Постанова № 36682728, 19.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2013 року 10:27 № 826/17014/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013р. № 711/17-20 та від 16.04.2013р. № 548/17-20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 жовтня 2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позов підтримали, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважають недоведеним твердження про отримання позивачем не задекларованого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечив вказуючи, що згідно з інформацією, наданою слідчими органами, позивач отримав дохід, який ним не задекларовано, внаслідок чого суми податку з доходів фізичних осіб не були перераховані до Держаного бюджету України, тому спірне рішення є правомірним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

На підставі листа ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС ( №5667/ДПІ/07-10/3 від 29.12.2012) відповідно до листа Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України №6421 від 09.11.2012р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт від 05.04.2013р. № 415/17-20/НОМЕР_1.

Згідно з висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 36, п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем не задекларовано та не нараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013р. № 548/17-20, яким нараховано позивачу суму податкових зобов'язань податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн. основного платежу та 442 211,65 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013р. № 711/17-20 про нарахування аналогічних сум зобов'язань. Як поясним представник відповідача, рішення від 16.04.2013р. № 548/17-20 прийнято помилково, воно є відкликаним, а тому дійсним рішенням слід вважати рішення від 29.04.2013р. № 711/17-20.

Як свідчать обставини справи, підставою для нарахування позивачу додаткових податкових зобов'язань стала інформація про те, що ОСОБА_1 отримав у 2010 році згідно з актом прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010 №1 комісійну винагороду (безготівково) у сумі 1495851 доларів США (11 845 644,07 грн. за офіційним курсом НБУ на кінець виплати доходу 30.10.2010 (1 долар США = 7,919 грн.).

Позивач заперечує проти вказаних обставин та зауважує, що отримання доходу не підтверджується належними та допустимими доказами, відтак, висновки податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань є необґрунтованими.

Суд не можу погодитись із наведеними твердженнями позивача з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи, за договором відшкодувального надання послуг від 01.10.2009 № 01/10 (надалі - Договір) Замовник юридична особа компанія «BALTCOMTRADING SIA», резидент Латвії, доручає за винагороду знайти покупця мазута толочного марки М-100 з січня 2010 року по грудень 2010 року з можливістю пролонгації даного договору (п.1 Договору «Предмет договору») та зобов'язаний сплатити податки з перерахованих сум винагороди згідно з законодавством України і своєчасно надати податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2010 рік (п.п. 3.2.4 п. З Договору «Зобов'язання сторін»).

За актом прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010 № 1 ОСОБА_1 отримав у 2010 році комісійну винагороду (безготівково) у сумі 1 495 851 доларів США (11 845 644,07 грн. за офіційним курсом НБУ на кінець виплати доходу 30.10.2010 ( 1 долар США = 7,919 грн.)).

Судом встановлено, що на виконання Договору громадянин ОСОБА_1 уклав з компанією «BALTCOMTRADING SIA» резидент Латвії угоду про встановлення платіжних реквізитів для отримання комісійної винагороди, як фізична особа, від 01.04.2010 б/н : юридична особа компанія «LVM CONTRACTS LIMITED р/р LV90KBRB 1111 2142 17001, SWIFT : TRASTA KOMERCBANKA, Riga LV 1050, Latvia».

Разом з тим, громадянин ОСОБА_1 не надав фінансові документи на підтвердження виконання пункту 3 Договору «Зобов'язання сторін», та забезпечення виконання податкових зобов'язань, як це передбачено пунктом 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пункту 170.11 статті 170, пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України.

Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2010, 2011 роки фізичною особою ОСОБА_1 станом на 05.04.2013р. до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подана, сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування не здійснено.

Висновком Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.08.2013р. №1520/8/26-15-10-04-06 повідомлено, що в провадженні слідчого відділу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС знаходяться матеріали досудового розслідування стосовно ухилення від сплати податків фізичною особою ОСОБА_1 за актом документальної позапланової перевірки від 05.04.2013р. № 415/17-20/НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2010р., внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32013110100000142 від 18.04.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України. По кримінальному провадженню №32013110100000142 триває досудове розслідування та проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії.

