Постанова № 36679736, 15.01.2014, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року Справа № 901/3099/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

прокурора: Сулейманов Н.Р., довіреність № 31-14 від 15 січня 2014 року (прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України)

позивача: не з'явився (Міністерство оборони України)

позивача: не з'явився (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси)

відповідача: Кордончик О.В., довіреність № б/н від 21 серпня 2013 року (приватне підприємство "Артек-Союз" )

розглянувши апеляційну скаргу заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 13 листопада 2013 року у справі № 901/3099/13

за позовом Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Армійська, 18, м. Одеса, Одеська область, 65063)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ 1, 03168)

та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (вул. Єврейська, 13, м. Одеса, Одеська область,65014)

до приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2а, м. Сімферополь, 95006)

про стягнення 1884512,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2013 року Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення 1884512,75 грн. (а.с. 3-7, т. 1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено заборгованість за фактично спожиті послуги з електропостачання в сумі 1884512,75 грн. за період з квітня 2011 року по березень 2012 року, незважаючи на отримання відповідних рахунків та претензій.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року у справі № 901/3099/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 234-236, т. 1).

Рішення обґрунтовано тим, що особою, яка зобов'язана оплачувати вартість електроенергії, витраченої приватним підприємством "Артек-Союз" у процесі організації харчування військовослужбовців строкової служби (курсантів), є квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси, а не приватне підприємство "Артек-Союз", на підставі укладених додаткових угод.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, заступник Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що є безпідставне посилання на окремі доручення Міністра оборони України (29 квітня 2011 року № 5107/з; 07 липня 2011 року № 8525/з; 29 грудня 2011 року № 16830/з; 08 лютого 2012 року № 1620/з), оскільки останній не є стороною договірних правовідносин. Крім того, зазначені доручення з 01 березня 2012 року скасовані новим окремим дорученням Міністра оборони України № 2519/з.

Крім того, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що додаткові угоди (пункт 5) були чинним протягом лише двох місяців, тобто їх дія не розповсюджується на весь період дії окремих доручень Міністерства оборони України.

Більш детально доводи викладенні в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року у справі № 901/3099/13 апеляційну скаргу заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері прийнято до провадження та її призначено до розгляду.

08 січня 2014 року від Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивовано проведенням Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000042 внесеному 04 лютого 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення службовими особами керівництва Міністерства оброни України злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Згідно із статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Вказаний перелік підстав зупинення провадження у справі є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, не підлягає задоволенню клопотання прокурора про зупинення провадження у справі, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає таку підставу зупинення як проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні.

13 січня 2014 року від Міністерства оборони України надійшла заява про призначення судової економічної експертизи по справі, яка мотивована встановленням істини по справі, що вимагає спеціальних знань, а тому позивач вважає, що по даній справі необхідно призначити судову економічну експертизу.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Міністерством оборони України у своїй заяві не наведено жодної обставини, як б давала підстави суду призначити експертизу, тобто зазначена заява є необґрунтованою, оскільки позивач не обґрунтовує, які саме фактичні дані можуть бути встановлені експертизою і яке вони можуть мати доказове значення по даній справі. Так, слід відзначити, що позивач як на підставу призначення експертизи зазначає „встановлення істини по справі", що взагалі суперечить нормам чинного законодавства України.

Таким чином, заява Міністерства оборони України про призначення судової економічної експертизи не підлягає задоволенню.

13 січня 2014 року від квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі їх представника. Крім того, позивач підтримує апеляційну скаргу заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України - у повному обсязі.

В судовому засіданні, яке призначено на 15 січня 2014 року, прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник приватного підприємства "Артек-Союз" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, яке призначено на 15 січня 2014 року, Міністерство оборони України явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа, може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2009 року між військовими частинами і іншими військовими формуваннями (Виконавець), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси (отримувач грошових коштів, Отримувач) та приватним підприємством "Артек-Союз" (Замовник) укладені договори про надання послуг по забезпеченню електричною енергією, а саме, № 1 по в/ч А 1620(1875), № 2 по 85 ЦЗРМ, № 3 по в/ч А 1620, № 4 по в/ч А 1620(1869), № 5 по в/ч А 2171, № 6 по в/ч А 1620-Г, № 7 по в/ч А 1620(0826), № 8 по в/ч А 2238, № 9 по ВІ ОНПУ, № 10 по в/ч А 1785, №11 по в/ч А 2571, № 12 по в/ч А 3516, № 13 по в/ч А 1559, № 14 по в/ч А 0749, № 15 по Штабу Півд ОК, № 16 по в/ч А 0666, № 17 по в/ч А 3438; № 18 по в/ч А 1934, № 19 по в/ч А 2756, № 20 по в/ч А2238, № 21 по в/ч А 2800-В, № 22 по в/ч А2800, № 23 по в/ч А 2800-Н, № 25 по в/ч А 3571 (а.с. 16-163, т. 1).

Згідно з умовами зазначених договорів, Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по забезпеченню електроенергією у відповідності з Розрахунком витрат електроенергії на один календарний рік, відповідно до приладів обліку. Плата за надані послуги відповідно до пункту 1.1 даного Договору здійснюється Змовником на розрахунковий рахунок Отримувача за фактично спожиту електроенергію на підставі рахунків. Замовник здійснює оплату за отриманні послуги відповідно до пункту 1.1 даного Договору протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку від Отримувача.

