Ухвала суду № 36681976, 15.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2014 р. м. Київ К/9991/5368/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.

провівши попередній розгляд справи за позовом Жданівської виправної колонії № 3 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивач звернувся в суд із позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року задоволено частково. Скасовано вимогу в частині зобов'язання Жданівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області (№3) стягнути зайво сплаченої працівникам надбавки за безперервну роботу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі 253106,93 грн., щодо стягнення підвищення посадових окладів державним службовцям на загальну суму 68903,74 грн., перерахування внесків до державних цільових фондів по незаконно виплаченим сумам по оплаті праці на загальну суму 117211,88 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Жданівської міської ради 29.11.2009 р, (а.с. 10), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 08563101 (а.с. 11).

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, фуп) в районах, містах і районах у містах.

Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області діє на підставі Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України № 111 від 09.01.2001 р., має свої підрозділи, яким, зокрема, є Шахтарський об'єднаний контрольно-ревізійний відділу.

Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої був складений акт № 43-17/21 від 30.06.202010 р. (а.с. 12-33) За наслідками ревізії Шахтарським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом 20.07.2010 р. за № 43-14-21/1151 була спрямована на адресу Жданівської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№3) вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень (а.с. 49-51), якою вимагається стягнути 68,9 тис. грн. виплачених завищених посадових окладів, з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.. 127, 136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.05.2000 року № 98 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи» було затверджено Інструкцію про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально - виконавчої системи.

Згідно вказаної вище Інструкції процентна надбавка за безперервну роботу до тарифних ставок (посадових окладів) по основній посаді встановлюється у розмірі від 5% до 25 %.

Однак, судом встановлено, що Наказ № 98 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не має статусу нормативно-правового акту. Разом із тим, з огляду на зазначені вище приписи Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» зазначений Наказ є обов'язковим для виконання підприємствами установ виконання покарань, до яких відноситься й позивач.

Згідно преамбули Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 98 від 24.05.2000 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи», його затверджено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1999 р. N 653.

Відповідно до п. 7 зазначеної вище Постанови «Про заходи щодо забезпечення діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань», установлено, що джерелами фінансування Державної кримінально-виконавчої служби є бюджетні асигнування та доходи від праце використання засуджених.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від З жовтня 2004 року N 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2004 р. за N 1312/9911, затверджено Порядок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що фицаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях.

Вказаним Порядком передбачено право керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби встановлювати працівникам, яка не мають спеціальних звань рядового та начальницького складу, посадові оклади (тарифні ставки) з підвищенням за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Крім того, згідно з п. 6 Порядку підвищення посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що фицаються у слідчих ізоляторах і перебувають у лікувально-трудових профілакторіях, підвищення посадових окладів працівникам за цим Порядком здійснюється лише в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ, у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ.

Судом встановлено, що вищевикладеними нормами законодавства передбачено умови, за яких повинна здійснюватися виплата підвищення окладів, а саме: в межах фактичних видатків на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, затверджених для бюджетних установ, у кошторисах, та в межах фонду заробітної плати підприємств установ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді