Постанова № 36670892, 31.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

31 жовтня 2013 року Справа № 814/3656/13-а

м. Миколаїв

16:15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представників позивача: Бондаренка І.О., Ключарьової Г.В.

представників відповідача: Могутова А.М., Купченко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», вул. Проектна, 3-в, м. Миколаїв, 54058 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54028 про:скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0000512201, № 0000522201, № 0000532201, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000522201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Екотранс» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 2294 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року Справа № 814/3656/13-а

м. Миколаїв

16:15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрзікова О. М.,

представників позивача: Бондаренка І.О., Ключарьової Г.В.

представників відповідача: Могутова А.М., Купченко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотранс», вул. Проектна, 3-В, м. Миколаїв, 54058 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області , вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0000512201, № 0000522201, № 0000532201, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотранс» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2013 № 0000512201, № 0000522201, № 0000532201, що були прийняті Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач).

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на безпідставність висновків ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства, і, відповідно, на протиправність податкових повідомлень-рішень.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 3, ар. 1-7), в яких, з посиланням на доведеність фактів порушення позивачем норм Податкового кодексу України, просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники позивача вимоги адміністративного позову підтримали, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

31.10.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 12.02.2013 по 26.03.2013 ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, результати якої оформила актом від 02.04.2013 № 1027/22-100/23616583 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 40-115).

Після розгляду заперечень Товариства ДПІ дійшла висновків про:

1. Порушення пункту 134.1 статті 134, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.3, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 150.1 статті 150, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 251 669 грн. та до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 278 145 грн.

2. Порушення пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на суму 6 182 грн. («Відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 02.04.2013 № 1027/22-100/23616583» від 15.04.2013 № 2490/10/22-117/2, т. с. 1, ар. 121- 131).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 18.04.2013:

1. № 0000522201 (т. с. 1, ар. 134, 135) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 329 565,50 грн. (251 669 грн. - основний платіж, 77 896,50 грн. - штрафні санкції).

2. № 0000512201 (т. с. 1, ар. 132, 133) ДПІ зменшила Товариству суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 278 145 грн.

3. № 0000532201 (т. с. 1, ар. 136, 137) ДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 9 273,50 грн. (6 182 грн. - основний платіж, 3 091 грн. - штрафні санкції).

Висновки ДПІ про завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток і про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ґрунтуються на доводах про заниження Товариством доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 387 120 грн. і про завищення Товариством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 1 049 748 грн.

На думку суду, доводи ДПІ не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (травень 2012 року) відповідач обґрунтував завищенням Товариством суми податкового кредиту на 6 182 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та квітень 2012 року, що була сплачена позивачем у складі вартості придбаних товарів на користь ТОВ «Август» (стор. 39-54 Акта).

Відповідно до Акта, право на податковий кредит Товариство підтвердило накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, у зв'язку з придбанням зокрема товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доводи ДПІ ґрунтуються на:

1. Акті від 22.08.2013 № 359/22-200/31388431 про неможливість проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Август» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Транс Гарант Сервіс» за період з 01.01.10 по 30.06.2012.

2. Акті від 05.11.2012 № 333/22-200/31388431 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Август» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами постачальниками та покупцями за період вересень, листопад 2010 року, мічень-березень, червень-вересень 2011 року, березень 2012 року.

3. Акті від 24.11.2011 № 79/15-2/33726510 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ТІСОНА» (контрагент ТОВ «Август») щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року.

4. Акті від 13.02.2012 № 26/15-2/33726510 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «ТІСОНА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у листопаді-грудні 2011 року.

5. Акті від 11.06.2012 № 335/3/22-30-25291429 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МЕДА МЕДЖИК» (контрагент ТОВ «Август») щодо підтвердження господарських відносин за лютий, березень 2012 року.

На підставі цих документів ДПІ не визнала реальність господарських операцій позивача і ТОВ «Август», зазначивши при цьому: «…встановлено, що ТОВ «ЕКОТРАНС» у перевіряємому періоді включено до … податкового кредиту суми … по господарським операціям з ТОВ «Август», яке не мало необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності необхідної кількості управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ЕКОТРАНС» згідно наданих до перевірки документів. Таким чином, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реальне вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків» (стор. 54 Акта).

