Вирок № 36676656, 14.01.2014, Шахтарський міськрайонний суд Донецької області

№ 249/6590/13-к

В И Р О К

Іменем України

м.Шахтарськ

14 січня 2014 року

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.,

за участю секретаря - Шурман Н.Н.,

прокурора - Фесенка О.О.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілої - ОСОБА_3,

представника потерпілої - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 31 серпня 2013 року за № 12013050560002250, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, яка народилася в с. Велика Шишівка Шахтарського району Донецької області, має середню освіту, не працює, не заміжня, не судима, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1

- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

У С Т А Н О В И В:

26 серпня 2013 року о 21 години 40 хвилин ОСОБА_1, проходячи по вул. Дениченка в с. Велика Шишівка Шахтарського району біля пам'ятника «Перемоги», побачила ОСОБА_3, до якої у неї виникли неприязні відносини. З метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 підбігла до ОСОБА_3 та умисно нанесла їй один удар по голові каменем, який утримувала в правій руці, заподіявши легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді забійної рани в області лівої брови, після загоєння якої залишився рубець, та струсу головного мозку.

Своїми діями, які виразилися в спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_1 скоїла злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1, не визнавши себе винною у скоєнні злочину, пояснила суду, що 26 серпня 2013 року після 21-ї години разом з братом ОСОБА_6 та приятелями ОСОБА_7 і ОСОБА_8 йшла по вул. Дениченка в с. Велика Шишівка. Група осіб, серед яких знаходились потерпіла та ОСОБА_9, перекрила їм прохід по дорозі, а потерпіла штовхнула її брата. Пройшовши повз цих осіб, вони зупинились біля пам'ятника «Перемоги», де їх наздогнав ОСОБА_9 і став душити ОСОБА_7, а потім побив її. Щоб заспокоїти ОСОБА_9, вона мала намір покликати його брата, пішла до нього додому, але не застала і повернулась до пам'ятника, взявши з собою по дорозі камінь. Її приятелів біля пам'ятника вже не було, але там знаходилась потерпіла, яка, підійшовши, стала її душити. Захищаючись, вона нанесла потерпілій удар каменем по голові і намагалась втекти, але її наздогнав ОСОБА_9 і побив.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченою, її вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що до 26 серпня 2013 року ніяких відносин з обвинуваченою не підтримувала, знала її як односельчанку. На той час перебувала на 20-21 тижні вагітності. Близько 21 години разом з чоловіком та дитиною йшла додому через парк «Перемоги». Побачивши компанію знайомих, серед яких був ОСОБА_9, підійшли до них, розмовляли. В цей час до неї підбігла обвинувачена ОСОБА_1, нанесла їй по голові удар стиснутим у руці каменем, та стала тікати, за нею погнався ОСОБА_9. Отримавши тілесні ушкодження від ОСОБА_1, вона втратила свідомість, чоловік доставив її додому, а 28 серпня 2013 року вона звернулась до лікарні, оскільки погано себе почувала. Вважає, що ОСОБА_1 нанесла їй удар, оскільки переплутала її з кимось з компанії ОСОБА_9, з яким до цього у обвинуваченої виник конфлікт.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що 26 серпня 2013 року близько 21 години разом із знайомими знаходився на вул. Дениченко с. Велика Шишівка, при цьому потерпілої ОСОБА_3 серед них не було. Повз них проходила компанія, в якій знаходилась ОСОБА_1 Хтось з них наступив йому на ногу, в зв'язку з чим він зробив зауваження, почалась лайка між ним і компанією ОСОБА_1. Образившись, він наздогнав їх біля пам'ятника, побив ОСОБА_7 та обвинувачену, і компанія ОСОБА_1 розбіглась. Через деякий час після цих подій він знаходився біля пам'ятника зі своїми знайомими, до них підійшла потерпіла з чоловіком і малолітньою донькою. Через кілька хвилин після цього підійшла ОСОБА_1, нанесла потерпілій удар в голову затиснутим в руці каменем і побігла і сторону школи. Потерпіла втратила свідомість, а він наздогнав ОСОБА_1 та побив її.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що 26 серпня 2013 року близько 21 години разом з обвинуваченою, її братом ОСОБА_6 та ОСОБА_8 йшов по вул. Дениченко с. Велика Шишівка. Там стояла компанія, в якій знаходився ОСОБА_9 і якась дівчина, але потерпілої ОСОБА_3 серед них не було. Пройшовши повз цю компанію, вони розташувались біля пам'ятника, але в цей час до них підбіг ОСОБА_9 та став його бити. Обвинувачена ОСОБА_1 відштовхнула ОСОБА_9, після чого той став бити вже ОСОБА_1. Потерпілої він не бачив, вона до них не підходила. Після цього він, ОСОБА_1 і інші розбіглися. Як були спричинені тілесні ушкодження потерпілій, він не бачив.

Свідок ОСОБА_6 (брат обвинуваченої) пояснив в судовому засіданні, що зі слів обвинуваченої йому відомо, що 26 серпня 2013 року, обороняючись, вона нанесла удар каменем в голову потерпілій ОСОБА_3.

Неповнолітній свідок ОСОБА_6 (брат обвинуваченої) пояснив суду, що, хоча і був присутній під час конфлікту між обвинуваченою та ОСОБА_9, та не може описати події, оскільки не пам'ятає їх за давністю.

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_3 26 серпня 2013 року були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді забійної рани в області лівої брови, після загоєння якої залишився рубець, струс головного мозку (ар.с. 70-72).

Висновок судово-медичної експертизи узгоджується з поясненнями потерпілої, свідка ОСОБА_9 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень.

При проведенні слідчого експерименту обвинувачена в присутності захисника вказала механізм спричинення нею тілесних ушкоджень потерпілій. При цьому вона показала, як наносила удар потерпілій каменем по голові, вільно підійшовши до неї, а не в ході бійки чи оборони, що відображено в протоколі зазначеної слідчої дії та на фототаблиці (ар.с. 73-77).

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 наполягала, що нанесла ОСОБА_3 удар каменем по голові, обороняючись від її протиправних дій.

Однак суд розцінює зазначені пояснення обвинуваченої як такі, що не відповідають дійсності і надані в межах позиції захисту. Вони протирічать як поясненням потерпілої, так і іншим дослідженим і викладеним у вироку доказам, ставити які під сумнів суд не має підстав, зокрема, даним слідчого експерименту, поясненням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які стверджували, що потерпіла не приймала участь в бійці між ОСОБА_9 і ОСОБА_1.

Даючи оцінку показанням свідка ОСОБА_6, суд зважає на те, що свідок не був очевидцем подій, він є братом обвинуваченої і про обставини знає лише з її слів. Тому він дав пояснення про спричинення обвинуваченою тілесних ушкоджень у стані оборони зі її ж слів. Оцінка ж пояснень обвинуваченої надана судом у вироку вище.

Аналіз досліджених доказів дає суду підстави для висновку, що ОСОБА_1 умисно нанесла потерпілій удар в голову, усвідомлюючи, що її дії потягнуть наслідки у вигляді тілесних ушкоджень, та бажаючи настання саме такого результату. При цьому обвинувачена не перебувала у стані необхідної оборони.

Таким чином, спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я стало наслідком умисних дій ОСОБА_1, які вірно кваліфіковані за ст. 125 ч. 2 КК України.

Обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно (ар.с. 82).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, судом не встановлено. Та обставина, що потерпіла знаходилась у стані вагітності, не визнається судом такою, що обтяжує покарання ОСОБА_1, оскільки стан потерпілої не був очевидний для обвинуваченої.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченій суд враховує, що вчинений нею злочин є злочином невеликої тяжкості, особу винної, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і вважає необхідним і достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у виді громадських робіт.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення зі ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 грн. та матеріальної шкоди в розмірі 5512,07 грн.

Обвинувачена позовні вимоги в судовому засіданні не визнала.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 винна у скоєнні злочину відносно потерпілої. Суд вважає, що діями ОСОБА_1 потерпілій спричинена моральна шкода, оскільки було ушкоджено її здоров'я, вона відчувала фізичний біль, переживала за своє здоров'я та подальший перебіг вагітності.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченої, суд враховує характер спричиненої потерпілій моральної шкоди і пов'язаних з нею моральних страждань і вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 6000 грн.

Що стосується вимог потерпілої про стягнення з обвинуваченої відшкодування матеріальної шкоди, яку складають витрати на лікування, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 91, 92 КПК України, обов'язок доказування виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням покладається на слідчого, прокурора, а у встановлених КПК випадках - на потерпілого.

Згідно з наданих потерпілою виписок із історій хвороб, після отримання тілесних ушкоджень вона знаходилась на стаціонарному лікуванні: з 30.08.2013 року по 03.09.2013 року з діагнозом гостра закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій та садна лівої надбрівної області, вагітність, загострення хронічного лівостороннього мезотимпаніта, постміокардитичний кардіосклероз, та інші; а також з 24.09.2013 року по 04.10.2013 року з діагнозом вагітність, хронічний отит, закрита черепно-мозкова травма, недостатність мітрального клапана та інші.

Як вказано у виписках із історій хвороб, в зв'язку із захворюваннями потерпілій призначались медичні препарати. Факт придбання ліків та їх вартість підтверджені наданими потерпілою касовими чеками.

Разом з тим стороною обвинувачення, потерпілою та її представником суду не було надано доказів того, що всі медичні препарати, зазначені в касових чеках, були придбані саме для лікування наслідків травми, а не в зв'язку з лікуванням інших наявних у потерпілої захворювань.

Тому суд вважає, що позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 68,05 грн. в розмірі вартості тих медикаментів та матеріалів, що мають безспірне і безпосереднє відношення до лікування травми, а саме за касовими чеками від: 30.08.2013 року - предмети догляду 3,90 грн., 1,30 грн., 1 грн., 1,50 грн., 16 грн., антисептики 10,40 грн., перев'язка 3,25 грн., 2 грн., 2,70 грн.; 01.09.2013 року - предмети догляду 3,90 грн., 1,50 грн., антисептики 4,40 грн.; від 04.09.2013 року - предмети догляду 7,80 грн., 2,50 грн.; 11.09.2013 року - бинт 5,90 грн. (ар.с. 96, 97).

Запобіжний захід відносно обвинуваченої та інші заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначивши покарання у вигляді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної і матеріальної шкоди задовольнити частково і стягнути зі ОСОБА_1 на її користь компенсацію моральної шкоди 6000 (шість тисяч) гривень, компенсацію матеріальної шкоди 68 (шістдесят вісім) грн. 05 коп., а всього стягнути 6068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 05 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Морозова І.В.