Рішення № 36671842, 08.01.2014, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 115/6316/13-ц

Провадження № 2/115/88/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"08" січня 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: О.В. Копичинського

З секретарем: Є.Ф. Кузьменко

З участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Євпаторійської квартирно-експлуатаційної контори району Міністерства Оборони України до ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, про виселення з нього без надання іншого жилого приміщення та про стягнення судових витрат у справі, з участю військової частини А-1100, ОСОБА_4 і Служби у справах дітей Сакської районної державної адміністрації в АР Крим і як третіх осіб на стороні відповідачів без права заявляти самостійні вимоги щодо предмета спору,

встановив:

Євпаторійська КЕЧ р-ну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і до ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про визнання такими, що втратили право користування кімнатою АДРЕСА_1, про виселення з цієї кімнати без надання іншого жилого приміщення та про стягнення судових витрат у справі.

Позов мотивований тим, що дана квартира була надана військовослужбовцю в/ч А-2804, правонаступником якої є А-1100, ОСОБА_4 для проживання з дружиною ОСОБА_2

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхав з даного приміщення для проживання за іншою адресою, а Його колишня дружина ОСОБА_2 залишилася проживати в цій квартирі без відповідного дозволу начальника КЕЧ і командира в/ч. 11.09.2009р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, від якого 08.04.2010р. народила дочку ОСОБА_3, з якою і проживають в зазначеному жилому приміщенні без правових підстав, що було виявлено в червні 2013р. в ході відповідної перевірки. Але відповідачі відмовилися виконати вимоги КЕЧ про звільнення цього жилого приміщення.

У судовому засіданні представник позивача, а.с.44, підтримала позовні вимоги, які просила задовольнити.

Відповідачка, а.с.40, та її представник, а.с.43, проти позову заперечували з тих підстав, що після розлучення з ОСОБА_4 вона зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_2, яка має хронічне захворювання, постійно проживають в спірній кімнаті гуртожитку з реєстрацією більше 10 років і сплачують комунальні послуги, проти чого, а ні КЕЧ, а ні командир в/ч не заперечували, що свідчить про існування між ними договору найму цього жилого приміщення, що дає їм право на постійне проживання в ньому.

Крім того, будинок АДРЕСА_1. не зареєстрований як гуртожиток, у зв'язку з чим, позовні вимоги є безпідставними.

Представник Служби у справах дітей Сакської РДА в АРК., а.с.29,56, проти позову заперечували з тих підстав, що позовні вимоги порушують права малолітньої ОСОБА_3

Представник в/ч А-1100, а.с.29,55, яка є правонаступником в/ч А-2804, а.с.35, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

ОСОБА_4, а.с.39, в судове засідання не з'явився з поважних причин і направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності і задовольнити позов, а.с.61.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки та її представника, представників 3-х осіб, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.10 Закону України від 06.12.1991р. «Про оборону України», ст.10 Закону України від 06.12.1991р. «Про Збройні Сили України», Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 21.09.2006р. №769, - Міністерство Оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління та здійснює безпосереднє керівництво та адміністративне управління Збройними Силами України, які будуються на принципах централізованого управління, тобто підпорядкованості зверху до низу відповідно до їхньої організаційної структури (з'єднання, об'єднання, військові частини, установи тощо).

Згідно ст.2 Закону України від 21.09.1999р. «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» - Міністерство Оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном.

Відповідно до вимог ст.ст.136,141 ГК України - право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається нерухомим майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) з метою здійснення необхідної господарської діяльності, для захисту якого застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Згідно ст.18 ЖК України - управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

З пояснень представника позивача і матеріалів справи судом встановлено наступне.

За даними виконкому Новофедорівської селищ ради Сакського р-ну АРК. будинок АДРЕСА_1., яке використовується як гуртожиток для мешкання військовослужбовців, є власністю Міністерства Оборони України, а.с.53,65.

03.03.2006р. цей будинок був переданий Євпаторійській КЕЧ р-ну в оперативне управління, а.с.58-60, у зв'язку з чим знаходиться на його балансі, а.с.57.

З зазначеного виходить, що Євпаторійська КЕЧ р-ну, яка є структурним підрозділом Міністерства Оборони України, а.с.11,12, як власника спірного жилого приміщення, є належним позивачем у теперішній справі.

*

Згідно ч.2 ст.127 ЖК України - жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

З пояснень представника позивача і матеріалів справи судом встановлено, що виконком Новофедорівської селищ ради Сакського р-ну АРК. не приймав рішення про реєстрацію будинку АДРЕСА_1. як гуртожитку, а.с.65.

Але ці обставини, на думку суду, не мають правового значення для вирішення спору в теперішній справі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.127 ЖК України - під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Згідно ч.2 ст.128 ЖК України - жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз.1 п.22 постанови від 12.04.1985р. №2 «»Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

З пояснень представника позивача і довідки виконкому Новофедорівської селищ ради Сакського р-ну АРК., а.с.53,65, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1., який перебуває на балансі Євпаторійській КЕЧ р-ну, а.с.57, є власністю Міністерства Оборони України і був введений в експлуатацію та використовується як гуртожиток для мешкання військовослужбовців.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що кімната АДРЕСА_1. була надана командиром в/ч А-2804 військовослужбовцю цієї в/ч ОСОБА_4 для проживання з дружиною ОСОБА_2, а.с.8,36,37, що відповідає ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р., Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577.

