Рішення № 36670977, 08.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20108/13 08.01.14

За позовомДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сідфінанс»простягнення 2 011,61 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Копусь А.А.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідфінанс» (надалі - «Товариство») про стягнення 2 011,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №1116112296 від 30.07.2012 р. відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 011,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 11.12.2013 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. розгляд справи відкладено до 08.01.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25966639, отриманим його представником 24.12.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2012 р. між Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) було укладено договір поставки №1116112296 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити релейне обладнання виробництва ЗАТ «ЧЕАЗ», Росія, для ВП «Запорізька АЕС» та ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Згідно з п. 5.1 Договору строки поставки продукції зазначені в специфікаціях. Строк поставки продукції за специфікацією №4 буде визначений сторонами додатково шляхом підписання відповідної угоди при наявності фінансування.

Специфікаціями №1, №2 та №3 до Договору сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції, а також термін поставки товару - протягом 75 днів з дати укладання договору.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 118 337,04 грн., що підтверджується видатковими накладним №РН-0000029 від 01.11.2012 р. та №РН-0000030 від 01.11.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплати пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікаціями №1, №2 та №3 до Договору сторони погодили найменування, кількість та ціну продукції, а також термін поставки товару - протягом 75 днів з дати укладання договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, пункту 5.1 Договору та Специфікацій №1, №2 та №3 до Договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар до 15.10.2012 р. (враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 118 337,04 грн. лише 01.11.2012 р., що підтверджується видатковими накладним №РН-0000029 від 01.11.2012 р. та №РН-0000030 від 01.11.2012 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 011,61 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 16.10.2012 р. по 01.11.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 011,61 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства пені у розмірі 2 011,61 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідфінанс» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 10-А, оф. 3/15; ідентифікаційний код 36087039) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП НАЕК «Енергоатом» пеню у розмірі 2 011 (дві тисячі одинадцять) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.2014 р.

Суддя В.П. Босий