001312305, яким Позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 328 986,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві 03.05.2012 №2564/10/12-114 було прийнято рішення, яким скаргу Позивача було задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0001312305 залишено без змін, а скаргу Позивача в цій частині без задоволення, проте податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 р. №0001322305 -скасоване частково в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на загальну суму 911 954,78 грн.

На підставі рішення ДПС у м. Києві Відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. №0003772209.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до ДПС України, за результатом розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 01.06.2012 №9290/6/10-2115, яким податкові повідомлення-рішення залишенні без змін з урахуванням рішення ДПС у м. Києві.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомлення-рішеннями, вважає їх протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

За результатами судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.12р. що була залишена в силі Ухвалою Київського адміністративного апеляційного суду, було у повній мірі відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим Ухвалою вищого адміністративного суду України було скасовано як постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.12р. так і Ухвалу Київського адміністративного апеляційного суду, скеровано справу на новий розгляд та при вирішенні справи по суті рекомендовано у повній мірі дослідити товарність правочинів вчинених позивачем а також правомірність включення до податкового кредиту коштів на підставі податкових накладних виписаних у іншому податковому періоді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання, про підставність позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із замісту наявних матеріалів справи, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугувала у тому числі встановлення формування позивачем у перевіряємий період податкового кредиту за рахунок коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «Піраміда», при цьому правочині укладені з таким контрагентом на переконання податкового органу є нікчемними та укладеними без мети настання реальних наслідків.

Такі висновки відповідач обґрунтовує наявністю розбіжності між задекларованим позивачем кредитом та задекларованими ТОВ «Піраміда» зобов'язаннями, висновками Акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі №1284/23-307/37068331 від 27.04.2011 р., яким які здійснені між Позивачем та ТОВ "ПКФ "Піраміда" правочини визнано нікчемними.

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ "ПКФ "Піраміда".

Суд оцінюючи доводи відповідача про безтоварність укладених позивачем у перевіряє мий період договорів, приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість") (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Аналогічні положення щодо включення сум до складу податкового кредиту визначені в Податковому кодексі України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги податковим законодавством ставляться і при формуванні суб'єктами господарювання валових витрат.

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні вимоги податковим законодавством ставляться і при формуванні суб'єктами господарювання валових витрат.

Також Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність такої угоди та реальність настання її умов.

Так, згідно договору від 19 вересня 2008 року №147/08/08 ТОВ ПКФ "Піраміда" зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, згідно специфікацій або рахунків-фактур, котрі оформлюються по кожній конкретній поставці.

На підтвердження виконання умов договору, що полягало у придбанні товару (металовиробів) згідно договору від 19 вересня 2008 року №147/08/08 надано, зокрема, такі докази:

- рахунки-фактури: від 4 лютого 2010 року № СФ-0000838 на загальну суму з ПДВ 246620,32 грн.; від 5 лютого 2010 року № СФ-0000840 на загальну суму з ПДВ 282599,32 грн.; від 17 лютого 2010 року № СФ-0000845 на загальну суму з ПДВ 67877,46 грн.; від 2 березня 2010 року № СФ-0000854 на загальну суму з ПДВ 59926,50 грн.; від 9 лютого 2010 року № СФ-0000021 на загальну суму з ПДВ 109762,80 грн.; від 10 лютого 2010 року № СФ-0000022 на загальну суму з ПДВ 282599,32 грн.; від 15 лютого 2010 року № СФ-0000026 на загальну суму з ПДВ 134085,90 грн.; від 23 лютого 2010 року № СФ-0000030 на загальну суму з ПДВ 67877,46 грн.; від 3 березня 2010 року № СФ-0000035 на загальну суму з ПДВ 86068,31 грн.;

- товарно-транспортні накладні: від 9 лютого 2010 року № РН-0000021; від 10 лютого 2010 року № РН-0000022; від 15 лютого 2010 року № РН-0000062; від 23 лютого 2010 року № РН-0000030; від 3 березня 2010 року № РН-0000035;

Так, згідно договору від 24 червня 2010 року № ПП/24/06, ТОВ ПКФ "Піраміда" зобов'язується продати, а позивач прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, згідно специфікацій або рахунків-фактур, котрі оформлюються по кожній конкретній поставці.

На підтвердження виконання умов цього договору та позивачем надано, зокрема:

- рахунки-фактури: від 15 грудня 2010 року № СФ-0000135 на загальну суму з ПДВ 61749,50 грн., від 15 грудня 2010 року № СФ-0000136 на загальну суму з ПДВ 27860,50 грн.; від 20 грудня 2010 року № СФ-0000141 на загальну суму з ПДВ 80412,50 грн.; від 21 грудня 2010 року № СФ-0000144 на загальну суму з ПДВ 18655,00 грн.; від 5 січня 2011 року № СФ-0000005 на загальну суму з ПДВ 29288,16 грн.; від 19 січня 2011 року № СФ-0000019 на загальну суму з ПДВ 21502,50 грн.; від 25 січня 2011 року № СФ-0000022 на загальну суму з ПДВ 36190, 00 грн.; від 1 лютого 2011 року № СФ-0000030 на загальну суму з ПДВ 161315,40 грн.; від 14 лютого 2011 року № СФ-0000048 на загальну суму з ПДВ 105527, 98 грн.; від 24 лютого 2011 року № СФ-0000058 на загальну суму з ПДВ 54375, 00 грн.; від 25 лютого 2011 року № СФ-0000062 на загальну суму з ПДВ 89624, 48 грн.; від 25 лютого 2011 року № СФ-0000064 на загальну суму з ПДВ 10183, 00 грн.; від 1 березня 2011 року № СФ-0000067 на загальну суму з ПДВ 56726, 28 грн.; від 28 березня 2011 року № СФ-0000094 на загальну суму з ПДВ 84384, 00 грн.; від 13 квітня 2011 року № СФ-0000111 на загальну суму з ПДВ 49250, 30 грн.; від 19 квітня 2011 року № СФ-0000120 на загальну суму з ПДВ 4695, 30 грн.;

- видаткові накладні: від 4 січня 2011 року № РН-0000005 на загальну суму з ПДВ 203095,00 грн.; від 4 січня 2011 року № РН-0000006 на загальну суму з ПДВ 125252,22 грн.; від 11 січня 2011 року № РН-0000008 на загальну суму з ПДВ 29032,02 грн.; від 11 січня 2011 року № РН-0000010 на загальну суму з ПДВ 31569,02 грн.; від 19 січня 2011 року № РН-0000015 на загальну суму з ПДВ 21502,00 грн.; від 27 січня 2011 року № РН-0000022 на загальну суму з ПДВ 46152,00 грн.; від 8 лютого 2011 року № РН-0000031 на загальну суму з ПДВ 161315,40 грн.; від 15 лютого 2011 року № РН-0000052 на загальну суму з ПДВ 105527,00 грн.; від 1 березня 2011 року № РН-0000062 на загальну суму з ПДВ 150998,40 грн.; від 3 березня 2011 року № РН-0000063 на загальну суму з ПДВ 56726,00 грн.; від 6 квітня 2011 року № РН-0000097 на загальну суму з ПДВ 84384,00 грн.; від 6 квітня 2011 року № РН-0000104 на загальну суму з ПДВ 4695,30 грн.; від 22 квітня 2011 року № РН-0000110 на загальну суму з ПДВ 44555,00 грн.;

- товарно-транспортні накладні від 4 січня 2011 року № РН-0000005; від 4 січня 2011 року № РН-0000006; від 11 січня 2011 року № РН-0000008; від 11 січня 2011 року № РН-0000009; від 11 січня 2011 року № РН-0000010; від 19 січня 2011 року № РН-0000015; від 27 січня 2011 року № РН-0000022; від 8 лютого 2011 року № РН-0000031; від 15 лютого 2011 року № РН-0000052; від 1 березня 2011 року № РН-0000062; від 6 квітня 2011 року № РН-0000097; від 19 квітня 2011 року № РН-0000104; від 22 квітня 2011 року № РН-0000110.

Оплата за придбані товари здійснена позивачем, що підтверджується банківськими виписками (том 2 а.с.5-17)

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані ТОВ "Піраміда": від 4 лютого 2010 року № 26 на загальну суму з ПДВ 237006,50 грн.; від 5 лютого 2010 року № 27 на загальну суму з ПДВ 272600,00 грн., від 15 лютого 2010 року № 28 на загальну суму з ПДВ 16841,92 грн., від 19 лютого 2010 року № 31 на загальну суму з ПДВ 61040,00 грн., від 23 лютого 2010 року № 32 на загальну суму з ПДВ 6837,36 грн., від 25 лютого 2010 року № 36 на загальну суму з ПДВ 119417,64 грн., від 15 лютого 2010 року № 114 на загальну суму з ПДВ 338460,07 грн., від 21 грудня 2010 року № 130 на загальну суму з ПДВ 80412,50 грн., від 22 грудня 2010 року № 131 на загальну суму з ПДВ 18655,00 грн., від 10 січня 2011 року № 11 на загальну суму з ПДВ 29288,16 грн., від 19 січня 2011 року № 13 на загальну суму з ПДВ 10230,83 грн., від 26 січня 2011 року № 14 на загальну суму з ПДВ 35159,17 грн., від 27 січня 2011 року № 15 на загальну суму з ПДВ 10993,03 грн., від 1 березня 2011 року № 61 на загальну суму з ПДВ 10231,13 грн., від 3 березня 2011 року № 88 на загальну суму з ПДВ 56726,28 грн., від 29 березня 2011 року № 89 на загальну суму з ПДВ 69864,19 грн., від 6 квітня 2011 року № 96 на загальну суму з ПДВ 14519,81 грн., від 15 квітня 2011 року № 105 на загальну суму з ПДВ 49250,30 грн.

Також, в матеріалах справи містяться копії довіреностей на отримання придбаного товару (том 3, а.с. 92-105) та журнал реєстрації довіреностей (том 3, а.с. 106-117).

Наявні матеріали справи у повній мірі спростовують доводи податкового органу з приводу відсутності настання реальних наслідків за такими правочинами, а також щодо неможливості встановлення поставки, відвантаження та зберігання такого товару.

Крім того судом до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ТОВ "Піраміда", керівник якого у повній мірі підтвердив як факт укладення вказаних правочинів із позивачем так і виконання усіх зобов'язань за такими.

Аналіз наведеної документації у повній мірі дає можливість прослідкувати рух товару, а отже і реальність таких правочинів, а тому є первинною в розумінні статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначалось судом вище, рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 3 травня 2012 року № 2564/10/12-114 донарахування позивачу сум зобов'язання з податку на додану вартість за порушення вимог пункту 201.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за період січень - червень 2011 року по податкових накладних, строк включення яких до складу податкового кредиту (365 днів) не минув на загальну суму 911954,78 визнано необґрунтованим: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києві від 24 лютого 2012 року № 0001322305 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4894030,00 та застосування штрафної санкції в розмірі 841439,00 грн. в частині зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 911954,78 грн., в тому числі в січні на суму 15205,63 грн., березні на суму 266921,00 грн., квітні на суму 198000,17 грн., травні на суму 264 204,79, червня на суму 167 623,00 грн., та відповідно податковим органом було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 р. №0003772209.

Винесення вказаного податкового повідомлення-рішення обумовлено встановленням перевіряючи ми особами віднесення позивачем до податкового кредиту коштів на підставі податкових накладних що виписані в іншому періоді у період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010р.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд не вправі погодитись з висновками податкового органу.

Так підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підтвердженням отримання податкових накладних є реєстр отриманих та виданих податкових накладних який платники податку відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язані вести.

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих Державною податковою адміністрацією України, у межах наданих Законом повноважень, у Листі від 11 серпня 2003 року № 6936/6/15-2415-9 "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого статтею 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у Листі Державної податкової адміністрації України від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість" де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Судом з аналізу наданої до матеріалів справи копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, а також додатку № 12 до акту перевірки, встановлено, що суми сплаченого ПДВ було віднесено позивачем до податкового кредиту того періоду в якому такі податкові накладні надішли, при цьому період між складенням податкових накладних та включення їх до податкового кредиту не перевищує 1095днів.

З врахуванням наведених вище норм законодавства, а також фактичних обставин справи встановлених, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу щодо можливості формування податкового кредиту лише за рахунок тих коштів сплата яких підтверджується податковими накладними виписаними у тому ж періоді, а тому і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001312305 від 24.02.12р. та № 0003772209 від 22.05.12р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрогресГруп" понесені судові витрати в розмірі 3 970,10 грн.(три тисячі дев'ятсот сімдесят гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій