Постанова № 36682712, 29.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2013 р. Справа № 809/1037/13-a

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах Держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що 31.10.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' та наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340, допущені відповідачем, а саме: надання послуг вантажних перевезень без індивідуальної контрольної книжки водія. Виявлене порушення зафіксоване в акті за № 073480. За наслідками розгляду вказаного акту, 11.12.2012 року позивачем винесено постанову за № 144357 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. за вчинене правопорушення. У передбачений законодавством строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.

Судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.

Поштове відправлення із відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" 11.04.2013 року повернулося на адресу суду разом із копією ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі (а.с. 17). Згідно із даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який містяться в матеріалах справи (а.с. 7), місцезнаходженням відповідача значиться: АДРЕСА_1, тобто адреса, за якою відправлено ухвалу про відкриття скороченого провадження. Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З огляду на вказане, відповідача належним чином повідомлено про відкриття судом скороченого провадження у справі та про можливість подання заперечення проти адміністративного позову.

Згідно із пункту 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Враховуючи, що відповідачем не було подано суду заперечення проти заявленого позову, та те, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, поданий Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Головавтотрансінспекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. підлягає розгляду в строк, визначений пунктом 3 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд в порядку скороченого провадження відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 31.10.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 073480 факт надання відповідачем послуг вантажних перевезень без індивідуальної контрольної книжки водія, що є порушення вимог статей 48, 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' та пукту 6.3 Наказу № 340 Міністерства транспорту та зв'язку України (а.с. 8). Позивачем у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' винесено постанову про застосування фінансових санкцій за № 144357 від 11.12.2012 року, якою до відповідача за вищевказані правопорушення застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. (а.с. 10). Вказана постанова, як вбачається з копії супровідного листа від 11.12.2012 року № 09-3-20/3667, була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця його проживання та отримана ним, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення (а.с. 11).

Відповідачем у добровільному порядку вищевказана сума фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. не сплачена, що підтверджується довідкою позивача від 20.02.2013 року (а.с. 12). Доказів протилежного, відповідачем відповідно до вимог ст. 71 КАС України суду не подано.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ''Про автомобільний транспорт''.

Статтею 6 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року ''Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті'' визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті'' органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' визначено перелік документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Такими документами згідно вказаної норми для автомобільного перевізника є: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Законом України ''Про автомобільний транспорт'' передбачено, що водій зобов'язаний пред'явити і, інші документи, передбачені законодавством України.

Так, 07.06.2010 року Міністерством транспорту та зв'язку України прийнято наказ №340 "Про затвердження положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів"

Пункт 6.3 Наказу №340 зазначає про те, що водій, який керує ТЗ та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' в разі надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до правопорушника застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ''Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті'' державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України визначено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанову позивача № 144357 від 11.12.2013 року про застосування фінансових санкцій на суму 1700 грн. у відповідності до вимог пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідачем до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувалися, що підтверджується довідкою позивача від 20.02.2013 року (а.с. 12). Доказів протилежного відповідачем суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не подано.

Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг з вантажних перевезень, наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України ''Про автомобільний транспорт'' та пункту 6.3 Наказу №340 Міністерства транспорту та зв'язку України є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України ''Про автомобільний транспорт''.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) фінансових санкцій в розмірі 1700,00 гривень за постановою про застосування фінансових санкцій №144357 від 11.12.2012 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягають до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 160, 163 та 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002 в УДКСУ в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250, фінансові санкції в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Постанову суду у відповідності до вимог частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена 29.04.2013 року.