Постанова № 36679210, 13.01.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 р. Справа № 821/4532/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.07.2013р. №0004712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 58212,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 29106,00 грн.

Представник позивача надав суду письмову заяву про закінчення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання 13.01.2014р. не прибув, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника ДПІ, доданною до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Представники позивача у судовому засіданні 18.12.2013р. позовні вимоги підтримала, мотивуючи тим, що відповідачем при проведенні перевірки не з'ясовано усіх фактичних обставин здійснення позивачем господарських операцій, односторонньо та не в повному обсязі дослідженно первинні документи, що підтверджують придбання товару та його подальше використання у господарській діяльності. Позивач стверджує, що у лютому 2013р. на підставі договору придбав у ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" олію соняшникову нерафіновану, повністю оплатив поставку, отримав видаткові та податкові накладні. Товар перевозився за рахунок постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Олія повністю використана у господарській діяльності позивача - перероблена на власних потужностях та у подальшому реалізована покупцям. На думку позивача, він правомірно сформував податковий кредит по вказаним господарським операціям від ТОВ "Т.Д.Р.-Електро", а тому спірне ППР є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2013р. заперечив проти позову, суду пояснив, що під час проведення перевірки позивача ДПІ використала акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС від 15.05.2013р. № 1066, відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у лютому 2013р. з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями. Також відмітив, що ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" не знаходяться за місцезнаходженням, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Тому вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.

Судом встановлено, що відповідно до п. 78.1.1 ст. 78, ПК України відповідачем проведена виїзна документальна перевірка ТОВ "Екобіотек-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану при взаємовідносинах з "Т.Д.Р.- Електро" за лютий 2013р. результати якої оформлені актом від 07.06.2013р. № 2878/22.4/32125693 (далі - акт).

За актом перевірки податковим органом встановлено порушення ч.1 ст. 201, ч. 1-5 ст. 203, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Екобіотек- Україна" при придбанні олії соняшникової нерафінованої у контрагента-постачальника у ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у лютому 2013 року та ч. п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в наслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 58212,00 грн., у лютому 2013 року.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало наступне.

ДПІ досліджувала рух товару по ланцюгу постачання ТОВ "Т.Д.Р.-Електро"> ТОВ "Екобіотек- Україна" у лютому 2013 року.

Під час проведення перевірки податковим органом використано акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва МО ДПС від 15.05.2013р. № 1066/22-100/36201332. За результатами перевірки встановлено, що не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій підприємством ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у лютому 2013р. Контрагент позивача має стан " 9- направлено запит про відсутність за місцезнаходженням"

Тому відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до податкового кредиту податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Т.Д.Р.-Електро".

На підставі вищенаведеного акта перевірки позивача, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013р. №0004712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 58212,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 29106,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дослідив факт реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" та застосував наступні норми законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

27.02.2013 року між ТОВ "Екобіотек- Україна" (далі - покупець) та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 1088. Предметом даного договору є те, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (олію соняшникову нерафіновану невиморожену, першого сорту), а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити Постачальнику її вартість.

На виконання умов даного договору ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" поставлено товар (олію соняшникову нерафіновану невиморожену, першого сорту), у кількості 35640, 0 кг. на суму 349272,00 грн., що підтверджується наданими суду доказами, а саме: видатковою накладною від № РН- 0000071 від 27.02.2013.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" проводились у безготівковій формі, що підтверджується рахунком-фактури № СФ-0000039 від 27.02.2013, банківськими виписками за 27.02.2013, 28.02.2013рр.

Доставка товару здійснювалася транспортом ПП ОСОБА_1 на замовлення ТОВ "Т.Д.Р.-Електро", товар (олію соняшникову нерафіновану) від імені ТОВ "Екобіотек-Україна" отримав менеджер ОСОБА_2, про що свідчить його підпис на видатковій накладній та товарно-транспортній накладній серії 01АА № 525148 від 27.02.2013р.

Дані фінансово-господарські операції відображені в декларації за відповідний період в додатку № 5, реєстрі виданих і отриманих податкових накладних.

Отриманий від ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" товар (олія соняшникова нерафінована) був перероблений на власних потужностях позивача і виготовлена готова продукція, а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена, марки "П".

Одними із структурних підрозділів ТОВ "Екобіотек-Україна", які задіяні у виробничому процесі є Цех № 1 (Цех зберігання насіння, макухи і переробки насіння соняшника) та Цех № 2 (Цех дезодорації).

Додатковим підтвердженням фактичного отримання товару є картки складського обліку, які підтверджують фактичне надходження та використання сировини у виробничому процесі та витягом із журналу контрольних аналізів вхідної сировини, і технологічного процесу цеху дезодорації і рафінації олії, відповідно в якому зазначено, що олія, яка надійшла від ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у лютому 2013р. проходила відповідний контрольний аналіз щодо якості продукції.

За таких обставин суд не приймає до уваги твердження відповідача, щодо відсутності сертифікатів якості на олію, отриманої у ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" оскільки позивач має у власності лабораторію та самостійно проводить аналіз якості отриманої продукції.

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро"

Судом встановлено, що ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" у декларації ПДВ за лютий 2013р. у складі податкових зобов'язань відобразив ПДВ по операції із позивачем у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі товару (олії соняшникової) та подальшого його використання у власній господарській діяльності.

Також суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини.

Правова оцінка господарської операції між позивачем та ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" надана Господарським судом Миколаївської області у постанові від 22.08.2013р. у справі № 915/1139/13 за позовом ТОВ "Екобіотек-Україна" до ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" про стягнення штрафу за договором поставки № 1088 від 27.02.2013 у сумі 58212,00 грн.

Зазначена постанова суду набрала законної сили 09.09.2013р.

У вказаному рішенні суд дійшов висновку: «ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" виконало в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором № 1088 з поставки товару, і тому відсутні будь-які підстави стверджувати, що ТзОВ "Т.Д.Р.-Електро" є суб'єктом господарської діяльності з ознакою фіктивності, під час здійснення фінансово-господарських відносин, що було порушено ч. 1 ст. 201, ч. 1-5 ст. 203, 626, 629 ЦК України, оскільки ТзОВ "Т.Д.Р.-Електро" здійснювало реальну господарську діяльність і правочин, який було укладено, укладався виключно з метою настання реальних наслідків - поставки товару».

За змістом ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому суд вважає встановленою реальність виконання договору поставки ТОВ "Екобіотек-Україна" до ТОВ "Т.Д.Р.-Електро" та відсутність підстав для визнання зазначених угод такими, що вчинені із порушенням вимог ст. 203 ЦК України.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п.п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Суду відповідачем не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник ПДВ, а тому не мав права видавати податкові накладні.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень податкового законодавства п. 198.1 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, безпідставним.

Також суд відмічає, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013р. №0004712200 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 159-163, 254 КАС України, суд -

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013р. №0004712200.

Стягнути із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" ( код ЄДРПОУ 32125693) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1746,16 грн. згідно платіжного доручення № 2320 від 29.11.2013 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.3.3