Постанова № 36680274, 13.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

13 січня 2014 року № 826/17337/13-а

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс»

до

Київської міжрегіональної митниці Міндоходів;

Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві

про

скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт-люкс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві та просить суд:

- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600538/2 від 12.08.2013;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Софіт-люкс» надмірно сплачені кошти у розмірі 33 448,65 грн. (7509,41 грн. державного мита та 25939,24 грн. податку на додану вартість).

Київська міжрегіональна митниця Міндоходів заперечила проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві явку свого представника у судове засідання не забезпечило, відношення до позову не висловило, докази його належного повідомлення про розгляд справи містяться у матеріалах останньої.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ТОВ «Софіт-люкс» укладено контракт № SEL11 від 17 березня 2011 року з компанією NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. AND EXP. CO. LTD на поставку товару (засоби освітлення, комплектуючи до них).

Позивачем з митою митного оформлення відповідної партії товару було подано електронну ВМД від 12.08.2013 року № 100250000/2013/066616.

За наслідком опрацювання вказаної ВМД Київською міжрегіональною митницею Міндоходів 12.08.2013 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/600538/2 (далі – оскаржуване рішення), яким збільшено загальну суму платежів на 33448,65грн (мита 7509,41 та ПДВ25939,24).

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішення та просить скасувати його, стягнути з державного бюджету надміру сплачені кошти.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до положень ч.1. ст. 51 та ч.1. ст.52 Митного кодексу України (№ 4495-VI від 13.03.2012, далі - МКУ) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2. ст. 52 МКУ).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2. ст.53 МКУ).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч.3. ст. 53 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1. ст.54 МКУ).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1. ч.4. ст. 54 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем…;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг…,;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, …;.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів…;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів (ч.10. ст. 58 МКУ).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11. ст. 58 МКУ).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6. ст. 54 МКУ).

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч. 7, 8, 9 ст. 55 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення метод визначення митної вартості товарів за ціною контракту не застосовувався, оскільки надані документи для підтвердження митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, які підтверджують числові значення митної вартості. В прайс-листі виробника не зазначено одиницю виміру за яку виставлена ціна; у висновку експертної організації не зазначено джерел виробників аналогічної продукції, на підставі яких зроблено висновок, в перекладі копії митної декларації не зазначено особу, яка зробила переклад.

Також в письмових запереченнях відповідач покликається на обставину маркування упаковки товару, згідно якої виробником є фірма «ELEX INDUSTRIAL LTD», а контракт № SEL11 від 17 березня 2011 укладено з NINGBO JIANGBEI ELEX IMP. AND EXP. CO. LTD.

Вирішуючи спір , суд виходить з наступного.

Так, ч.2 ст. 53 МКУ встановлено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Копія митної декларації країни відправлення згідно вказаної норми закону не передбачена. А тому доводи відповідача є необґрунтованими.

Разом з тим, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї (ст.53 МКУ) статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, зокрема і копію митної декларації країни відправлення.

Проте оскаржуване рішення в графі 33 не містить обставин, зазначених ч.3 ст.53 МКУ, а саме: документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

А тому обґрунтованих і мотивованих підстав у відповідача для витребування додаткових документів не було.

Разом з тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення та видрукуваного електронного повідомлення від 12.08.2013 (час створення 13:36:56) відповідачу направлялася така копія митної декларації країни відправлення (файл з ім’ям ex.jpg) під кодом 9610 (див. Наказ МФУ №1011 від 20.09.12р. «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій») та файл з її перекладом ім’я «ex_перевод.jpg».

Питання перекладу документів, врегульовано ст. 254 МКУ жодних вимог щодо оформлення такого перекладу вказана стаття не встановлює, зокрема і в частині необхідності зазначення ім’я особи перекладача. Враховуючи зазначене і положення ч.1. ст.19 Конституції України, суд вважає в цій частині заперечення відповідача безпідставними і необґрунтованими.

Покликання на відсутність у прайс-листах одиниці виміру за яку виставлена ціна, суд не приймає як істотну обставину, оскільки з одного боку, ці обставини можна уточнити у позивача та здійснити на його підставі обрахунок ціни імпортованого товару, з іншого боку, на внутрішнє переконання суду, ціна виставлена за одну конкретну одиницю товару.

Відносно, експертного висновку від 31 липня 2013 року № В-4066/2, то суд зазначить, що експертом вказано, що вся оцінювана продукція виготовлена в Китаї, тому за аналоги підбирались аналогічні товари китайського виробництва, джерела інформації яких зазначено письмово згідно відомостей мережі Інтернет, адреси яких зазначено у висновку з додаванням відповідних видруківок сторінок.

Аналіз положень ст.53 МКУ дає підстави суду дійти висновку, що відомості прайс-листів, експертних висновків повинні оцінюватися комплексно з іншими документами, не упереджено та розсудливо, в тій мірі і межах, відносно наявних в них відомостей, які потребують забезпечення виконання функцій і завдань державної митної справи.

Вивчивши надані сторонами документи, та приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд вважає, що позивачем відповідачу були надані повні, вичерпні і конкретні пояснення та їх документальне підтвердження, як в частині ціни товару, так і складових митної вартості. Проте ці пояснення не були як належним чином прийняті до уваги, так і комплексно опрацьовані відповідачем, внаслідок чого оскаржуване рішення є таким, що в цілому не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Щодо позовних вимог про повернення сум ввізного мита та ПДВ, сплачених на підставі оскаржуваних рішень у більшому розмірі, ніж визначених у початково поданій позивачем МД, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов’язань декларанта, які підлягають сплаті у зв’язку з митним оформленням товарів, а отже, у разі прийняття митним органом неправомірного рішення про коригування митної вартості, яке призвело до збільшення відповідних платежів до бюджету, імпортер не позбавлений права вимагати у судовому порядку повернення з бюджету безпідставно перерахованих на підставі такого неправомірного рішення сум податків, незалежно від наявності досудових процедур.

Сплата позивачем митних платежів з урахуванням сум оскаржуваного рішення та їх зарахування до Державного бюджету України сторонам не заперечується, а відтак згідно ч.3. ст.72 КАС України окремо не підлягають доказуванню.

У взаємозв’язку з наведеним слід зазначити, що статтею 25 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Враховуючи наведене в сукупності, а також положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми мита та ПДВ, які підлягають поверненню позивачу шляхом їх стягнення за рішенням суду з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, що не спростовується відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу надміру зарахованих до бюджету коштів, які зараховані до бюджету внаслідок неправомірного визначення митним органом митної вартості товарів.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Київської регіональної митниці Державної митної служби України від 12.08.2013 № 100250000/2013/600538/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Софіт-Люкс» (ЄДРПОУ 32591365, місто Київ, вул. Віскозна, б.93А, 02097) надмірно сплачених коштів у розмірі 7509,41(сім тисяч п’ятсот дев’ять гривень сорок одна копійка) – надмірно сплаченого мита та 25939,24 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять гривень двадцять чотири копійки) – надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Відшкодувати судові витрати в сумі 172,50 –майнові вимоги та 68,82 гривень – немайнові вимоги за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк