Постанова № 36670784, 21.11.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року Справа № 814/4250/13-а

м. Миколаїв

11:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування», вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 до відповідача:Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області , вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 про:скасування податкових повідомлень-рішення від 11.06.2013 № 0000242201, № 0000252201, від 25.07.2013 № 0000382201,Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або відповідач) від 11.06.2013 № 0000242201, № 0000252201 та від 25.07.2013 № 0000382201.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що висновки ОДПІ про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтуються на припущеннях, при тому, що Підприємство первинними документами підтвердило правильність показників податкових декларацій з податку на прибуток і з податку на додану вартість.

Відповідач в судове засідання 31.10.2013 і 21.11.2013 представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, заперечень проти адміністративного позову не подав, докази, що вимагав суд, не надав.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 15.05.2013 по 21.05.2013 ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провела документальну невиїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Електромонтаж - Трейд» за грудень-листопад 2011 року та з ТОВ «Транспортно-монтажна фірма «Транспосервіс-ЛТД» за лютий і квітень 2012 року, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарювання за 4 квартал 2011 року та за 1 і 2 квартали 2012 року відповідно, результати якої оформила актом від 27.05.2013 № 20/22-01/36230520 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 20-47).

У розділі 4 («Висновок») Акта відповідач вказав:

«Перевіркою встановлено порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених … при придбанні товарів.

Дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за листопад - грудень 2011р., лютий та квітень 2012р. та податку на прибуток за 4 квартал 2011р., 1 та 2 квартали 2012р. про обсяги придбання (а, отже, і про задекларований податковий кредит) від ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД», ТОВ «Електромонтаж - Трейд» є недійсними.

Таким чином, в порушення п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України … ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 314 953 грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 314 953 грн. …

В результаті вищевикладеного, в порушення п.п.139.1.9 п.139.1. ст..139 Податкового кодексу України підприємством безпідставно завищено витрати, що врахловуютьтся при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 1 564 765 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 342 926 грн. …».

Податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2013 № 0000252201 (т. с. 1, ар. 10, 13) ОДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 і абзац 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з ПДВ на 472 429,50 грн. (з яких 314 953 грн. - за основним платежем, 157 476,50 грн. - за штрафними санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням від 11.06.2013 № 0000242201 (т. с. 1, ар. 11, 14) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток на 387 472,50 грн. (з яких 342 926 грн. - за основним платежем, 44 564,50 грн. - за штрафними санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2013 № 0000382201 (надалі - Рішення № 3, т. с. 1, ар. 12, 15) ОДПІ, з посиланням на рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 15.07.2013 № 409/10/14-29-10-02-10, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з податку на прибуток на 44 546,50 грн. (штрафні санкції).

На стор. 5 Акта (т. с. 1, ар. 24) ОДПІ вказала, що в ході перевірки були використані:

- акт від 01.03.2012 № 319/23-325/32004632 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Електромонтаж-Трейд» … щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період жовтень, листопад, грудень 2011 року, складений ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва;

- акт від 17.05.2012 № 113/22-200/13853514 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» … з питань взаємовідносин з контрагентами за лютий 2012 року, складений ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва;

- акт від 27.06.2012 № 184/22-200/13853514 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» … щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2012 року, складений ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав відповідача надати вказані акти і письмові пояснення (з документальним підтвердженням) щодо зв'язку між господарськими операціями позивача і викладеними в Акті обставинами щодо діяльності контрагентів-постачальників позивача

Вимогу суду ОДПІ не виконала.

З приводу використання відповідачем в якості доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства актів про неможливість проведення зустрічної звірки суд зазначає таке.

Як вказано у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі зокрема отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок збору податкової інформації врегульований статтею 72 Податкового кодексу України, зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Способами здійснення податкового контролю, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України, є: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Єдина обставина, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки, - це непроведення зустрічної звірки, отже, вказані на стор. 5 Акта документи не є інформацією, що надійшла за результатами податкового контролю.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, належним доказом на підтвердження порушення Підприємством вимог податкового законодавства могли би бути довідки за результатами проведення зустрічної звірки його контрагентів, якщо б ці звірки проводились за ініціативою ОДПІ (шляхом направлення відповідних запитів до підрозділів державної податкової служби), і така ініціатива мала бути проявлена відповідачем під час перевірки позивача.

Відповідач використав акти про неможливість проведення зустрічної звірки, а ці документи не є податковою інформацією.

Стосовно наведених в Акті доводів ОДПІ про порушення Підприємством вимог Цивільного кодексу України, суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і його постачальниками відповідних правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На стор. 7 і 14 Акта (в частині податкового кредиту, т. с. 1, ар. 16, 33) ОДПІ вказала, що Підприємством «… не надано заявки на поставку товару, або підписані сторонами специфікації, як зазначається в договорі, та не надано товарно-транспортних накладних, або інших документальних підтверджень отримання-передачі та доставки товару від Постачальника Покупцеві; не надано журнал - ордер по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Стосовно цих тверджень відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними вище документами.

Первинним документом, згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріально-цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже визначає взаємовідносини з виконання перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товариство здійснювало операції з придбання товарів та не виступало як замовник за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити про ненадання послуг з перевезення вантажів і, відповідно, про неправомірне включення вартості цих послуг до складу податкового кредиту.

У тексті Акта відсутні висновки про те, що Підприємство відобразило у відповідних податкових деклараціях вартість послуг з перевезення вантажів, що були надані ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД».

Крім того, обсяг документів, наявність та зміст яких підлягали аналізу в ході перевірки, визначав відповідач. Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Товарно-транспортні накладні, на відсутність яких вказала ОДПІ, не є документами, що підтверджують показники податкових декларацій Підприємства з податку на прибуток та з ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ «Електромонтаж - Трейд» і ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД».

Отже, у випадку необхідності, ОДПІ мала право запропонувати платнику податку (позивачу) подати товарно-транспортні накладні (або інші документи, що підтверджують отримання і доставку товарів), дослідити їх і зробити відповідні висновки.

Оскільки відповідач не надав суду доказів відмови позивача надати на вимогу контролюючого органу ці документи (власне, як і журнал-ордер), твердження про їх ненадання є безпідставним.

На стор. 25-26 Акта (т. с. 1, ар. 44-45) відповідач зазначив, що «…до перевірки надано податкові накладні, накладні та рахунки, що не містять інформацію по фактично понесеним витратам, чим порушено п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку».

Пояснень, яка саме інформація відсутня у досліджених в ході перевірки первинних документах (стор. 4-7, 13-15 Акта, т. с. 1, ар. 23-26, 32-34), Акт не містить, в зв'язку з цим суд відхиляє доводи ОДПІ про недотримання позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

На думку суду, висновок відповідача про недійсність даних про обсяги придбання, наведених деклараціях позивача з податку на прибуток і з ПДВ, ані за формою, ані за змістом не узгоджується з нормами Податкового кодексу України.

На вимогу суду позивач надав документи на підтвердження показників податкових декларацій, а також письмові пояснення щодо подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних у ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» товарів (т. с. 1, ар. 51-242, т. с. 2, т. с. 3, т. с. 4, ар. 1-12).

У письмових поясненнях (т. с. 1, ар. 51-55) Підприємство вказало, з якою метою були придбані товари, якими документами підтверджується факт їх придбання, яким чином здійснювались та оформлювались приймання і доставка товарів. Так, придбані у ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» товари Підприємство використало для виконання зобов'язань перед ДП НАЕК «Енергоатом» за договором від 30.03.2010 № 25/3670 про організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення працівників ВП «Южноукраїнська АЕС». Факт виконання зобов'язань перед ДП НАЕК «Енергоатом» позивач підтвердив податковими і видатковими накладними, а також актами здачі-приймання наданих послуг (т. с. 1, ар. 56-242, т. с. 2, ар. 1-74). З метою перевірки цього факту ОДПІ, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, мала можливість провести зустрічну звірку даних ДП ПАЕК «Енергоатом» щодо позивача. Метою зустрічної звірки є документальне підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Інформацію про проведення зустрічної звірки відповідач не надав, обставини подальшого використання позивачем придбаних у ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» товарів в ході перевірки не досліджувались, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність доводів ОДПІ про перерахування позивачем коштів «… без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків…» (стор. 26 Акта, т. с. 1, ар. 45).

Судом встановлено, що Підприємство підтвердило відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинним документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, право врахувати при визначенні оподатковуваного прибутку витрати в сумі, що дорівнює вартості придбаних у ТОВ «Електромонтаж - Трейд» та ТОВ «ТМФ «ТРАНСПОСЕРВІС-ЛТД» товарів (без урахування ПДВ).

Доводи ОДПІ про порушення Підприємством статті 198 Податкового кодексу України (зокрема пунктів 198.1, 198.3, 198.6), приймаючи до уваги зміст господарських операцій і наявність податкових накладних, суд відхиляє.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем фактів недотримання позивачем норм Податкового кодексу України і, відповідно, про протиправність прийнятих ОДПІ податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 11.06.2013.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 11.06.2013.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 25.07.2013.

5. Присудити Приватному підприємству «Южноукраїнський комбінат харчування» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 2294 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна