Постанова № 36680285, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 січня 2014 року № 826/17968/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП»доКиївської міжрегіональної митниці Міндоходів; Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києвіпро визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, стягнення коштів

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК ГРУП» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості

товарів:

- № 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.;

- № 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.;

- № 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.;

- № 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; .

- № 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р.,

винесені М/п «Столичний», Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

2. Визнати заявлену декларантом митну вартість товарів, визначену відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, митне оформлення імпорту яких оформлювалося такими МД Товариства:

- №100270000/2013/226459 від 25.07.13р.;

- № 100270000/2013/227179 від 06.08.13р.;

- № 100270000/2013/227503 від 13.08.13р.;

- № 100270000/2013/227772 від 20.08.13р.;

- № 100270000/2013/227933 від 22.08.13р.

3. Винести рішення про повернення позивачу, відповідно до ч. 9 ст. 55 МКУ, та в порядку і в строки передбачені ст.ст. 307, 313 МКУ, фінансових гарантій на загальну суму 32 559 грн. 47 коп., сплачених позивачем для випуску у вільний обіг товарів. Зокрема фінансових гарантій, сплачених за випуск у вільний обіг товарів, оформлених за

- МД № 100270000/2013/227503 від 13.08.13р. в сумі 17019,80 грн.;

- МД № 100270000/2013/227772 від 20.08ЛЗр. в сумі 12548,16 грн.;

- МД № 100270000/2013/227933 від22.08.13р. в сумі 2991,51 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України відповідно до пп. 5 п. 9 розділу VI прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та ст. 27 Митного кодексу України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 32 456,77 грн. та митного збору у розмірі 9 904,65 грн.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ТОВ «ТВК ГРУП» у липні і серпні 2013 року на підставі контракту № 2/06/І від 25.08.2006 з InstalPlast Lask sp. z o.o.було імпортовано товар в Україну.

При митному оформленні Київською регіональною митницею ДМС України були винесені Рішення про коригування митної вартості № 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.; № 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; № 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; № 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; № 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р. (далі - оскаржувані рішення). За наслідком такого коригування різниця у митних платежах становить 57403,42 грн. з податку на додану вартість в бік збільшення та 17517,47 грн. оплаті мита також в бік збільшення.

Позивач не погоджується з оскаржуваними рішеннями та просить їх скасувати. Також просить стягнути суму надмірно сплачених платежів в сумі 74920,89 грн. (ПДВ +мито).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем…;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг…,;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, …;.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів…;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч.10. ст. 58 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з граф 33 оскаржуваних рішень метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки:

- № 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) -документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості , а саме: в розрізі транспортування (т.1 а.с.25);

- № 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) -документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості , а саме: в розрізі транспортування та виконання умов зовнішньоекономічно діяльності (т.1. а.с. 36);

- № 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості , а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі);

- № 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р. - документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) -документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості , а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі);

- № 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р. документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) - документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості , а саме: в розрізі інформації наданої в комерційному документі (прайсі).

В письмових запереченнях відповідач зазначає, що наданий декларантом договір на транспортне обслуговування від 05.01.2011 року № 050/2011-1ТВК не засвідчений підписом перевізника. Декларантом не надано заявки на перевезення, які є невід'ємною частиною вказаного договору (т.1. а.с. 210). Також зазначає в письмових поясненнях про наявність розбіжностей цін в прайс-листах виробника та інвойсах, наданих декларантом (т.1. а.с.213). При цьому жодної конкретизації цих обставин в товарних позиціях відповідачем не наводиться. В подальшому відповідачем вказано на розбіжності прайс-листів та інвойсів декларанта в двох позиціях (т.3. а.с.7 абз. останній).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з граф 44 з додатковою інформацією на звороті, доданих до позову ВМД, позивачем надано відповідачу усі документи, передбачені ч.2. ст. 53 МКУ, окрім банківських документів, які на момент митного оформлення не були оплачені позивачем, імпортна ліцензія відсутня (декларований товар не потребує ліцензування), страхові документи (страхування вантажу відсутнє).

Відповідач зазначив, що фактичною підставою для витребування документів згідно ч.3. ст. 53 МКУ стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за кодом 121 «Перевірка правильності визначення митної вартості».

Суд вважає, що підстав для додаткового витребування відповідачем згідно ч.3. ст. 53 МКУ у позивача додаткових документів не було, оскільки вказана підстава не передбачена змістом ч. 3 ст. 53 МКУ. А наявність тих підстав, які передбачені вказаною 3 частиною ст.53 МКУ відповідачем не зафіксовано належним чином та не доведено до відома суду.

Разом з тим, не дивлячись на це позивачем в порядку ч. 8 ст.55 МКУ (як випливає зі змісту вказаного листа та обставин справи) було надані додаткові документи на вимогу відповідача, що оформлено листом від 07.10.2013 року вих. номер 0072/1/2013 згідно переліку та описом додатку до нього (т.1. а.с. 135). Обставиною отримання відповідачем вказаного листа є його відповідь від 21.10.13 № 14.1/4-26/651 (т.1. а.с. 144) з посилання на реквізити звернення заявника від 07.10.2013 року № 0072/1/2013.

Щодо зауважень відповідача суду зазначить наступне.

З приводу договору на перевезення від 05.01.2011 року № 050/2011-1ТВК та його не засвідчення підписом перевізника, то така обставина має місце, як і має місце наявність цього договору з підписом перевізника. Позивачем суду під час засідання надавався оригінал вказаного договору на перевезення, який був підписаний перевізником належним чином. Звичайно вказаний недолік (подання до митного оформлення неналежним чином оформленого договору перевезення) є недолугою роботою позивача в сфері свого документообігу та його здійснення у митному оформленні, проте з матеріалів справи (наданих документів відповідачем) судом вбачається надання йому позивачем примірника додаткової угоди № 1 від 03 січня 2013 року, яка підписана перевізником (наприклад: т. 2 а.с.225). Вказана додаткова угода фактично підтверджує умови первинного договору та вносить у нього відповідні коригування. Окрім того, перевізником були надані відповідні довідки) транспортних витрат з зазначенням номерів транспортних засобів якими здійснювались вантажі перевезення та відомості про які вказані у графі 18 відповідної ВМД. Також було надано акти здачі виконаних робіт щодо перевезення № 175,183,186,193, 195 (т.1. а.с.87-91) які надавались з листом від 07.10.2013 року вих. номер 0072/1/2013 (позиції33-37 додатку, - т.1. а.с.142).

Таким чином, доводи відповідача щодо недоліків транспортних документів, при врахуванні їх в сукупності не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані та які мають розбіжності між собою. Такі розбіжності відсутні, хоча є недоліки їх належного оформлення, що не може бути розцінено як неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів, згідно положень ч.6. ст. 54 МКУ.

Щодо заявок на перевезення, то суд вважає їх неподання позивачем обґрунтованим, оскільки в оскаржуваних рішеннях відсутній розкритий зміст недоліків транспортних документів позивача, які останній міг би усунути в порядку ч.8 ст. 53 МКУ, проте штучно був позбавлений такої можливості. Не дивлячись на це позивачем було надано відповідачу акти здачі-приймання робіт щодо транспортних послуг (т.1. а.с. 87-91), про які вказано вище, які містять обставини, необхідні для визначення і підтвердження такої складової митної вартості, як витрат на перевезення.

З огляду на вказане в цій частині заперечення відповідача судом не приймаються.

Щодо розбіжностей відомостей в прайс-листах та інвойсах декларанта в двох позиціях (т.3. а.с.7 абз. останній) то суд зазначає наступне.

По-перше, відповідачем не зазначено які інвойси та з якими прайс-листами потрібно порівнювати.

По-друге, не дивлячись на вказане вище, судом ретельно досліджено позиції інвойсів та прайс-листів щодо товарної позиції PVC-SDR26-PN10-160x6,2 PVC-SDR33-SN8-110x3.4mm 3m та встановлено що заявлені відповідачем розбіжності відсутні.