В силу норм статті 204 Цивільного кодексу України вказані договори є правомірними, оскільки вони не визнані недійсним у встановленому законодавством порядку, а тому в силу норм статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із нормами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З 01 квітня 2011 року окремими дорученнями Міністра оборони України (29 квітня 2011 року № 5107/з; 07 липня 2011 року № 8525/з; 29 грудня 2011 року № 16830/з; 08 лютого 2012 року № 1620/з) встановлено, що оплата за тепло, електро, водо-, газо-, паро- постачання, що спожиті суб'єктами господарювання для надання послуг з харчування військовослужбовців ЗСУ, здійснюється за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерству оборони України за КПКВ 2101020/2.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно із статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 9.3 укладених договорів про надання послуг по забезпеченню електричною енергією встановлено, що всі зміни та доповнення до даного Договору повинні оформляться у письмовому вигляді, вступають в силу з дати їх підписання обома сторонами.

Так, на виконання зазначених доручень Міністра оборони України, приватним підприємством "Артек-Союз" (споживач), квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси (розпорядник коштів) та військовими частинами і іншими формуваннями 01 листопада 2011 року укладені додаткові угоди до договорів по надання послуг з забезпечення електричною енергією, відповідно до яких встановлено, що за електричну енергію, витрачену для організації харчування військовослужбовців строкової служби (курсантів), , з 01 квітня 2011 оплату здійснює "Розпорядник коштів" за рахунок бюджетних коштів, передбачених Міністерством оборони України по КПКВ 2101020 - загальним фондом, на підставі окремих доручень Міністерства оборони України №5107/з від 29 квітня 2011 року, № 8525/з від 07 липня 2011 року про зниження вартості послуг з організації харчування особового складу Збройних сил України.

Відповідно до пункту 6 Додаткових угод, вони є невід'ємними частинами договорів про надання послуг по забезпеченню електроенергією.

Вказані додаткові угоди є чинними, оскільки у встановленому законодавством порядку не визнанні недійсними, а тому в силу норм статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

01 березня 2012 року дорученням Міністра оборони України № 2519/з скасоване доручення від 08 лютого 2012 року № 1620/з.

Проте, дана обставина не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки у період з 01 квітня 2011 року по 01 березня 2012 року особою, яка зобов'язана оплачувати вартість електроенергії, витраченої приватним підприємством "Артек-Союз" у процесі організації харчування військовослужбовців строкової служби (курсантів), є КЕВ м. Одеси, а не приватне підприємство "Артек-Союз", на підставі укладених додаткових угод, які є невід'ємними частинами договорів про надання послуг по забезпеченню електроенергією.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Слід відзначити, що у своєму позові, а також і у апеляційній скарзі прокурор посилається на Акт державної фінансової інспекції в Одеській області №08-19/232 від 10 травня 2012 року про результати ревізії фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси за період з 01 квітня 2011 року по завершений звітний період 2012 року (а.с. 165-168, т. 1), відповідно до якого в ході ревізії виявлено витрати квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси бюджетних коштів у сумі 2657038,91грн для покриття видатків приватного підприємства "Артек-Союз" за спожиті ним комунальні послуги для організації харчування військовослужбовців строкової служби (курсантів)

Проте, зазначений довід не може бути доказом наявності заборгованості, оскільки такі видатки квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси здійсненні на підставі укладених договорів та додатків до них.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що додаткові угоди (пункт 5) були чинним протягом лише двох місяців, тобто їх дія не розповсюджується на весь період дії окремих доручень Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 5 Договорів про надання послуг по забезпеченню електроенергією, додаткові угоди вступають в силу з моменту підписання її трьома сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.

Згідно із пунктом 6 Додаткових угод, вони є невід'ємними частинами договорів про надання послуг по забезпеченню електроенергією.

Пунктом 8.1 Договорів про надання послуг по забезпеченню електроенергією встановлено, що вони діють до 31 грудня 2011 року та вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про його припинення за місяць до закінчення строку дії договору.

Таким чином, зазначені доводи є безпідставними.

Апеляційна скарга також мотивована тим, що є безпідставне посилання на окремі доручення Міністра оборони України (29 квітня 2011 року № 5107/з; 07 липня 2011 року № 8525/з; 29 грудня 2011 року № 16830/з; 08 лютого 2012 року № 1620/з), оскільки останній не є стороною договірних правовідносин. Крім того, зазначені доручення з 01 березня 2012 року скасовані новим окремим дорученням Міністра оборони України № 2519/з.

Проте, зазначені висновки є необґрунтованими, оскільки як зазначалось вище договори про надання послуг по забезпеченню електроенергією та додаткові угоди до них є чинними, а тому підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року у справі № 901/3099/13 не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 22, 32, 33, 42, 79, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника Одеського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року у справі № 901/3099/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Одеський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. Армійська, 18,Одеса,Одеська область,65063)

Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,Київ 1,03168)

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси (вул. Єврейська, 13,Одеса,Одеська область,65014)

2. Приватне підприємство "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2а,Сімферополь,95006)

3. . для відома - Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27, Севастополь, 99011)

4. до господарського суду Автономної Республіки Крим