Рішення № 36679732, 14.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2014 р. Справа № 911/4256/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп», м. Вишгород,

про стягнення 35 729,73 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Матяш О.В., уповноважений, довіреність від 05.11.2013р. б/н;

від відповідача: Обертюх А.М., повірений, довіреність від 14.08.2013р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.11.2013р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп», м. Вишгород, в якому просить суд стягнути з відповідача 35 729,73 грн. заборгованості за Договором поставки від 05.07.2012р. №0612ЗЕ, з яких: 15 955,00 грн. основної заборгованості, пеня в сумі 4 495,09 грн., 3% річних в сумі 928,94 грн., штраф в сумі 14 350,70 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки від 05.07.2012р. №0612ЗЕ, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних, проте відповідач свої господарські зобов'язання за договором виконав частково, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 15 955,00 грн. Позивач стверджує, що у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення передбачені договором пеня в сумі 4 495,09 грн. та штраф в сумі 14 350,70 грн., а також в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 928,94 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4256/13 та призначено справу до розгляду.

02.12.2013р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив без номеру та дати на позовну заяву, в якому відповідач заявив, що проти позовних вимог в частині стягнення 16 384,21 грн., а також витрат на надання правової допомоги заперечує та просив суд відмовити у задоволенні. Згідно контррозрахунку відповідача, наведеного у відзиві на позов, сума заборгованості відповідача перед позивачем на день пред'явлення позову складала 15955,00 грн. за накладними від 31.01.2013р. № 1729 (12400,00 грн.), від 14.12.2012р. № 100286634 (3135,00 грн.), від 31.01.2013р. № 1737 (100,00 грн.) та від 25.12.2012р. № 10029277 (320,00 грн.). За таких обставин нарахування позивачем пені, штрафу та річних виходячи з суми основного боргу 80005,00 грн., 64545,00 грн. і т.д. відповідач вважає невірним.

В судовому засіданні 03.12.2013р. представник позивача подав платіжне доручення від 31.10.2013р. №4928 в обґрунтування заявлених до стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті. В процесі розгляду судом встановлено, що розрахунок, наведений позивачем у позові, та відповідачем у відзиві на позов, не відповідає порядку розрахунків, встановленому договором, а також не підтверджено первинними документами - видатковими накладними та банківськими виписками, а акти звірки, на які посилається позивач, не підписані з боку відповідача. За таких обставин в судовому засіданні 03.12.2013р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України судом було оголошено перерву до 18.12.2013р. до 14 год. 00 хв., у сторін витребувано первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції - видаткові накладні та платіжні документи, про що представникам було повідомлено особисто під розпис.

В судовому засіданні 18.12.2013р. було продовжено розгляд справи по суті. Позивачем замість первинних документів суду подано Акти звірки взаєморозрахунків між товариством з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алекс Транс Груп» за договором від 05.07.2012р. № 06123Е за період вересень 2012р. - грудень 2012р., за період з 01.01.2013р. по 20.02.2013р. та за період з 31.01.2013р. по 31.03.2013р., які підписано бухгалтером позивача, а з боку відповідача не підписано.

В судовому засіданні 18.12.2013р. судом повторно оголошено перерву до 14.01.2014р. до 12 год. 00 хв. та зобов'язано сторін подати первинні документи щодо спірних відносин, про що представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

В судовому засіданні 14.01.2014р. відповідачем подано належним чином засвідчені копії рахунків-фактур позивача та платіжних доручень, за якими відповідачем здійснювалась оплата отриманого від позивача товару.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія», с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «Шинна компанія»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп», м. Вишгород (далі по тексту - ТОВ «Алекс-Транс Груп»), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 05.07.2012р. між ТОВ «Шинна компанія» (постачальник) та ТОВ «Алекс-Транс Груп» (покупець) Договір поставки №0612ЗЕ (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку встановленому цим Договором. Відповідно до умов Договору:

- поставка товару здійснюється на підставі цього Договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну партію товару окремо (п. 2.2. Договору);

- підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим Договором (п. 2.5. Договору);

- загальна кількість товару, що підлягає поставці визначаються видатковими накладними за згодою сторін (п. 3.1. Договору);

- товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Повноваження фізичної особи покупця, яка отримує товар, підтверджується довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції по порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96р. №99 (п. 4.5. Договору);

- ціна товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних (п. 7.1. Договору);

- рахунок на оплату є попереднім документом стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки товару, строків та умов оплати (п. 7.2. Договору);

- вартість товару, який постачається за цим Договором вказується у відповідній видатковій накладній, підписаній сторонами та обчислюється, виходячи з ціни одиниці товару (п. 7.3 Договору);

- розрахунки за товар за цим Договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі. Оплата за товар здійснюється прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту отримання товару (п. 8.1. Договору);

- покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі 14% від суми порушення Договору (п. 9.1. Договору);

- за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 8 цього Договору, покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Оплата пені не звільняє замовника від зобов'язання оплатити прострочений платіж (п. 9.3. Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та до 31.12.2012р., але не раніше, ніж до повного виконання сторонами умов даного Договору (пункти 11.1, 11.2 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань позивачем протягом вересня 2012р. - 2013р. здійснювались поставки товару відповідачу, а відповідачем здійснювалась оплата окремих партій товару. Так, позивачем надано суду копії та оригінали для огляду видаткових накладних від 20.12.2012р. № 10029326 на суму 216000,00 грн., від 31.01.2013р. № 1729 на суму 22400,00 грн. Крім того, позивачем подано Акт надання послуг від 31.01.2013р. № 1737, який, за твердженням позивача, свідчить про поставку відповідачу пластикового подовжувача на суму 100,00 грн.

Тобто позивачем надано суду докази поставки відповідачу товару на загальну суму 238500,00 грн. Позивач твердить, що на виконання Договору здійснювались і інші поставки товару відповідачу, однак, документів, які б це підтверджували, суду не подано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими доказами доказування.

Так, подані позивачем Акти звірки не можуть бути прийняті судом в якості доказу поставок позивачем відповідачу товару. По-перше, згідно умов пункту 2.5 Договору достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару, є підписана сторонами видаткова накладна. По-друге, акти звірки, подані позивачем, не підписані з боку відповідача, відповідно є неналежно оформленими односторонніми документами, які не відповідають вимогам до первинних облікових документів в порядку Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не підтверджують факт здійснення господарської операції.

Позивач твердить, що оплата відповідачем була здійснена лише частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 955,00 грн. На підтвердження позивачем суду подано банківські виписки, які свідчать про оплату відповідачем всього суми 77790,00 грн., а саме банківські виписки:

від 19.04.2013р. на суму 15000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 10.12.12р.);

від 08.05.2013р. на суму 15000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 14.12.12р.);

від 17.05.2013р. на суму 15000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 14.12.12р.);

від 12.07.2013р. на суму 6700,00 грн. (призначення платежу за ремонт шин від 11.07.2013р.);

від 12.07.2013р. на суму 9990,00 грн. (призначення платежу за шини та шиномонтаж згідно рахунків від 10.12.12р., 17.07.12р., 19.11.12р., 251212р.);

від 18.07.2013р. на суму 10000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 31.01.13р.);

від 30.08.2013р. на суму 4100,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 14.12.12р.);

від 04.10.2013р. на суму 2000,00 грн. (призначення платежу згідно рахунку від 14.12.12р.);

За таких обставин, при дослідженні вищенаведених первинних документів, поданих позивачем, відсутня можливість встановити дійсний розмір заборгованості відповідача та строк її виникнення, оскілки, по-перше, позивачем не подано всіх видаткових накладних та банківських виписок, по-друге, згідно умов Договору поставки (пункт 8.3 Договору) при наявності між Сторонами незавершених розрахунків за раніше укладеними договорами або за цим договором сторони дають згоду на першочергове зарахування коштів в погашення такої заборгованості, незалежно від призначення платежу. За таких обставин, оскільки за договором чергова оплата відповідача мала зараховуватись в погашення заборгованості, яка виникла раніше незалежно від призначення платежу, в тому числі і за іншими укладеними між сторонами договорами, без дослідження всіх первинних документів за Договором поставки від 05.07.2012р. № 0612ЗЕ суд позбавлений можливості встановити дійсну хронологію та обсяги поставок і оплат. Вказані обставини не можуть встановлюватись судом за непідписаними недооформленими Актами звірки взаєморозрахунків.

Відповідачем в свою чергу подано суду копії платіжних доручень, з яких вбачається, що:

в оплату товару, отриманого за видатковою накладною 31.01.2013р. № 1729 на суму 22400,00 грн. ним було сплачено платіжним дорученням від 18.07.2013р. №14 10000,00 грн., тобто заборгованість за вказаною накладною становить 12400,00 грн.;

в оплату товару, отриманого за Актом надання послуг від 31.01.2013р. № 1737 на суму 100,00 грн., кошти сплачено не було, тобто заборгованість за вказаним актом становить 100,00 грн.;

в оплату товару, отриманого за видатковою накладною від 20.12.2012р. № 10029326 на суму 216000,00 грн. ним було сплачено платіжним дорученням від 20.12.2012р. № 1118 180000,00 грн. та платіжним дорученням від 12.02.2013р. № 33 50000,00 грн., тобто заборгованість за вказаною накладною відсутня; разом із тим, відповідач визнає наявність заборгованості за видатковою накладною від 14.12.2012р. № 100286634 в сумі 3135,00 грн. (ані позивачем ані відповідачем вказана накладна суду не подана) та за видатковою накладною від 25.12.2012р. № 10029277 в сумі 320,00 грн. (ані позивачем ані відповідачем вказана накладна суду не подана).

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає загальну суму простроченої заборгованості за Договором в розмірі 15955,00 грн., заявлену позивачем до стягнення, та підтверджує визнання загальної суми заборгованості копіями платіжних доручень. Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи визнання відповідачем суми основної заборгованості за договором, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до ст. 43 ГПК України, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15955,00 грн. такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачений пунктом 9.2 Договору, в розмірі 14% від суми порушення Договору, в сумі 14350,70 грн., пеню в сумі 4495,09 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 928,94 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків Покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Крім того, Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

З вищенаведених норм Закону вбачається, що хоча пеня та 3% річних мають різну правову природу, їх нарахування провадиться за період прострочення - тобто з дня, наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано. Розрахунок пені здійснюється на суму основного боргу відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України за шість місяців, або до дня належного виконання зобов'язання, при цьому розрахунок здійснюється за ставкою, яка встановлена Національним Банком України на певні проміжки часу, помноженою на 2. Розрахунок 3% річних здійснюється на суму простроченого грошового зобов'язання за весь час прострочення. Враховуючи порядок оплати, встановлений Договором (зарахування чергової оплати в рахунок заборгованості, яка виникла раніше без врахування призначення платежу), сума основного боргу змінюється в часі в залежності від дат поставки, від яких розраховується строк оплати (60 календарних днів з дати отримання товару згідно пункту 8.1 Договору) та дат оплати.

За таких обставин основою для здійснення розрахунку пені та 3% річних є встановлена на підставі первинних документів хронологія обсягів поставок та оплат, у зв'язку з чим, розрахунок пені та 3% річних, виконаний позивачем в позовній заяві, не підтверджено належним чином первинними документами (видатковими накладними та платіжними дорученнями, або банківськими виписками).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що покупець, який прострочив зобов'язання, що виникає з цього Договору, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 14% від суми порушення зобов'язання.

Судом встановлено, що загальна сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем становить 15955,00 грн., а відтак 14% від вказаної суми становить 2233,70 грн.

Всупереч наведеному вище, позивачем в позовній заяві розраховано штраф, виходячи із суми основного боргу за накладною від 20.12.2012р. № 10029326 80005,00 грн. (11200.70 грн.), за накладною від 31.01.2013р. № 1729 - 22500,00 грн. (3150,00 грн.), всього заявлено до стягнення штраф 11200,70 + 3150,00 грн. = 14350,70 грн. Разом із тим, позивач не підтвердив первинними документами вказані суми основного боргу та не довів суду обґрунтованості вказаного розрахунку.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, для оцінки відповідності розрахунку позивача дійсним обставинам справи, для встановлення дійсної хронології та обсягу поставок та оплат, а відтак, для встановлення вірної суми основного боргу, на яку слід нараховувати пеню, 3% річних та штраф, суд в судових засіданнях 03.12.2013р. та 18.12.2013р. витребовував у сторін первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції - видаткові накладні та платіжні документи, про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис та зазначено в протоколі судових засідань.

Позивач вимог суду безпідставно не виконав, видаткові накладні суду не подав.

Відповідачем були подані копії платіжних доручень, за якими суд при самостійному розрахунку належних до стягнення сум пені, 3% річних та штрафу мав би змогу достовірно встановити дати та суми оплати.

Однак, видаткові накладні позивачем подано не було, а на підставі поданих відповідачем копій рахунків позивача на оплату у суду відсутня можливість встановити дати та обсяги поставок, а відтак - строк зобов'язань з оплати відповідно до пункту 8.1 Договору. Так, згідно пункту 7.2 Договору рахунок на оплату є лише попереднім документом стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки товару, а відтак дата рахунку може не співпадати з датою поставки і виставлення рахунку не підтверджує факт передачі товару покупцю. Згідно до пункту 3.1, 4.5 Договору підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі товару покупцю, товар вважається переданим з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно пункту 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Самостійно здійснити розрахунок пені та 3% річних, а також перевірити обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафу понад 2233,70 грн. за наявними матеріалами у суду відсутня можливість, оскільки Акт звірки розрахунків, в якому зазначені всі видаткові накладні та платіжні доручення, відповідачем не підписаний і не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, а витребувані судом первинні документи позивачем суду безпідставно не подано.