Також, у висновку Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту Міністерства доходів і зборів України від 19.08.2013 р. №364/99-99-14-04-18 зазначено, що на підставі акта перевірки від 05.04.2013 р. №415/17-20/НОМЕР_1 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено до ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення з податку на доходи фізичних осіб від 16.04.2013 №548/17-20 , яке в день його реєстрації надіслано на адресу платника. У зв'язку з надходженням до ДПІ 17.04.2013 заперечень до акта перевірки, податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 р. ДПІ відкликано 18.04.2013. Конверт з зазначеним податковим повідомленням-рішенням за заявою відправника ДПІ було повернуто.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, іноземні доходи.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід платника податку - резидента України складається із суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Доходи, визначені пунктом 4.3 статті 4 Закону, що не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, поширюються лише на доходи, одержані платником податку в Україні.

Іноземний дохід визначено Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» як дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з України (пункт 1.4 статті 1).

Згідно з підпунктом 9.9.1 пункту 9.9 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку - їх отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію.

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку - резидентом до податкового органу у термін до 1 квітня наступного за звітним року. Тобто громадяни-резиденти України, які матимуть протягом звітного податкового року іноземні доходи, зобов'язані після його закінчення подати до податкового органу річну податкову декларацію.

Якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, то такий платник податку визначає суму такого зменшення за визначеними підставами у річній податковій декларації.

Для отримання права на зменшення суми податкового зобов'язання на суму податку, сплаченого за межами України, платник податку зобов'язаний отримати від державного органу країни, в якій сплачується такий дохід, уповноваженого стягувати такий податок, довідку про суму стягнутого податку, а також про базу його нарахування. Така довідка має бути легалізована консульською установою України у відповідній країні. Що стосується відшкодування підприємством - резидентом іноземної держави витрат на відрядження, зокрема добових, своєму працівнику - резиденту України, то це питання регулюється законодавством іноземної країни.

Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за кордоном України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу).

Виходячи з норми підпункту 9.9.5 пункту 9.9 статті 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента в Україні розраховується на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку (з урахуванням суми отриманого іноземного доходу), визначення якого надано у пункту 4.1 статті 4 цього Закону за ставкою оподаткування, визначеною у пункті 7.1 статті 7 Закону.

Згідно з пунктом, 3.3 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Нацбанку України, діючим на момент одержання таких доходів .

Відповідно до пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для податковий кредит; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку; надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності; у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом; своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту «б» пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що в порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 36, п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, позивачем не задекларовано та не нараховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1 776 846,61 грн.

Щодо доводів позивача про неправомірність дій податкового органу при складанні акту перевірки, тобто наявності помилок у вказаному акті, то суд зазначає, що за даним фактом було здійснено службове розслідування та притягнено до відповідальності особу, з вини якої допущені помилки, які, до того ж, в подальшому виправлені.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він не знайомий з директором компанії «BALTCOMTRADING SIA» та ніколи не займався підприємницької діяльністю, оскільки судом встановлено та в подальшому не заперечується позивачем, що на нього зареєстроване підприємство, інвестоване інвесторами з Москви, які планували займатись будівництвом.

Суд зазначає, що по ходу розгляду справи позивач надавав суперечливі пояснення. Зокрема, спочатку позивач запевняв, що ніякого відношення до компанії «BALTCOMTRADING SIA» він немає, більше того, він ніколи не був в Латвії. Проте, як виявилося пізніше, згідно з інформацією Державної прикордонної служби України позивач 22.04.2012р. та 12.10.2012р. виїжджав з України, пояснивши, що також відвідував місто Ригу. З огляду на це, суд оцінює справу на підставі наявних в ній письмових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, а також те, що згідно з актом прийому-передачі виконаних послуг від 01.04.2010 № 1 ОСОБА_1 отримав у 2010 році комісійну винагороду у сумі 1 495 851 доларів США та не задекларував отриманий дохід, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 24.12.2013р.