Рішення № 36670883, 15.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2014 р.

Справа № 902/1637/13

за позовом:Приватного підприємства "ІСА ГРУП" ( вул. 600-річчя,72/31, м. Вінниця, 21027; вул. Едельштейна,6/9, м. Вінниця, 21050)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова,16Б. смт. Крижопіль, 24600)

про стягнення 7 945,60 грн. боргу та 397,28 грн. штрафних санкцій згідно до договору поставки від 10.09.2012р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : не з'явився;

відповідача : не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "ІСА ГРУП" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" про стягнення 7 945,60 грн. боргу та 397,28 грн. штрафних санкцій згідно договору поставки від 10.09.2012 року.

Ухвалою суду від 05.12.2013 року порушено провадження у вказаній справі №902/1637/13 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 19.12.2013 року.

Ухвалою суду від 19.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 15.01.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 15.01.2014 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду віл 19.12.2013 року, яка направлялась останньому рекомендованою кореспонденцією, та яка повернена відправнику із поштовою відміткою « за закінченням строку зберігання».

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду віл 19.12.2013 року.

При цьому, від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов № б/н від 10.01.2014 року, в якому останній зазначає, що позов визнає в повному обсязі та просить розгляд справи проводити без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2012 року між приватним підприємством "ІСА ГРУП" та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" було укладено договір поставки № 89. (далі-договір)

Відповідно до п.1.1. договору «Постачальник» зобов'язується відвантажити, а «Покупець» прийняти і оплатити витратні матеріали, в кількості, терміни, за ціною та найменуванням згідно рахунку фактури на відвантаження конкретної партії товару.

Відповідно до п.2.1. договору «Покупець» сплачує за товар, що поставляється за даною угодою, за ціною, вказаною у відповідному рахунку – фактурі «Постачальника».

Відповідно до 2.2. договору ціни встановлюються для кожної партії товару за домовленістю сторін є договірними.

Відповідно до п.2.3. договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 15 банківських днів з дати отримання партії товару.

Відповідно до п. 4.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме порушення термінів плати за отриманий товар або порушення термінів поставки товару, сторона, яка порушила умови даного договору, компенсує іншій стороні завдані збитки в розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості або недопоставленої партії товару.

Відповідно до п.5.1. договору цей договір вступає в силу після його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення дії даного договору по закінченні терміну його дії, він вважається продовженим на невизначений термін на тих самих підставах.

Відповідно до умов договору позивач виконав свої зобов'язання, а саме поставив відповідачу товар, печатки з ПВХ з крапкою в кількості 500 пар за ціною 4,70 грн. на суму 2350,00 грн. в тому рахунку ПДВ; печатки краги довгі сірі в кількості 108 пар ціною 17,61 грн. на суму 1901, 00 грн. в тому рахунку ПДВ; печатки МБС червоні в кількості 204 пари за ціною 11,93 грн. на суму 2433,72 грн. в тому рахунку ПДВ; рукавиці х/б в кількості 200 пар за ціною 6,30 грн. на суму 1260,00 грн. в тому рахунку ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № А-000654 від 12.09.2012 року на загальну суму 7 945,60 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідач прийняв товар без претензій та зауважень.

Натомість відповідач порушив умови договору та не сплатив кошти за поставлений товар в розмірі 7945,60 грн.

Внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачу було нараховано збитків у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості в розмір 397,28 грн.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору № 89 від 10.09.2012 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2.3. договору розрахунки за товар здійснюються на протязі 15 банківських днів з дати отримання партії товару.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач визнав позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суму основного боргу в розмірі 7 945,60 грн. є обґрунтованою, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 397,28 грн. збитків.

Відповідно до п. 4.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, а саме порушення термінів плати за отриманий товар або порушення термінів поставки товару, сторона, яка порушила умови даного договору, компенсує іншій стороні завдані збитки в розмірі 5 % від суми простроченої заборгованості або недопоставленої партії товару.

При цьому, суд зазначає що в розумінні ст.ст. 224, 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Разом зз тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, проаналізувавши вищевикладене розцінює суму в розмірі 397,28 грн. не як нараховані збитки, а як суму нарахованих штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Суд, перевіривши нарахування штрафу приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (вул. Чкалова,16Б. смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 36327881) на користь приватного підприємства "ІСА ГРУП" ( вул. 600-річчя,72/31, м. Вінниця, 21027; вул. Едельштейна,6/9, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37247556) 7 945,60 грн. боргу; 397,28 грн. штрафу; 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 17 січня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. 600-річчя,72/31, м. Вінниця, 21027; вул. Едельштейна,6/9, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Чкалова,16Б. смт. Крижопіль, 24600)