Так, рахунок фактура FSE-226/2013/DEX від 22/07/2013 (т.1 а.с. 20 позиція « 4») містить ціну 4,47 євро, прайс-лист (з 22/07/2013 по 29/072013) містить ціну 4, 47 євро (т.1 а.с. 110). Тобто ціна є однаковою. Рахунок фактура FSE-246/2013/DEX від 02/08/2013 року товарна позиція 23 (т.1. а.с. 33) містить ціну 3,87 євро, а прайс-лист (від 02/08/2013 по 06/08/2013) містить ціну 3,87 євро, тобто є однаковими.

Вказане очевидно спростовує твердження відповідача відносно різниці цін.

Інші недоліки які заявляються відповідачем до прайс-листів судом не приймаються, оскільки, по-перше не відповідають змісту вказаних документів, а по-друге, такі вимоги до прайс-листів законодавством України не висуваються як обов'язкові.

Аналіз положень ст.53 МКУ дає підстави суду дійти висновку, що відомості прайс-листів повинні оцінюватися комплексно з іншими документами, не упереджено та розсудливо, в тій мірі і межах, відносно наявних в них відомостей, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи.

Покликання відповідача на ненадання йому повного переліку документів на його вимогу не може бути прийнятий судом як обґрунтований, оскільки, по-перше, перелік документів встановлений ч. 3 ст.53 МКУ, подається в повному обсязі за їх наявності(згідно положень ч.3. ст.53 МКУ). А тому, у разі відсутності певних документів, передбачених ч.3. ст. 53 МКУ, їх ненадання в повному обсязі не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості, по-друге, з урахуванням документів і пояснень, наданих позивачем в порядку ч.8 ст. 55 МКУ, відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження.

Всі зауваження відповідача, в тій мірі, в якій це можливо було здійснити з огляду на зміст граф 33 оскаржуваних рішень, були розглянуті позивачем та в обґрунтування як обраного методу визначення митної вартості товарів, так і числового розрахунку ціни з врахуванням складових митної вартості, були надані відповідні письмові пояснення з додаванням передбачених, зокрема, ст. 52, 55 МКУ документів.

Вивчивши надані сторонами документи, та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем відповідачу були надані повні, вичерпні і конкретні пояснення та їх документальне підтвердження, як в частині ціни товару, так і складових митної вартості. Проте ці пояснення не були як належним чином прийняті до уваги, так і комплексно опрацьовані відповідачем, внаслідок чого оскаржуване рішення є таким, що в цілому не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум податків, незалежно від наявності досудових процедур.

Сплата позивачем митних платежів з урахуванням гарантійних сум відносно оскаржуваних рішень та їх зарахування до Державного бюджету України підтверджуєьбся аркушами коригування відповідача, з відомостями щодо руху коштів (т.1 а.с. 159-160, 198-200).

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення за рішенням суду з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, що не спростовується відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Позовні вимоги відносно визнання судом заявленої митної вартості товарів згідно митних декларацій № 10027/2013/226459 від 25.07.13, № 10027/2013/227179 від 06.08.13, № 10027/2013/227503 від 13.08.13, № 10027/2013/227772 від 20.08.13, № 10027/2013/ 227933 від 22.08.13 задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями визнавати митну вартість, адже саме визначення митної вартості є компетенцією відповідача в порядку та з дотриманням вимог МКУ.

Відповідачі, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростували покликання позивача і не довели відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці Державної митної служби України № 100270000/2013/400085/2 від 25.07.13р.; № 100270000/2013/400108/2 від 06.08.13р.; № 100270000/2013/400113/2 від 13.08.13р.; № 100270000/2013/400118/2 від 19.08.13р.; № 100270000/2013/400123/2 від 22.08.13р.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ «ТВК ГРУП (м. Київ, вул. Пшенична, 8, ЄДРПОУ 34352717) надміру сплачені суми: податку на додану вартість у розмірі 57403,42 (п'ятдесят сім тисяч чотириста три гривні сорок дві копійки) грн. та 17517,47 (сімнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень сорок сім копійок) грн. митного збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк