Постанова № 36679588, 10.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10 грудня 2013 року справа № 814/4453/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС ГРУП", вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, 54017

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.10.2013 №0001912203,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС ГРУП", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.10.2013 №0001912203.

Позов обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, висновок про безтоварність господарської операції ґрунтується на припущеннях, тоді як правочини позивача з контрагентами спрямовані на досягнення мети, обумовленої ними, про що свідчать наявні первинні документи, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач заперечив проти зазначених у позовній заяві доводів з підстав, викладених в акті перевірки (арк. справи 56-57).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обгрутовуються позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

Позивач є юридичною особою, узятий на облік в органах державної податкової служби, є платником податку на додану вартість (арк. справи 6, 52, 49).

З 24.09.2013 по 26.09.2013 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НІКА ТРАНС ГРУП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "МАСЛОГРАД" за січень 2013 року та ТОВ "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" за травень 2013 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 86 853 грн, у т.ч. за січень 2013 року у сумі 16 676 грн, за травень 2013 року у сумі 70 177 грн (арк. справи 27).

За результатами перевірки складено Акт від 02.10.2013 № 898/14-04-22-03/36622412 (арк. справи 9-27).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 0001912203 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 86853 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43426,5 грн (арк. справи 7).

Суд проаналізував характер спірних правовідносин, дослідив їх обставини і прийшов такого висновку.

30.04.2013 між ТОВ "НІКА ТРАНС ГРУП" та ТОВ "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 3/05-13, який регулює взаємовідносини сторін при виконанні та організації виконання субекспедитором доручень експедитора по транспортно-експедиційному обслуговуванню, контролі по постачанню вантажу на місце призначення, супроводження масляних культур, який прямує через складські приміщення та неспеціалізовані криті склади підприємства ТОВ "Евері" (арк. справи 33-36).

На виконання умов договору позивач подав акт надання послуг № 373 від 31.05.2013 на суму 350 883, 63 грн, ПДВ 70 176, 73 грн; рахунок на оплату № 175 від 31.05.2013 на суму 350 883, 63 грн, ПДВ 70 176, 73 грн; податкову накладну № 56 від 31.05.2013 на суму 350 883, 63 грн, ПДВ 70 176, 73 грн (арк. справи 37-39).

01.10.2012 між ТОВ "НІКА ТРАНС ГРУП" та ТОВ "Маслоград" укладений договір № № 03/10-12 та додаткова угода № 1, відповідно до яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (роботи) з навантаження та розвантаження, контролю за доставкою вантажу на місце призначення, супровід (зернових і масляних культур) на умовах вказаних в даному договорі, а також оформлення вантажосупровідних документів, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість наданих послуг; замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування процесу приймання імпортного вантажу-меляси бурякової, наливом, на терміналі ТОВ "Евері" м. Миколаїв (арк. справи 43-47).

На виконання умов договору позивач подав податкову накладну № 2 від 09.01.2013 на суму 83379, 17 грн, ПДВ 16675, 83 грн, акт виконаних робіт № 2 від 09.01.2013 на суму 100055 грн, ПДВ 16675, 83 грн (арк. справи 42, 47).

Позивач подав докази оплати наданих послуг, які проводились у безготівковій формі, а саме: банківські виписки (арк. справи 40-41, 48).

Відповідач заперечення аргументує безтоварністю здійснених господарських операцій з контрагентами ТОВ "МАСЛОГРАД" за січень 2013 року та ТОВ "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" за травень 2013 року, оскільки ТОВ "МАСЛОГРАД" має стан платника "7- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", у товариства відсутні майно та інші матеріальні ресурси,економічно необхідні для здійснення вказаного виду діяльності, відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності, відсутній управлінський та технічний персонал, основні засоби, складські приміщення, транспортні засоби, механізми; ТОВ "ВТОРМЕТЕКСПОРТ" серед своїх контрагентів має підприємства із ознаками фіктивності, про що свідчать акти перевірок ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.05.2013 № 1021/22-200/38169186, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.09.2013 № 953/22-01/30127924, автоматизована інформаційна система "Податковий блок".

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Зокрема, пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає які операції платників податку є об'єктом оподаткування, а пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

При цьому, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а саме: від перебування контрагента за юридичною адресою, від його господарських та виробничих можливостей, від наявності в ланцюгу постачальників підприємств з ознаками фіктивності.

Разом з цим, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, дана стаття визначає обов'язкові реквізити таких документів.

Надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій.

Як наслідок, сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів, договори позивача з контрагентами спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач не довів, що при здійсненні господарської діяльності, навіть за наявності усіх первинних документів, платник податків здійснив незаконну господарську діяльність, що була спрямована на отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету. Висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд перевірив відповідність податкового повідомлення-рішення вимогам, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, і дійшов висновку про необхідність визнання його протиправним та скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.10.2013 №0001912203.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "НІКА ТРАНС ГРУП" понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 1 302, 80 грн з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич