Рішення № 36679712, 13.01.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.01.2014 Справа № 905/8283/13

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Підприємства «Волиньавтомотсервіс», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОНСАР», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 14625,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Підприємство «Волиньавтомотсервіс», м. Луцьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОНСАР», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 14625,00 грн., а саме 9750,00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 4875,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №2012/10/2 від 09.10.2012 р., специфікацію №2 до договору №2012/10/2 від 25.01.2013 р., рахунок №8081 від 25.01.2013р., платіжне доручення №3655 від 01.02.2013р., претензію №1 від 29.08.2013р. з доказами направлення, договір про розірвання Договору поставки від 09.10.2012р. №2012/10/2 від 29.08.2013р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином. 18.12.2013 р. та 08.01.2014 р. через канцелярію суду надав документи на підтвердження позовних вимог, зокрема, розгорнутий розрахунок позовних вимог, документи на підтвердження правового статусу відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних документів не представив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, за адресою згідно даних єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В силу положень статті 18 та 20 зазначеного Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими та загальнодоступними.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства “Інформаційно-ресурсний центр” за адресою http://www.irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, створеного на виконання наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва “Про створення веб-сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 08 липня 2009 року № 123 вбачається, що місцезнаходженням (юридичною адресою) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехдон - СО» є – 83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, будинок № 70; код ЄДРПОУ – 34558267.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

09.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОНСАР» (Постачальник) та Підприємством «Волиньавтомотсервіс» (Покупець) був укладений договір №2012/10/2 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов’язується поставити у власність Покупця товар згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору. Покупець зобов’язується прийняти поставлений товар та оплатити його на умовах та в порядку, визначених цим договором. Означений договір підписаний сторонами та засвідчений печатками підприємств без зауважень.

За умовами п 12.1. Договору він набирає чинності від дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами власних зобов’язань з договором.

Умовами п. 3.1. Договору сторони визначили, що товар постачається на умовах передбачених даним договором : FCA м. Дніпропетровськ відповідно до «Інкотермс» у редакції 2010 р.

Датою поставки вважається дата отримання Товару покупцем (п. 3.3. договору). Згідно п. 3.4. договору постачальник повідомляє покупця про готовність товару для відвантаження.

У розділі 5 договору сторони погодили умови платежів. Зокрема, встановили, що засобом платежів є національна валюта України – гривня (п. 5.1.). Розрахунки за договором проводяться наступним чином: 50% передплата протягом 7 робочих днів після підписання специфікації, 50% - протягом 3-х робочих днів після повідомлення про готовність товару до відвантаження.

25. 01.2013 р. сторони підписали Специфікацію №2 до договору №2012/10/2 від 25.01.2013 р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість, ціну продукції, та загальну вартість продукції у розмірі 97500,00 грн., а також визначили що строк постачання товару складає 45 календарних днів з моменту перерахування передоплати, з правом дострокового постачання.

25.01.2013 р. відповідач виставив позивачу рахунок №8081 на оплату товару в кількості 100 шт. на загальну суму 19500,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору позивач 01.02.2013 р. оплатив 9750,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 1625 грн., згідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 3655 від 01.02.2013 р. з призначенням платежу «згідно специфікації до договору №2012/10/2 від 25.01.2013 р.».

Умовами п. 8.3.1. договору встановлено обов’язок відповідача забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України визначає обов’язок Продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Виходячи з приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зокрема означеною нормою закону встановлено, що договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар, тобто товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено порядок дій продавця та покупця. Так покупець дотримався мов п. 5.2. договору, та оплатив 50% вартості товару, згідно до пред’явленого рахунку № 8081 від 25.01.2013 р.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх обов’язків за договором, позивач звернуся до нього з претензією №1 від 29.08.2013 р.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження виконання відповідачем умов пункту 3.4. договору та виконання взятих на себе зобов’язань.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач продукцію не поставив.

Загальна сума заборгованості становить 9750,00 грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач існуючий борг в сумі 9750,00 грн. не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 4875,00 грн. відповідно до п. Договору.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п 8.3.1. Договору у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за несвоєчасну поставку Товару у відповідності до п. 3.1. з вини Продавця останній сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 5% від загальної вартості товару, зазначеної у відповідній специфікації.

Заявлений до стягнення розмір пені у розмірі 4875,00 грн., суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства «Волиньавтомотсервіс», м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОНСАР», м. Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 14625,00 грн., а саме 9750,00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 4875,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ КОНСАР» (83008, м. Донецьк, вул. Югославська, 28, код ЄДРПОУ 38145045) на користь Підприємства «Волиньавтомотсервіс» (43020, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3, код ЄДРПОУ 21742251) заборгованість у розмірі 9750,00 грн. основного боргу, пеню у розмірі 4875,00 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя І.А. Бойко