Ухвала суду № 36681129, 13.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 р.Справа № 820/10212/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/10212/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії начальника Ізюмської ОДПІ у Харківській області Тимофієвої Галини Миколаївни щодо несвоєчасного та неповного надання інформації на його заяву від 24.07.2013 року;

- зобов'язати відповідача надати інформацію, зазначену в заяві від 24.07.2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Ізюмської ОДПІ у Харківській області судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.07.2013 року, в якій просив надати розрахунок розміру середньоденної заробітної плати, на підставі якого виплачена компенсація за невикористані відпустки, із зазначенням структури заробітної плати щомісячно, а також надати розрахунковий лист на кошти в сумі 394,45 грн. та повідомити, коли ці кошти були перераховані. В свою чергу, відповідач, надав неповну інформацію, яка запитувалась та порушив встановлені законодавством терміни розгляду заяви, чим порушив право позивача на отримання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Ізюмської ОДПІ у Харківській області щодо порушення строків, передбачених Законом України "Про звернення громадян", при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 24.07.2013 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в порядку часткового відшкодування понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 20 коп.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача в порядку часткового відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 20 коп., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. 40 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 19 Закону України «Про звернення громадян», що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати інформацію, зазначену в заяві позивача від 24.07.2013 року, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що запитувана позивачем інформація була надана у повному обсязі.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі.

У відповідності до положень п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Ізюмської ОДПІ у Харківській області з письмовою заявою, в якій просив надати розрахунок розміру середньоденної заробітної плати, на підставі якого йому виплачена компенсація за невикористані відпустки, із зазначенням структури заробітної плати щомісячно, а також надати розрахунковий лист на кошти в сумі 394,45 грн. та повідомити, коли ці кошти були перераховані йому.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, заява позивача була отримана відповідачем 26.07.2013 року.

В зв'язку з відсутністю інформації про наслідки розгляду заяви, позивач звернувся до Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області із заявою від 06.09.2013 року, в якій просив вжити заходів до поновлення його порушеного права, визначеного в статті 18 Закону України "Про звернення громадян" на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви, а також права, встановленого в статті 30 Закону України "Про оплату праці" на отримання розрахункового листа при виплаті заробітної плати.

Разом з тим, як вказує позивач, 11.10.2013 року ним було отримано лист Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 08.10.2013 року, яким відповідач повідомив, що у зв'язку з неотриманням позивачем відповіді на заяву від 24.07.2013 року, Ізюмська ОДПІ у Харківській області вдруге надає відповідь від 06.08.2013 року.

Як вбачається із змісту відповіді 06.08.2013 року, відповідач надав позивачу розрахунок розміру середньоденної заробітної плати на підставі якого йому виплачена компенсація за невикористані відпустки із зазначенням всієї суми заробітної плати за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року та загальну кількість календарних днів за цей час, які враховуються при визначенні розміру середньоденної заробітної плати.

Позивач, вважаючи, що вказані дії відповідача порушують його право на отримання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено встановлені законодавством терміни розгляду звернення позивача.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду справи не було доведено факт неповного розгляду відповідачем звернення позивача та ненадання запитуваної інформації.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян, відповідно до їх статуту, пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, врегульовані Законом України "Про звернення громадян".

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань .

Згідно з ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Строки розгляду звернення визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян", згідно із якою встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, фактично відповідь на заяву від 24.07.2013 року була отримана позивачем 11.10.2013 року на підставі листа Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 08.10.2013 року, тобто з порушення встановленого законодавством строку.

Колегія суддів критично ставиться до посилання відповідача на факт надання позивачу відповіді 06.08.2013 року, оскільки жодних доказів на підтвердження направлення та отримання позивачем вказаної відповіді під час розгляду справи надано не було та матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу порушення відповідачем встановлених законодавством строків розгляду заяви позивача, та обґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

З приводу посилання позивача про те, що відповідачем в порушення вимог діючого законодавства не було в повному обсязі надано відповідь на звернення та не надано усю витребувану інформацію, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач, надаючи відповідь на звернення, не вирішив усіх поставлених у заяві питань та не надав усієї витребуваної інформації.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій в цій частині.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі №820/10212/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то сплачений позивачем за її подання судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі № 820/10212/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Бегунц А.О. Калиновський В.А.