З цього приводу суд зазначає таке.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальна перевірка проводиться на підставі зокрема отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Податковою інформацією, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України, є інформація за результатами податкового контролю. Одним із способів здійснення податкового контролю, як вказано у підпункті 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу.

Використані відповідачем документи не є ані актами перевірки, ані довідками про результати проведення зустрічної звірки, тому не могли бути визнані носіями податкової інформації.

Крім договорів, накладних, податкових накладних і платіжних доручень, що досліджувались в ході перевірки, Товариство, на підставі пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, 04.04.2013 надало відповідачу копії прибуткових ордерів, витяг з журналу реєстрації довіреностей, актів на підтвердження використання придбаних у ТОВ «Август» товарів, подорожніх листів (т. с. 1, ар. 116). Ці документи відповідач, в силу пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, мав врахувати під час розгляду питання про прийняття рішення.

На думку суду, враховуючи характер перевірки (планова виїзна) ДПІ була зобов'язана в повному обсязі дослідити всі первинні документи, що підтверджують як факт придбання товарів, так і факт використання їх позивачем, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд вважає недоведеними висновки ДПІ про відсутність господарських операцій і визнає обґрунтованість включення Товариством до податкового кредиту суми 6 182 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення відповідачем суми податкового кредиту позивача і, відповідно, про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000532201.

Заниження доходів на суму 387 120 грн. (IV квартал 2011 року, стор. 9-12 Акта, т. с. 1, ар. 48-51).

Як зазначено в Акті, в порушення підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, Товариство не включило до складу доходів від операційної діяльності вартість (без ПДВ) двох автомобілів, що позивач безоплатно передав Міській станції швидкої медичної допомоги.

Порядок визначення доходів та їх склад встановлені статтею 135 Податкового кодексу України. Так, згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 доходом від операційної діяльності є дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, операції з безоплатного надання товарів визнаються продажем (реалізацією товарів). Проте, у підпункті 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України міститься застереження про те, що особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Так, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, до інших доходів (не зазначених у пункті 135.4) відносяться вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податків у звітному періоді, при цьому, згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, безоплатно отримані товари вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів, якщо не передбачено інше.

Отже, результатом господарських операцій позивача з реалізації Міській станції швидкої медичної допомоги автомобілів, враховуючи безоплатність цієї реалізації, є збільшення суми доходів саме отримувача товарів, а не Товариства, оскільки дохід від операційної діяльності (пункт 135.4 статті 135 Податкового кодексу України) передбачає отримання компенсації.

Завищення витрат на суму 1 049 748 грн.

Ця сума складається з:

1. 30 910 грн. - вартість товарів, придбаних Товариством у ТОВ «Август». На стор. 17 Акта (т. с. 1, ар. 56) ДПІ вказала, що позивач не надав документи «… які б підтверджували факт перевезення вантажу на адресу ТОВ «ЕКОТРАНС» від ТОВ «Август». З урахуванням висновків Акта (в частині, що стосується податкового кредиту), відповідач зазначив, що позивач порушив підпункт 138.1.1 пункту 138.1, пункти 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Виходячи з відповіді ДПІ щодо результатів розгляду заперечень до акта перевірки, надані позивачем (додатково, після отримання Акта) документи на підтвердження перевезення товарів від ТОВ «Август» відповідач врахував, проте заперечив їх доказову силу, посилаючись при цьому на ті ж аргументи, що були використані для висновку про завищення податкового кредиту.

Враховуючи це, суд визнає протиправним висновок ДПІ про завищення Товариством витрат на 30 910 грн. (ІІІ квартал 2011 року - 5 720 грн., IV квартал 2011 року - 2 245 грн., І квартал 2012 року - 22 945 грн.).

2. 123 423 грн. - витрати на ремонт та поліпшення об'єктів основних засобів (IV квартал 2012 року).

Відповідно до пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України, сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

За твердженнями відповідача, сума 123 423 грн. є перевищенням дозволених 10 відсотків, оскільки сукупна балансова вартість основних фондів станом на 01.01.2012 складала 11 707 581 грн. (відповідно, 10 відсотків - 1 170 758 грн.), а позивач включив до витрат суму 1 294 181 грн. (стор. 18-20 Акта, т. с. 1, ар. 57-59).

Суд вважає висновки ДПІ безпідставними.

