Рішення № 36671117, 13.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23759/13 13.01.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвапростягнення 381812 грн. 87 коп.Представники: від позивача: Кучкова Ю.В.- представник за довіреністю № 91/2013/12/30-3 від 30.12.2013від відповідача: Турченко Д.Л. - представник за довіреністю № 64 від 01.10.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.12.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 510132 у розмірі 381812 грн. 87 коп., в тому числі 356689 грн. 03 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 4381 грн. 59 коп. інфляційних втрат та 20742 грн. 25 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 510132 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2010 по 01.11.2013, яка станом на 01.11.2013 становить 356689 грн. 03 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 20742 грн. 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4381 грн. 59 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23759/13 та справу призначено до розгляду на 23.12.2013.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 23.12.2013 оголошено перерву до 13.01.2014.

У судове засідання 13.01.2014 з'явились представники сторін, надали документи на виконання вимог суду та пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 13.01.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація за договором) та Державним комунальним управлінням житлового господарства м. Києва (правонаступником прав та обов'язків якого є Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 25510132 (далі - договір).

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Положеннями розділу 8 договору встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 20.06.2002 № 1245, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 54,42 грн. (опалення 100 %, гаряче водопостачання 100%).

В період дії тарифів договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до договору).

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» листами від 27.05.2009 № 048-21-5703/510132/2, від 04.03.2009 № 048-21-2311/510132/2 та від 03.02.2009 № 048-21-1029/210132/2 повідомляло відповідача про затвердження та введення в дію тарифів на теплову енергію.

Розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію у період з 01.12.2010 по 01.11.2013 проводяться енергопостачальною організацією згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням КМДА № 392 та постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до пункту 2 додатку 2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності.

Дата знаття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (пункт 4 додатку 2 до договору).

Згідно з пунктом 5 додатку 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Драгоманова, 40-В оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2001 № 510132.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.12.2010 по 01.11.2013, у зв'язку з чим станом на 01.11.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 356689 грн. 03 коп. Крім того, факт порушення умов договору визнано відповідачем, в підтвердження чого надано довідку про стан розрахунків за спожиту теплову енергію за період грудень 2010 року - жовтень 2013 року.

Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток, актів прийняття теплового вузла обліку, відомостей обліку спожитої теплової енергії за період з грудня 2010 року по жовтень 2013 року та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з квітня 2009 року по жовтень 2013 року за номером особового рахунку: 510132.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 356689 грн. 03 коп., суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію за період постачання теплової енергії з 01.12.2010 по 01.11.2013 у розмірі 356689 грн. 03 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 20742 грн. 25 коп. та інфляційні втрати у розмірі 4381 грн. 59 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку (з 01.01.2013 по 01.11.2013).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 20742 грн. 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4381 грн. 59 коп., суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 20742 грн. 25 коп. та інфляційних втрат у розмірі 4381 грн. 59 коп., нарахованих за період прострочення з 01.01.2013 по 01.11.2013, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 356689 (триста п'ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 03 коп., три проценти річних у розмірі 20742 (двадцять тисяч сімсот сорок два) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 4381 (чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн. 59 коп. та 7636 (сім тисяч шістсот тридцять шість) грн. 26 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.01.2014

Суддя І.М. Отрош