Наведений у відзиві контрозрахунок, виконаний відповідачем, також є невірним, оскільки не враховує порядку розрахунків, встановленого Договором.

Відповідно до вищевикладеного, у зв'язку із невиконанням позивачем без поважної причини вимог суду та неподанням суду витребуваних первинних документів, які є дійсно необхідними для здійснення розрахунку пені, штрафу та 3% річних, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» підлягає задоволенню частково в сумі основного боргу 15955,00 грн. (визнаного позивачем) та штрафу в сумі 2233,70 грн. (розрахованого судом від суми порушення Договору 15955,00 грн.). В іншій частині позовних вимог позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК України з вище перерахованих причин.

Що ж до вимоги позивача включити до складу судових витрат витрати на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн., суд зазначає наступне.

Суду поданий Договір на надання адвокатських послуг від 02.10.2013р. № 02-10/13Ш, укладений між Адвокатським об'єднанням «Юрексперт» та замовником - ТОВ «Шинна компанія», згідно якого об'єднання зобов'язується надавати замовнику адвокатські послуги з правового забезпечення господарської діяльності і забезпечити замовника адвокатом, який входить до складу об'єднання і має відповідну кваліфікацію і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Адвокат діє від імені та в інтересах замовника на підставі ордеру, виданого адвокатським об'єднанням, довіреності, або іншого легітимного документа, встановленого чинним законодавством. Кошти, сплачені замовником за отримані ним послуги, є винагородою адвоката. Замовник сплачує винагороду адвокату на підставі рахунку, виставленого адвокатом. В рахунку має бути зазначений перелік послуг, за які здійснюється оплата. Сторони погодили, що мінімальний щомісячний платіж за даним договором складає 2500,00 грн., оплата якого відбувається до 25 числа поточного місяця.

Крім того, суду подано платіжне доручення від 31.10.2013р. № 4928 на суму 2500,00 грн. з призначенням платежу «оплата за юридичне обслуговування за жовтень 2013р. згідно рахунку №25/10-1ЗШ від 29.10.2013р.»

Склад судових витрат визначений ст. 44 ГПК України і складається з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Так, оплата позивачем платіжним дорученням від 31.10.2013р. № 4928 2500,00 грн. є фіксованим щомісячним платежем, і суду не подано жодних доказів того, що в цю суму включено вартість адвокатських послуг в даній справі, та в якій долі. Суду взагалі не подано жодних доказів того, що Адвокатське об'єднання «Юрексперт» надавало позивачу адвокатські послуги у справі № 911/4256/13 за позовом до ТОВ «Апекс-Транс Груп».

Представником позивача у даній справі виступав громадянин Матяш О.В. на підставі довіреності від 05.11.2013р., виданої ТОВ «Шинна компанія» в особі генерального директора Соломенко С.П., в якій відсутні будь-які посилання на договір про надання адвокатських послуг від 02.10.2013р. № 02-10/13Ш.

Суду не подано жодних доказів того, що представник Матяш О.В. діяв в рамках вказаного договору про надання адвокатських послуг як адвокат, який входить до складу об'єднання і має відповідну кваліфікацію і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Між тим, суд ухвалою про порушення провадження від 14.11.2013р. витребовував у позивача документальне обґрунтування заявлених до стягнення витрат на адвокатські послуги з врахуванням позиції, викладеної в Постанові Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7.

За таких обставин витрати позивача на сплату щомісячного фіксованого платежу в сумі 2500,00 грн. Адвокатському об'єднанню «Юрексперт» за правове забезпечення діяльності позивача за Договором на надання адвокатських послуг від 02.10.2013р. № 02-10/13Ш, включенню до судових витрат у справі № 911/4256/13 не підлягають.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна компанія" заборгованості за Договором поставки від 05.07.2012р. №06123Е в розмірі 18188,70 грн., з яких: 15955,00 грн. основної заборгованості, 2233,70 грн. штрафу. У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, частиною 1 ст. 11, ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, 546, 547, 549, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 179, частиною 1 ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 34, 43, 48, 49, п.5 частини першої ст. 81, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Транс Груп» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, ідентифікаційний код 34710276)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шинна Компанія» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 4-Б, ідентифікаційний код 30367798)

15955,00 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень нуль копійок) основної заборгованості,

2233,70 грн. (дві тисячі двісті тридцять три гривні сімдесят копійок) штрафу,

875,84 грн. (вісімсот сімдесят п'ять гривень вісімдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 4495,09 грн. пені, 12117,00 грн. штрафу та 928,94 грн. процентів річних позов залишити без розгляду.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 17.01.2014р.