З пояснень сторін і матеріалів справи, а.с.45,46, судом встановлено, що оплата за проживання в спірному жилому приміщенні здійснювалося відповідачами на рахунок Євпаторійської КЕЧ р-ну.

На підставі зазначеного вище суд визнає, що будинок АДРЕСА_1. має статус гуртожитку для проживання військовослужбовців Збройних Сил України, які проходять військову службу в в/ч, що знаходяться на території Новофедорівської селищ ради Сакського р-н6у АРК.

*

Судом встановлено, що військовослужбовець в/ч А-2804 ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_2 постійно проживали з реєстрацією в кімнаті АДРЕСА_1., а.с.9.

Представник в/ч А-1100, а.с.29,55, яка є правонаступником в/ч А-2804, а.с.35, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Після розформування в/ч А-2804 її правонаступником є в/ч А-1100, а.с.36, де військовослужбовець ОСОБА_4 проходить дійсну військову службу, а.с.37.

З пояснень сторін, представника в/ч А-1100 і матеріалів справи судом встановлено, що 05.09.2006р. шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 було розірвано.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 виїхав з даного жилого приміщення для проживання за іншою адресою, а.с.67, та знявся з реєстрації, якою на теперішній час є в/ч А-1100, а.с.72, а його колишня дружина ОСОБА_2 залишилася проживати в цьому жилому приміщенні, а.с.10.

11.09.2009р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і взяла прізвище чоловіка, а.с.6, від якого 08.04.2010р. народила дочку ОСОБА_3, а.с.7.

З того часу відповідачка зі своєю дочкою ОСОБА_3 постійно проживають в цьому жилому приміщенні, а.с.9, але без відповідного дозволу начальника КЕЧ і командира в/ч, а.с.10, що було виявлено в 10.06.2013р. в ході проведення відповідної перевірки, а.с.7.

Так відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. і Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577, - Держава забезпечує жилими приміщеннями військовослужбовців.

Згідно ч.3 п.2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577, - підлягають виселенню із службового житлового приміщення без надання іншого службового житлового приміщення колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу.

Але з пояснень сторін судом встановлено, що відповідачі відмовилися виконати вимоги КЕЧ про звільнення зазначеного жилого приміщення.

Також відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р. і Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577, - Держава забезпечує жилими приміщеннями військовослужбовців.

Але з пояснень сторін судом встановлено, що відповідачка та її чоловік ОСОБА_6 не перебувають на військовій службі та не перебувають зі Збройними Силами України в трудових відносинах.

На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку про наявність у справі правових підстав для виселення відповідачів зі спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

*

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 постійно проживає в спірному жилому приміщенні більш 10 років, а.с.5,8,9,10, та має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_3, а.с.7.

Але ці обставини, на думку суду, не мають правового значення для вирішення спору в теперішній справі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.125 ЖК України, п.41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986р. №208 - без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, а саме у разі, якщо робітники і службовці припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, не може бути виселено певне коло осіб, у тому числі осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, та одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови від 12.04.85р. №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - оскільки в силу ст. 125 Житлового кодексу України деякі категорії громадян, які проживають у службових жилих приміщеннях, не підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, при розгляді справ про виселення зі службових жилих приміщень необхідно з'ясовувати, чи користуються відповідачі зазначеною пільгою. Зокрема, особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

За змістом п.4 цього Положення - одинокими особами, у розумінні цього нормативно-правового акту, є особи, які не перебувають у сімейних стосунках.

Але, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92р. №6 - одинокими матерями є жінки, які не перебувають в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.

З пояснень сторін і матеріалів справи судом встановлено, що з 11.09.2009р. відповідачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, а.с.6, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_3, а.с.7.

Також відповідачка не є військовослужбовцем.

На підставі зазначеного вище суд визнає, що відповідачка не відносить до категорії тих осіб, які відповідно до зазначених вимог Закону можуть бути виселені з гуртожитку лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

*

З пояснено сторін і матеріалів справи судом встановлено, що після розлучення з ОСОБА_4 відповідачка проживає в спірному жилому приміщені і несе витрати на його утримання, а.с.45,46.

Але ці обставини суд оцінює критично і не приймає їх до уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.64,66-70 ЖК України і п.2.13 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577, - внесення квартплати за проживання в службовому приміщенні і проведення поточних ремонтів в цьому приміщенні є обов'язком наймача цього приміщення і членів його сім'ї.

З зазначеного виходить, що факт внесення відповідачкою квартплати за проживання в спірному жилому приміщенні не є правовою підставою для придбання особистого права проживання в цьому приміщенні.

Крім того, з пояснень представників позивача, 3-ї особи і довідки, а.с.67, судом встановлено, що колишній чоловік відповідачки ОСОБА_4 до теперішнього часу не здав спірне жиле приміщення у встановленому законом порядку.

*

Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору згідно квитанції, а.с.1.

*

На підставі ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91р., п. 2.19 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої Наказом Міністра оборони України від 06.10.06р. №577, та керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства Оборони України - задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку міста Саки Кримської області, ПНПП НОМЕР_1, і ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уроджену міста Києва, виселити із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства Оборони України на р/р № 35225011000360 в ГУ ДКСУ м. Сімферополь АРК., код ЄДРПОУ 07786127, МФО 824026, понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114грн.70коп.

*

Копію судового рішення направити 3-й особі у справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайонного суду АР Крим апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Копичинський О. В.