Постанова № 36682784, 11.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року 11:07 № 826/18455/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «КИЇПАССЕРВІС»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «КИЇПАССЕРВІС» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2013 року № 0001402201 та № 0001412201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за роботи, придбані у ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» за роботи згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КИЇПАССЕРВІС» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕСЕЙ ЛТД» за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2013 року № 207/22-2-05/33348385.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення:

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 41020грн.;

- пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 066грн.

На підставі складеного акту перевірки, 23 липня 2013 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001402201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 51275 грн., з якої: за основним платежем - 41020грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10255грн. за платежем: податок на прибуток;

- № 0001412201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 48832,50грн., з якої: за основним платежем - 39066 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9766,5 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства зводиться до фіктивності взаємовідносин позивача з ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД».

Зокрема, відповідач посилається на висновки акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 12.03.2013 р. № 694/2220/37818657 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 р. - 30.11.2012 p., відповідно до якого підприємство не знаходиться за податковою адресою та його місцезнаходження не встановлено, первинні документи на підприємстві відсутні.

Отже, нереальність господарських операцій між ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» та Товариством відповідач обумовлює неможливістю проведення зустрічної перевірки контрагента позивача.

Суд не може погодитись із правомірністю дій податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31.08.2012 року між позивачем та ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» укладено Договір № 21/136-12, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по поточному ремонту громадської вбиральні, яка знаходиться на території Автостанції «Південна» за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, 3, а Замовник зобов'язується оплатити роботу Підрядника по Договору та інші витрати, пов'язані із виконанням робіт, згідно акту виконаних робіт.

Загальна вартість ремонтно-будівельних робіт за Договором склала 194814,00 грн., але під час здійснення ремонтних робіт виникла необхідність збільшити об'єми таких робіт, що в свою чергу призвело до збільшення загальної вартості ремонтних робіт.

Так, 20.09.2012 року між Позивачем та ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої загальна вартість ремонтних робіт за Договором була збільшена до 234394,80 грн.

Суд зазначає, що позивач придбав у ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» послуги по поточному ремонту громадської збиральні, яка знаходиться на території Автостанції «Південна» так-як Київська міська державна адміністрація своїм Розпорядженням № 851 від 24.05.2012 року «Про доповнення адресного переліку будівель та споруд приватної, колективної і державної форми власності на яких будуть проводитись роботи з капітального ремонту фасадів, покрівель будівель та споруд, благоустрою прибудинкових територій в рамках підготовки міста Києва до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» надала позивачу доручення провести ремонт прибудинкової території Автостанції «Південна», до якої відноситься і зазначена громадська вбиральня, оскільки Автостанція «Південна» перебуває на балансі позивача, що підтверджується Свідоцтвом про право власності та Інвентарною карткою № 231 обліку основних засобів позивача.

Вказані ремонтні роботи були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується обротно-сальдовою відомістю. Крім того, виконання ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» вказаних ремонтних робіт та оплата їх вартості позивачем призвели до зміни майнового стану Позивача, що підтверджується наданою Позивачем Карткою рахунку № 631 по контрагенту ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД».

У відповідності до умов вказаного Договору, ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» здійснило ремонт громадської вбиральні на території Автостанції «Південна», а Позивач такі ремонтні роботи прийняв та оплатив, що підтверджується підписаними Сторонами Актами приймання виконаних будівельних робіт (Типова форма № КБ 2в), зокрема:

1. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 14 від 03.09.2012 року на загальну суму 55483,20 грн., в тому числі ПДВ 9247,20 грн.;

2. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 15 від 21.09.2012 року на загальну суму 42496,80 грн., в тому числі ПДВ 7082,80 грн.;

3. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 16 від 25.09.2012 року на загальну суму 39580,80 грн., в тому числі ПДВ 6596,80 грн.;

4. Акт приймання виконаних будівельних робіт № 18 від 15 жовтня 2012 року на загальну суму 96834,00 грн., в тому числі ПДВ 16139,00 грн.;

Зазначені Акти приймання виконаних будівельних робіт були складені та оформлені позивачем та ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» відповідно до вимог законодавства України, зокрема Наказу Мінрегіонбуду України № 554 від 04.12.2009 року «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві».

Крім того, на виконання Договору № 21/136-12 від 31.08.2012 року між позивачем і ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» були складені наступні документи:

1. Дефектний акт на поточний ремонт громадської вбиральні на території Автостанції «Південна»;

2. Локальний кошторис № 2-1-1 на поточний ремонт громадської вбиральні на території Автостанції «Південна»;

3. Договірна ціна на поточний ремонт громадської вбиральні на території Автостанції «Південна» станом на 31.08.2012 року;

4. Підсумкова відомість ресурсів для поточного ремонту громадської вбиральні на території Автостанції «Південна»;

5. Договірна ціна на поточний ремонт громадської вбиральні на території Автостанції «Південна» станом на 19.09.2012 року.

Також, у зв'язку із виконанням робіт по Договору ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» були складені відповідні податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтва платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні Акти приймання виконаних будівельних робіт, договір та додаткові угоди до нього, податкові накладні та інші первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «ТЕСЕЙ ЛТД» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за роботи контрагенту на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських не підтверджені відповідними доказами; такі доводи не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обов'язок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення від 23.07.2013 року № 0001402201 та № 0001412201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.07.2013 року № 0001402201 та № 0001412201.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 200,22 грн. (двісті гривень 22 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Державного підприємства «КИЇПАССЕРВІС».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 20.12.2013р.