Постанова № 36681377, 14.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року справа № 813/6659/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представника позивача Площанського В.М.,

представника відповідача Онисько З.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ПП «Оператор»

до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом у якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.08.2013 р. № 0000642210 та № 0000632210.

Позов мотивується тим, що ПП «Оператор» представлено належні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій зі зберігання нафтопродуктів впродовж березня-червня 2012 року з боку ТзОВ «ТОТ» на користь ПП «Оператор» на підставі договору зберігання № 230501 від 23.05.2011 року; висновки податкового органу щодо необхідності відображення ПП «Оператор» у складі податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2012 року грошових коштів, отриманих від ОСОБА_3, як поворотної фінансової допомоги, є безпідставними, адже вказані кошти були належно та у визначений строк повернуті позикодавцю і не є об'єктом оподаткування з ПДВ в силу положення ст. 185 Податкового кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач у запереченні на позов зазначає, що позивачем не включено до складу податкових зобов'язань за відповідний звітний період податок на додану вартість із коштів, які поступили в касу підприємства від ОСОБА_3 як авансовий платіж за пальне в сумі 3430000 грн., в т.ч. ПДВ 571667 грн., до перевірки не представлено договір, згідно якого здійснювалась проплата коштів; до перевірки не представлено первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій ПП «Оператор» та ТзОВ «ТОТ».

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у запереченні на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки ПП «Оператор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. складено акт № 27/22-70/31527147 від 09.08.2013 р.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.2.1.138 ст. 138, п.1.139 ст. 139 Податкового кодексу України, заниження податку на прибуток в сумі 23064 грн.; п.198.3 ст. 198, п.198.4 ст. 198, п.1.187 ст. 187 Податкового кодексу України, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 593632 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.08.2013 р. № 0000642210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Оператор» з податку на прибуток на 28830 грн., з яких 23064 грн. зобов'язання за основним платежем, 5766 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 742040 грн. (593632 грн. зобов'язання за основним платежем, 148408 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За доводами податкового органу позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок завищення собівартості придбаних (виготовлених) реалізованих товарів (робіт, послуг) за 2012 рік на суму 109825 грн., оскільки підприємством безпідставно віднесено до собівартості товарів та включено до декларації з податку на прибуток за 2012 рік вартість отриманих послуг зі зберігання пального від ТзОВ «ТОТ».

Відповідач також прийшов до висновку, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту податкові накладні від ТзОВ «ТОТ» на послуги зі зберігання пального (№ 150 від 31.03.2012 р. на суму 25424,2 грн., в т.ч. ПДВ 4237,37 грн., № 137 від 30.04.2012 р. на суму 37551 грн., в т.ч. ПДВ 6258,5 грн., № 156 від 31.05.2012 р. на суму 39984 грн., в т.ч. ПДВ 6664 грн., № 38 від 15.06.2012 р. на суму 14998,5 грн. в т.ч. ПДВ 2499,75 грн., № 39 від 16.06.2012 р. на суму 13832,2 грн. в т.ч. ПДВ 2305,37 грн.).

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

На підтвердження дотримання вимог чинного законодавства при відображенні у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ПП «Оператор» з ТзОВ «ТОТ» позивач представив копії належним чином оформлених первинних документів за спірний період: договору зберігання № 230501 від 23.05.2011 р., актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, накладних, видаткових накладних; договорів з постачальниками нафтопродуктів, видаткових накладних на підтвердження постачання нафтопродуктів, актів приймання-передачі товару, паспортів якості (а.с.39-119).

Тому помилковим є твердження відповідача про заниження ПП «Оператор» податку на прибуток на суму 23064 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 21965 грн.

В акті перевірки зазначається, що позивач не включив до складу податкових зобов'язань за відповідний звітний період податок на додану вартість із коштів, які поступили в касу підприємства від ОСОБА_3 як авансовий платіж за пальне в сумі 3430000 грн., в т.ч. ПДВ 571667 грн., до перевірки не представлено договір, згідно якого здійснювалась проплата коштів.

Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно долучених до справи доказів між позивачем та громадянином ОСОБА_3 10.09.2012 р. було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 3430000 грн. Згідно п. 8.1 даного договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 28.09.2012 р.

На виконання зазначеного договору ПП «Оператор» отримано від ОСОБА_3 кошти в сумі 3430000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 15 від 10.09.2012 р. Вказані кошти повернуто підприємством ОСОБА_3 28.09.2012 р. (видатковий касовий ордер від 28.09.2012 р.).

Жодних доказів на підтвердження того, що вказані кошти поступили в касу підприємства як авансовий платіж за пальне ні перевіряючими, ні судом не встановлено.

Позивач стверджує, що дана позика використана для проведення розрахунків з кредитором - засновником ПП «Оператор» ОСОБА_1 з метою погашення раніше отриманої поворотної фінансової допомоги, що знайшло відображення у бухгалтерському обліку підприємства.

Отже, висновок податкового органу про заниження платником податку податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 571667 грн. не обґрунтований і безпідставний.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем представлено належним чином оформлені первинні документи на підтвердження дотримання ним норм Податкового кодексу України.

Тому позов слід задоволити, скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.08.2013 р. № 0000642210 та від 23.08.2013 р. № 0000632210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Оператор» 2294 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.08.2013 р. № 0000642210.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 23.08.2013 р. № 0000632210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Оператор» 2294 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.01.2014 року.