Постанова № 36679231, 16.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2014 року 09:48 № 826/18700/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Ткачука Т.О. (довіреність від 06.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0000831702,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в якому, з урахуванням заяви від 06.12.2013 р., просить визнати таким, що суперечить п. 2 ст. 116 та п. 1 ст. 117 ПК України податкове повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0000831702, відповідно до якого позивачу збільшено штрафні санкції на 340 грн., та просить його скасувати в частині незаконного нарахування податкових зобов'язань.

Позивач зазначає, що штрафні санкції нараховані за неподання звітності за 2011 та за 2012 рік. Однак, як вважає позивач, всупереч положенням п. 2 ст. 116 та п. 1 ст. 117 ПК України, спірним рішенням нараховано 340 грн. замість 170 грн. за одне правопорушення.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки та запереченнях на позов, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування спірного рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, правонаступником якої є ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, проведено позапланову невиїзну перевірку СГД - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2013 р. № 2176/17.2-2736201537 (далі - Акт перевірки).

Перевірка проведена згідно заяви позивача про закриття підприємницької діяльності.

Як вбачається з акту перевірки позивачу направлено запрошення від 19.02.2013 р. для надання пояснень та їх документального підтвердження щодо провадження діяльності та наказ про проведення перевірки від 29.03.2013 р., що не заперечується позивачем.

Проте, як зазначено в Акті перевірки, позивач до ДПІ не з'явився та документів, пов'язаних із підприємницькою діяльністю на перевірку не надав. Позивач наведене пояснює надзвичайними сімейними обставинами.

Перевіркою встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи, чим порушено п. 49.1. ПК України.

Згідно із Актом перевірки та розрахунком штрафних санкцій санкції застосовано за звітні періоди - 2011 р. та 2012 р. по 170 грн. на підставі п. 120.1. ПК України.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1. ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1. ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з 49.2. ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з приписами п. 33.3. ПК України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п/п. 49.18.5. ПК України).

Пунктом 177.5 ПК України встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду (п/п. 49.18.5. ПК України), в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

В даному випадку, як встановлено під час перевірки та розгляду справи, позивачем не було подано податкову звітність за два періоди, а саме: за 2011 та 2012 роки.

Згідно з п. 109.1. ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2. ПК України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 110.1. ПК України).

У свою чергу, п. 120.1. ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В даному випадку, позивачем двічі не подано податкову декларацію (за 2011 рік та за 2012 рік), а відтак застосування до нього санкцій у розмірі 340 грн., тобто за кожне неподання звітності, є правомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а відтак приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відносно сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 16.01.2014 р. позивача звільнено від сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_1) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2014 р.