У додатку АМ податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік (т. с. 3, ар. 106-110) Товариство вказало балансову вартість основних засобів на початок звітного (податкового) періоду - 12 891 009 грн. Твердження ДПІ про те, що ця сума завищена на 1 183 428 грн. (і, відповідно, має дорівнювати 11 707 581 грн.) на стор. 20 Акта нічим не обґрунтовані.

Також у декларації вказана сума, що враховується до складу витрат звітного (податкового) періоду - 1 032 746 грн. Навіть, якщо вважати обґрунтованими доводи ДПІ про те балансова вартість основних засобів складала 11 707 581 грн., то сума 1 032 746 грн. є меншою, ніж 10 відсотків від суми 11 707 581 грн.

3. 36 927 грн. - завищення амортизаційних витрат (ІІІ квартал 2011 року).

Відповідно до підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні такого об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

На стор. 22 Акта (т. с. 1, ар. 61) ДПІ вказала, що, відповідно до наказів про затвердження актів простою заводу, з 01.07.2011 по 21.09.2011 Товариство не здійснювало діяльність з надання послуг по переробці насіння соняшнику, тому неправомірно нарахувало за цей період амортизацію.

Як пояснив позивач, з 01.07.2011 по 21.09.2011 не працював лише завод по переробці насіння соняшнику та виготовлення рослинної олії, в той час як експлуатація лабораторії і складів продовжувалася.

Оскільки в Акті не зазначено, яким чином була визначена сума 36 927 грн. (не вказано, за якими саме об'єктами позивач безпідставно, на думку позивача, нарахував амортизацію), суд дійшов висновку про недоведеність висновку про те, що виявлене ДПІ порушення Товариством підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України призвело до завищення витрат на зазначену суму.

4. 788 952 грн. - завищення амортизації тимчасової податкової різниці (ІІІ квартал 2011 року - 131 492 грн., IV квартал 2011 року - 131 492 грн., І квартал 2012 року - 131 492 грн., ІІ квартал 2011 року - 131 492 грн., ІІІ квартал 2012 року - 131 492 грн., IV квартал 2012 року - 131 492 грн.).

Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу (1 квітня 2011 року) застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу.

До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результатів такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосування прямолінійного методу протягом трьох років.

Відповідно до аналітичної таблиці (т. с. 1, ар.169-170), загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку Товариства на 1 квітня 2011 року - 2 040 636 грн., загальна вартість усіх груп основних засобів за даними податкового обліку Товариства на 1 квітня 2011 року - 462 732 грн. (пояснення наведені у позовній заяві).

Отже, сума 1 577 904 грн. (тимчасова податкова різниця) мала амортизуватися протягом трьох років (12 податкових періодів), тому позивач включив до витрат у періоді 01.07.2011-31.12.2012 (6 податкових періодів) суму 788 952 грн.

Суд зазначає, що Акт в цій частині не містить висновків про визначені ДПІ суми загальної вартості (за даними бухгалтерського обліку та за даними податкового обліку).

Позиція ДПІ щодо незаконності включення до витрат вказаної суми викладена на стор. 22-24 Акта (т. с. 1, ар. 61-63). Так, відповідач визнав, що «… залишкова вартість основних засобів за даними податкового обліку не повинна бути більшою, ніж залишкова вартість основних засобів за даними бухгалтерського обліку». Проте, на думку ДПІ, з урахуванням пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (відповідно до якого суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат), податкова різниця (існування якої і сума якої не заперечується відповідачем) амортизації не підлягає.

Доводи відповідача про те, що податкова різниця не пов'язана з господарською діяльністю Товариства (абзац 1 на стор. 23 Акта, т. с. 1, ар. 62), є безпідставними і незрозумілими.

Оскільки твердження відповідача суперечать пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд вважає протиправним висновок відповідача про завищення позивачем витрат на суму 788 952 грн.

5. 69 536 грн. - завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (2012 рік).

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Сума 69 536 грн. дорівнює 25 відсоткам від суми 278 145 грн. (від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року).

Порушення позивачем вказаної норми ДПІ виклала на стор. 24-26 Акта (т. с. 1, ар. 63-65). Висновки відповідача в цій частині Акта є похідними від висновків про завищення витрат, тому з підстав, що викладені вище, визнаються судом необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0000512201 та № 0000522201.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000512201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000522201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 18.04.2013.

5. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Екотранс» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 2294 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 06 листопада 2013 року