Рішення № 36675011, 25.12.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №0519/6297/2012

Провадження №2/263/59/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Помогайбо В.О., при секретарі Чубаровій Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу човнової станції "Волна" про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна в натурі, суд -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року позивач звернувся з позовом до відповідачів, в ході розгляду справи уточнив свої позивні вимоги, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої в м. Маріуполі залишилось наступне спадкове майно: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, ? частина земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1, також ? частина даного гаражу, ? частина земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_2, також ? частини даного гаражу, які розташовані в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна». Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом першої черги є: позивач, ОСОБА_3, ОСОБА_2. Позивачем 25.04.2012 року приватному нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 була подана заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, крім того після смерті останньої позивачу стало відомо, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у ОСОБА_2, оскільки за життя ОСОБА_6 частину майна йому подарувала, а на частину майна склала заповіт. За наявними відомостями БТІ м. Маріуполя ОСОБА_2 після смерті матері придбав належну їй квартиру АДРЕСА_5 за договором дарування від 30.11.2011 року №3591, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4. Також відповідач придбав: квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору дарування №3592 від 30.11.2011 року, квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування № 3590 від 30.11.2011 року, квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 12.12.2011 року. Оскільки вказані договори дарування були укладені після смерті матері позивача - ОСОБА_6, то він вважає, що остання не могла будучи покійною проявляти волевиявлення на дарува в м. Маріуполі, вартістю 352 449грн., а всього на суму 1 204 586 грн. Оскільки вищевказане майно було оформлено на ОСОБА_6, а ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки у спадкуванні на користь ОСОБА_2, таким чином ОСОБА_2 має право на ? частину спадкового майна, що в ідеальній долі складає 602 292 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по ? частки, що в ідеальній долі складає 301 146 грн. Також зазначають, що в квартирі АДРЕСА_5 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_4 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_5, на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 претендує ОСОБА_3, яка не має нерухомого майна, має дитину та бажає об'єднати дані квартири в одну трьохкімнатну, квартиру АДРЕСА_1 просять виділити ОСОБА_1, який має інше житло в м. Маріуполі. На підставі вищевикладеного просять суд визнати права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_2 в розмірі ? частки, на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2,квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_1. Розділити вищевказане спадкове майно та визнати право власності на спадкове майно, наступним чином: виділити в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1; виділити в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6 заповіла все належне їй майно ОСОБА_2, а о 10-20 годині того ж дня була укладена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_6 наділила ОСОБА_3 повноваженнями розпоряджатися на власний розсуд всім належним їй майном. Дані протиріччя вказують на неспроможність ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та їх контролювати. В той час, як ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 01-00 годин померла ОСОБА_6, ОСОБА_3 30.11.2011 року на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_4 була написана заява на укладенні договору дарування, належній покійній, квартири АДРЕСА_5, в якій ОСОБА_3 внесла завідомо неправдиві відомості, що ОСОБА_6 на даний час є живою. В той час як ОСОБА_2 у ту ж заяву вніс завідомо неправдиві відомості, що йому відомі всі обставини, викладені в заяві. Також 30.11.2011 року ОСОБА_3 на ім'я приватного нотаріуса ОСОБА_4 написала заяви про укладенні договорів дарування: квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_4, також із зазначенням як зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завідомо неправдивих відомостей, що ОСОБА_6 на час подання заяв була жива. На підставі ч.2 ст.1224 ЦК України, у зв'язку з вищевказаними діями відповідачів, які сприяли збільшенню частки одного із спадкоємців, у зв'язку зі станом здоров'я матері позивача, тим, що з моменту її смерті минуло 6 місяців, позивач вважає, що він є єдиним спадкоємцем за законом, а відповідачі підлягають відстороненню від спадкування, та просить суд визнати недійсним заповіт від 24.11.2011 року, укладений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 за №3526, визнати недійсним договір дарування №3591 від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування №3592 від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування №3590 від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати недійсним договір дарування №3594 від 30.11.2011 року квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, визнати дійсним біржовий контракт №3539 від 10.04.1995 року про придбання ОСОБА_6 будинку АДРЕСА_7, визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 24.11.2011 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_4 за №3527, визнати недійсним рішенням правління 37 від 11.12.2011 року обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна» про передачу у володіння ОСОБА_2 земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_2, відсторонити відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 від спадкування на майно після смерті ОСОБА_6, визнати за ним право власності на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_4, будинок АДРЕСА_7, ? частину квартири АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_1, ? частину земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1, також ? частину даного гаражу, розташованого в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», земельну ділянку під гаражом-елінгом НОМЕР_2, також на даний гараж, який розташований в обслуговуючому кооперативі човнової станції

У грудні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, в якому зазначили, що оскільки проведеною в ході розгляду справи посмертною судово-психіатричною експертизою визнано, що в момент укладенні заповіту та довіреності 24.11.2011 року ОСОБА_6 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому вони визнають позивні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання даного заповіту та довіреності недійсними. Також зазначають, що не визнають позивні вимоги в частині визнання біржового контракту №3539 від 10.04.1995 року дійсним, оскільки подружжям ОСОБА_1 були самовільно виконані роботи по переобладнанню жилих приміщень в самому будинку АДРЕСА_7, так і були зведені прибудови до нього. Та не визнають вимоги за первинним позовом, щодо відсторонення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування, оскільки останні при складанні заповіту ОСОБА_6 24.11.2011 року не були присутніми, та яким чином був складений даний заповіт їм не відомо. Зауважують, що до складу спадкового майна не можуть бути включені домоволодіння АДРЕСА_7, оскільки воно має самовільно зведені прибудови, які не введенні в експлуатацію, квартира АДРЕСА_6, оскільки вона була придбана ОСОБА_2 в період не знаходження в шлюбі з ОСОБА_6, гаражи-елінги та землі під ними, які знаходяться в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна» у зв'язку з відсутністю на них правовстановлюючих документів. Таким чином до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_6 входить: квартира АДРЕСА_5, вартістю 291 516грн., квартира АДРЕСА_3 вартістю 164 227 грн., квартира АДРЕСА_2, вартістю 194 766 грн., квартира АДРЕСА_4 вартістю 201 628 грн., квартира АДРЕСА_1, вартістю 352 449грн., а всього на суму 1 204 586 грн. Оскільки вищевказане майно було оформлено на ОСОБА_6, а ОСОБА_3 відмовилась від своєї частки у спадкуванні на користь ОСОБА_2, таким чином ОСОБА_2 має право на ? частину спадкового майна, що в ідеальній долі складає 602 292 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по ? частки, що в ідеальній долі складає 301 146 грн. Також зазначають, що в квартирі АДРЕСА_5 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_2, в квартирі АДРЕСА_4 постійно мешкає та зареєстрований ОСОБА_5, на квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 претендує ОСОБА_3, яка не має нерухомого майна, має дитину та бажає об'єднати дані квартири в одну трьохкімнатну, квартиру АДРЕСА_1 просять виділити ОСОБА_1, який має інше житло в м. Маріуполі. На підставі вищевикладеного просять суд визнати права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_2 в розмірі ? частки, на наступне спадкове майно: квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_2,квартиру АДРЕСА_4, квартиру АДРЕСА_1. Розділити вищевказане спадкове майно та визнати право власності на спадкове майно, наступним чином: виділити в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1; виділити в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2; виділити в натурі у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4. З урахуванням розмірі ідеальних часток у спадщині, стягнути грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у сумі 106 380 грн.. та на користь ОСОБА_1 у сумі 99 518 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача в судовому засіданні уточненні позивні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, дав аналогічні пояснення викладені в позивні заяві, при цьому наполягав на відстороненні відповідачів від права спадкування на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6.

Відповідачка ОСОБА_3 та представник за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в судовому засіданні первинні позивні вимоги визнали частково, позивні вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, при цьому ОСОБА_7 зауважив, що відстороненню від спадкування як відповідачі так і ОСОБА_5 не підлягають, оскільки дані вимоги позивача не обґрунтовані на законних підставах. Домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 не може враховуватись до спадкового майна після смерті ОСОБА_6, оскільки до нього входить самовільне будівництво, право власності на яке належним чином не оформлено, крім того у ОСОБА_2 відсутнє право власності як на земельні ділянки, так і на розташовані на них гаражі-елінги в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», які також до спадкового майна не входять. Квартира АДРЕСА_6, в свою чергу були придбана ОСОБА_2 вже після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, тому не можу бути включена до спадкового майна, як спільна сумісна власність подружжя.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні позивні вимоги не визнав, та пояснив, що спірні заповіт на ім'я ОСОБА_8 та довіреність на ім'я ОСОБА_3 складені ОСОБА_6 були завірені ним у приміщенні інтенсивної терапії МЛ №5, за проханням чоловіка померлої, про стан здоров'я ОСОБА_6 він цікавився у її лікаря, який йому пояснив, що остання знаходиться в адекватному стані, препаратів наркотичного характеру не приймала. Після укладення довіреності ним були оформлені договори про переоформлення право власності на нерухоме майно, належне ОСОБА_6 Про те, що під час їх укладення ОСОБА_6 вже померла він не знав. Вважає, що проведені ним нотаріальні дії були вчинені на законних підставах.

Представник Обслуговуючого кооперативу човнової станції "Волна" в судове засідання не з'явився, спрямував на адресу суду заяву з проханням про розгляд справи у його відсутність.

Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що первинний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 року у віці 49 років померла ОСОБА_6, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області було зроблений актовий запис №2125.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_3, батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_6, та у відповідності до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 ОСОБА_3 10.10.2009 року уклала шлюб з ОСОБА_10, після реєстрація якого змінила прізвище на «ОСОБА_3».

У відповідності до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_11 є ОСОБА_5 та ОСОБА_12.

24.11.2011 року о 09-50 годин ОСОБА_6 у приміщенні палати №1 відділення інтенсивної терапії Маріупольської міської лікарні №5, був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрованій у реєстрі за №3526, відповідно до якого ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все належне їй майно, на яке вона матиме право за законом заповіла ОСОБА_2.

24.11.2011 року о 10-20 годин ОСОБА_6 у приміщенні палати №1 відділення інтенсивної терапії Маріупольської міської лікарні №5, була складена довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрована у реєстрі за №3527, відповідно до якої ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_3 правити та розпоряджатися усякого роду майном, право представляти її інтереси, а також виконувати інші дії пов'язані з цією довіреністю.

Так 30.11.2011 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_3, на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_2 були укладені договору дарування, посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстровані у реєстрі за №: 3590, 3591, 3592, квартир: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_5, відповідно.

Також 12.12.2011 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_3, на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстровані у реєстрі за №:3594 квартири АДРЕСА_4.

Відповідно до наявних в матеріалах справ заяв ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_6, та ОСОБА_2, останні вказують, що на час їх подання - 30.11.2011 року та 12.12.2011 року довіритель ОСОБА_6 є живою.

У відповідності до акту посмертної судово-психіатричної експертизи №356а/448а від 09.08/23.08.2013 року відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, остання в період укладення спірного заповіту та довіреності від 24.11.2011 року виявляла розлад свідомості за типом оглушення внаслідок важкого соматичного стану і за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до довідок МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» №5450 від 18.05.2012 року: №332 від 04.06.2013 року та №536 від 19.11.2013 року будинок АДРЕСА_7, на підставі біржового контракту № 3539 від 10.04.1995 року, належить ОСОБА_6, та на вищевказаній земельній ділянці маються самовільно зведені побудови а саме: нежила прибудова літ. А-1, сені літ.а2-1, жила масандра літ.А2-2.

10.04.1995 року на Маріупольській універсальній біржі між ОСОБА_13 та ОСОБА_6 був укладений біржовий контракт №3539, відповідно до якого остання придбала у власність будинок АДРЕСА_7. Та право власності на який було зареєстровано у МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» 21.04.1995 року за реєстраційним номером №38129, про що ОСОБА_6 було видане реєстраційне посвідчення.

Крім того відповідно до інформаційних довідок з реєстру прав власності на нерухоме майно МКП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» №5450 від 18.05.2012 року, право власності на 1/1 частку квартир: АДРЕСА_5, АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, 06.12.2011 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 30.11.2011 року. Право власності на квартиру АДРЕСА_4, 14.12.2011 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування №3694 від 12.12.2011 року, на квартиру АДРЕСА_6 - 26.10.2007 року на підставі договору купівлі-продажу №487 від 30.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_14. Право власності на квартиру АДРЕСА_1, 20.05.2003 року зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 1022 від 29.04.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15.

Згідно довідки №11 від 11.06.2012 року обслуговуючого кооперативу човнової станції «Волна», відповідно до поданої заяви від 24.05.2005 року та рішення правління №3 від 05.06.2005 року власником земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1 є ОСОБА_2, відповідно до поданої заяви №26 від 09.12.2011 року у зв'язку зі смертю дружини та рішенням правління №7 від 11.12.2011 року власником земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_2 є ОСОБА_2 Членські внески вносяться особисто ОСОБА_2.

Відповідно до довідок зазначеного кооперативу від 07.05.2013 року №13 та від 23.01.2013 року №1, у членів кооперативу відсутнє право власності на гаражі та займані земельні ділянки, зокрема у ОСОБА_2 на гаражі НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та закріплені за ним земельні ділянки під даними гаражами. Земельна ділянка, на якій знаходиться кооператив, в цілому на підставі державного акту належить останньому. Так 30.05.1997 року кооперативу човнової станції «Волна» виконкомом Широкінської сільської ради Новоазовського району Донецької області виданий державний акт про право постійного користування серії ІІ-ДН №009930 земельною ділянкою у 3,0 га. під розміщення човного кооперативу.

У відповідності до висновку експерта №2 від 18.04.2013 року, за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи в ході розгляду справи, дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_5 станом на січень-квітень 2013 року складає - 291 516 грн., дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_2 станом на січень-квітень 2013 року складає - 194 766 грн., дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_3 станом на січень-квітень 2013 року складає - 164 227 грн., дійсна (ринкова) вартість будинку АДРЕСА_7 станом на січень-квітень 2013 року складає - 423 572 грн., дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_4 станом на січень-квітень 2013 року складає - 201 628 грн., дійсна (ринкова) вартість ? частини квартири АДРЕСА_6 експертом не була визначена у зв'язку з тим, що об'єкт дослідження та технічна документація на нього не надавалась, дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 станом на січень-квітень 2013 року складає - 352 449 грн., дійсна (ринкова) вартість ? частини земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_1 та ? частини даного гаражу-елінгу, та земельної ділянки під гаражем-елінгом НОМЕР_2 та гаражем-елінгом НОМЕР_2, розташованих в Обслуговуючому кооперативі човнової станції "Волна", за адресою АДРЕСА_8, експертом не визначена, оскільки питання про визначення ринкової вартості земельної ділянки не входить до компетенції експерта, та у зв'язку з відсутністю державної реєстрації на гаражі.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. При цьому, одним із способів захисту цивільного права є визнання права власності. Скориставшись даним правом сторони звернулись до суду з позовами.

Вирішуючи позивні вимоги, щодо визнання недійсними довіреності, договорів дарування та заповіту суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Згідно п.6 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У відповідності ч.1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною 1 ст.225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до п.17,18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування» право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства суд приходить до висновку про обґрунтованість наступних вимог позивача та доведеність їх в ході розгляду справи. Так довіреність видана ОСОБА_6 24.11.2011 року на ім'я ОСОБА_3 втратила свою силу з моменту смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 року, крім того недійсність довіреності також підтверджується висновком посмертної судово-психіатричну експертизи, відповідно до якого, остання 24.11.2011 року за психічним станом не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Також дані висновки експертизи суд враховує визнаючи заповіт, укладений 24.11.2011 року ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, недійсним. Враховуючи вищевикладене та виходячи з положень ст.ст. 203,215,216 ЦК України суд також визнає недійсними договори дарування, укладені 30.11.2011 року та 12.12.2011 року між ОСОБА_3, діючої на підставі вищевказаної довіреності, та ОСОБА_2

Що стосується позивних вимог про відсторонення відповідачів від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, то слід зауважити, що відповідно до норм ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині; не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини; не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом; не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду; якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу; за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Вимоги про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлено особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з позовом про одержання права на спадкування.

Представники позивача в судовому засіданні посилався, як на підставу для усунення від права на спадкування відповідачів відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України, те, що останні своїми діями сприяли збільшенню своєї частки у спадщині, тим самим позбавив цього права позивача.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено підстави для усунення від право на спадкування відповідачів на підставі ч.1, ч.2 ст.1224 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів у судовому засіданні та не надав переконливих доказів того, що відповідачі перешкоджали ОСОБА_6 скласти заповіт, або його скасувати, або внести зміни, таких дій взагалі не було.

Та суд вважає, що не може окремо братися до уваги тільки частина вказаної норми закону, як стверджує представник позивача, а саме: тільки те, що відповідачі сприяли збільшенню їх частки у спадщині, так як норма статті береться до уваги в цілому.

У відповідності до статей 1216, 1217, 1220, 1221, 1222 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спадщина відкривається внаслідок смерті особи в цей же день, за останнім місцем проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1261 ЦК України, п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.

Таким чином ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_5, є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6, які прийняли спадщину, подавши до приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини: ОСОБА_2 - 20.04.2012 року, ОСОБА_1 - 25.04.2012 року, ОСОБА_5-14.05.2012 року. В свою чергу ОСОБА_3 14.05.2012 року подала заяву до нотаріусу про відмову від своєї частки у спадщині на користь чоловіка померлої - ОСОБА_2

Так у відповідності до ч.2 ст.1274, ч.2,3 ст.1275 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мають право на ? частку у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, а ОСОБА_2 в свою чергу - ? частку.

Встановлюючи обсяг спадкового майна після смерті ОСОБА_6 суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за часу шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

На підтвердження доводів представника відповідача та третьої особи, відносно того, що квартира АДРЕСА_6 до складу спадкового майна, після смерті ОСОБА_6, не входить, в матеріалах справи наявні копії свідоцтв про розірвання шлюбу та про шлюб.

Так відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7, 17.10.1997 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано, про що відділом реєстрації актів громадського стану Приморської райадміністрації м. Маріуполя, було зроблено відповідний актовий запис №234.

Згідно свідоцтва про шлюб, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 знов було зареєстровано вже 15.01.2010 року, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис №20.

В той час як квартира АДРЕСА_6 була придбана ОСОБА_2 30.01.2006 року на підставі договору купівлі продажу, тобто вже коли шлюб між подружжям було розірвано.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 152 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до п.4,6 постанова Пленуму верховного суду України №6 від 30.03.2012 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відповідно до якого якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У відповідності до п.14. вищевказаної постанови Пленуму на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Крім того домоволодіння АДРЕСА_7 належало померлій ОСОБА_6 на підставі біржового конторку від 10.04.1995 року.

Відповідно до ст.4 Заключних і перехідних положень ЦК України (в редакції 2004 р.) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного Кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із ч.1 ст.227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сторін є громадянин.

У відповідності до ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно роз'яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Таким чином зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказуються на те, що за життя ОСОБА_6 не набула право власності як на саме домоволодіння АДРЕСА_7, так і на самовільно зведені на ділянці будови, тому дане нерухоме майно не підлягає включенню до спадщини, та вимоги позивача як про визнання біржового контракту від 10.04.1995 року дійсним, так і про визнання право власності в порядку спадкування на домоволодіння придбане померлою за даним біржовим контрактом є такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, при цьому судом також враховуються положення ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), відповідно до яких якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В той час як з даною вимогою до суду звертається не сторона по укладеному договору, а її спадкоємець.

Також при ухваленні рішення судом береться до уваги наявна в матеріалах справи технічна документація, відповідно до якої земельна ділянка, на якій знаходиться обслуговуючий кооператив човнової станції "Волна", в цілому, на підставі державного акту належить кооперативу, та відсутність документально підтвердження належності на праві власності самих гаражів-елінгів під НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна». Тому позивні вимоги в частині визнання за позивачем право власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки під гаражом-елінгом НОМЕР_1, ? частину даного гаражу, земельну ділянку під гаражом-елінгом НОМЕР_2, також на даний гараж, які розташовані в обслуговуючому кооперативі човнової станції «Волна», як на майно набуте ОСОБА_2 в період шлюбу з ОСОБА_6, задоволенню не підлягають, оскільки вказане нерухоме майно та земельні ділянки не можуть входити до спадкового майна.

Враховуючи вище викладені обставини справи слід зробити висновок, що до спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 входить: квартира АДРЕСА_5, квартира АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_4, квартира АДРЕСА_1.

З урахуванням обставин справ, положень ч.2 ст. 178 ЦК України, що кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, суд вважає за можливим здійснити розподіл вищевказаного спадкового майна запропонований у зустрічній позивні заяві, при цьому судом враховується розмір ідеальних часток сторін у спадщини ОСОБА_2 - 602 292 грн., а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - 301 146 грн..

Так виділивши в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, загальна вартість який становить 808 192 грн., виділивши в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2, вартість якої складає 194 766 грн., виділивши в натурі у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4, вартість якої складає 201 628 грн., з ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсацію на користь ОСОБА_5 у сумі 106 380 грн. (301 146 грн. - 194 766 грн.) та на користь ОСОБА_1 у сумі 99 518 грн. (301 146 грн. - 201 628 грн.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 216, 225, 248, 326, 328, 368, 1216, 1217, 1220, 1221, 1222, 1223, 1224, 1233, 1234, 1235, 1264, 1268, 1269, 1270, 1274, 1275, 1278, 1299 ЦК України, ст.152 ЖК України, ст. 60 СК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 15 57, 60, 212-215, 256-259 ЦПК України, ст.ст.47, 227 ЦК України (в редакції 1963 року) постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, суд -

В И Р І Ш И В:

Позивні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Обслуговуючого кооперативу човнової станції "Волна" про визнання заповіту, договорів дарування недійсними, визнання права власності в порядку спадкування за законом та відсторонення від спадкування, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт від 24.11.2011 року складений ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за №3526.

Визнати недійсною довіреність від 24.11.2011 року видану ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстровану у реєстрі за №3527.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3592.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3590.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 30.11.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3591.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 12.12.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 3594.

В задоволенні інших позивних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позивні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна в натурі - задовольнити в повному обсязі.

Визнати права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої, ІНФОРМАЦІЯ_4 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки за кожним, та за ОСОБА_2 в розмірі ? частки, на наступне спадкове майно:

квартиру АДРЕСА_5,

квартиру АДРЕСА_3,

квартиру АДРЕСА_2,

квартиру АДРЕСА_4,

квартиру АДРЕСА_1.

Розділити спадкове майно та визнати право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті спадкодавця - ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року, наступним чином:

Виділити в натурі у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5, квартиру АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1;

Виділити в натурі у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2;

Виділити в натурі у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4.

Стягнути грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у сумі 106 380 грн.. та на користь ОСОБА_1 у сумі 99 518 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі, через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів після його проголошення, а особою яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О. Помогайбо