Постанова № 36679909, 09.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2014 р. Справа№ 910/11296/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Мірошник М.М., дов. № 299 від 31.12.2013 р.;

від відповідача - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.10.2013 року

у справі № 910/11296/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового

господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»

про стягнення 487 355,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року по справі № 910/11296/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 285 921,31 грн., штраф у розмірі 14 296,07 грн. та судовий збір у розмірі 6 004,35 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року по справі № 910/11296/13 скасувати в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості в розмірі 187 138,28 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 187 138,28 грн. задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 року відкладено розгляд справи на 09.01.2013 року.

27.12.2013 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, у яких позивач просить апеляційну скаргу задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року по справі № 910/11296/13 скасувати в частині відмови у стягненні з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованості в розмірі 187 138,28 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 187 138,28 грн. задовольнити.

Представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» у поясненнях, наданих у судовому засіданні 05.12.2013 року, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

03.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Водоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал», позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (далі - КП УЖГ Печерського р-ну м. Києва «Печерськжитло», відповідач, абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190); правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізацій населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.02 р. за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Як передбачено п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з п. 2.1.2. договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позивач в позовній заяві стверджує, що за відповідачем наявна заборгованість по договору № 03854/2-06 від 03.03.2004 року, яка за даними позивача, становить суму в розмірі 450 226,38 грн., що несплачена за спожиті з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року послуги з постачання води та приймання стічних вод.

З позовної заяви та розрахунку доданого до неї вбачається, що спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року в розмірі 450 226,35 грн. обліковується позивачем за кодами 6-282, 6-1578, 6-1579 (холодна питна вода) та 6-50282 (питна вода на підігрів).

Позивач стверджує, ним було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період на загальну суму 3 446 767,97 грн., а саме:

- за кодом 6-282, 6-1578, 6-1579 на суму 2 517 718,25 грн., з яких сплачено 2 426 407,61 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму 58 441 грн.) становить 149 751,64 грн.;

- за кодом 6-50282 на суму 929 049,72 грн., з яких сплачено 596 011,19 грн., а розмір заборгованості (з урахуванням перерахунків на суму - 32 563,79 грн.) становить 300 474,74 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Стосовно вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 3.13 Правил № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

ПАТ «Київенерго» листом № 043/03/422 від 28.02.2013 року повідомило, що на балансі філіалу ТРМ ПАТ «Київенерго» перебувають ЦТП та теплові мережі від них до зовнішньої стіни житлових будинків, джерело живлення яких перебуває на балансі Київенерго. Розмежування відповідальності в теплових пунктах будинків є вихідні фланці засувок на виході гарячої води з водопідігрівача балансової належності ТРМ.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, встановлено відсутність теплових пунктів (бойлерів) на балансі відповідача, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та розташовані в будинках, які передані в оперативно-господарське відання КП УЖГ «Печерськжитло», у зв'язку з їх передачею у володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Спір у справі № 5011-65/18027-2012 був між тими ж самими сторони, а предметом розгляду було стягнення заборгованості за попередній період з 01.05.2012 року по 30.09.2012 року за тим самим договором № 03854/2-06 від 03.03.2004 року, що і у даній справі.

В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, колегія приходить до висновку, що теплові пункти, з яких відповідачу здійснюється постачання гарячої води, на балансі відповідача не перебувають, власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ «Київенерго».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 05719/2-01 від 02.06.2006 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої води, суду надані не були.

Слід звернути увагу, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено такого виду комунальних послуг, як «питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, задоволенню не підлягає.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Таким чином, законодавством України не розділено послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами спору договірні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, відсутні, а укладений сторонами Договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості холодної води, яка іде на підігрів.

Відповідно до п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходять з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Код 6-50282 включає в себе як послугу з постачання питної води, що йде на підігрів, так і послугу з приймання стічних вод (вода + стоки).

Згідно п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Пунктом 1.4 Правил приймання № 37 передбачено, що абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно п. 2.4 Правил приймання № 37, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Таким чином, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку по коду 6-50282 вбачається, що сума заборгованості відповідача за послуги з приймання стоків питної води, що використовується для приготування гарячої води, становить 136 169,67 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення боргу у розмірі 136 169,67 грн., що обліковується за кодом 6-50282 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно заборгованості відповідача, яка обліковується за кодами 6-282, 6-1578, 6-1579 на суму 149 751,64 грн., щодо надання послуг з холодного водопостачання, то суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач у спірний період надав послуги з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами 6-282, 6-1578, 6-1579 на загальну суму 2 517 718,25 грн.

Відповідач провів частково оплату заборгованості у розмірі 2 426 407,61 грн., що з урахуванням сум перерахунків (58 441 грн.) складає заборгованість відповідача за надані позивачем у період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року послуги у розмірі 149 751,64 грн.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з вимогою позивача в частині стягнення 136 169,67 грн. за послуги з водопостачання за обліковими кодами 6-282, 6-1578, 6-1579.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті спожитої питної води та наданих послуг з приймання стічних вод, за заявлений у позові заяві період, підлягає стягненню в сумі 285 921,31 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 714,15 грн., інфляційні втрати у розмірі 560,98 грн., 3% річних у розмірі 2 342,83 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В розгорнутому розрахунку позовних вимог позивача, наданому через канцелярію суду 19.08.2013 року (т. 3 а.с.169-171), розрахунок заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутній.

Пунктом п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Первісний розрахунок позивача, який доданий до позовної заяви, містить розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, який проведено за послуги із постачання холодної питної води, за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів та за послуги водовідведення. У зв'язку з цим, неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем розрахунки не містять необхідних елементів для обчислення пені, інфляційних втрат та річних, відповідно зазначені позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими.

Проте, позивач не позбавлений права звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 22 511,32 грн. нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з постачання питної води, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.5 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Оскільки, як зазначено вище, заборгованість відповідача становить 285 921,31 грн., то розмір штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг з постачання питної води та водовідведення складає та підлягає задоволенню в сумі 14 296,07 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 285 921,31 грн. боргу та 14 296,07 грн. штрафу.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року по справі № 910/11296/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2013 року по справі № 910/11296/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/11296/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз

Повний текст рішення складено 14.01.2014 року.