Ухвала суду № 36667941, 13.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4892/13-ц Провадження № 22-ц/772/80/2014Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І. Л.Категорія: 45Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 13 січня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Ковальчука О.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9, ОСОБА_10 та її представника ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_8, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_14, ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_18, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вінницької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Посилаються на те, що вони являються власниками по 1/25 частин кожний будинковолодіння по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2010 року, а власниками інших частин будинковолодіння являються відповідачі у справі, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння від 23.03.2010 року. Житловий будинок знаходився на земельній ділянці площею 910 кв.м., зареєстрованої за землекористувачами будинковолодіння та площею 111 кв.м., наданої в тимчасове користування відповідно до рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих №29/822 від 22.07.1954 року та №108 від 29.06.1990 року, що також підтверджується довідкою КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 17.08.2010 р. №3620. Позивачі вважають, що оскільки вони набули право власності на будинок то до них також перейшло право користування частиною земельної ділянки закріпленою за будинковолодіння.

Згідно кадастрового плану виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія» 02.07.2010 р. визначено площу земельної ділянки, якою в даний час користуються співвласники будинковолодіння, яка складає 0,2014 га. Відповідно до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 07.07.2010 року, спори щодо меж земельної ділянки з суміжними землевласниками та землекористувачами відсутні. Однак, відповідно до пропозиції ДП «Поділлягеодезкартографія» узгодити порядок користування спірною земельної ділянкою відповідачі будь-яких варіантів не надають, у звязку з чим неможливо виготовити кадастровий план з розподілом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2013 року за клопотанням представника позивачів ОСОБА_19 залучено до участі в справі співвідповідачем ОСОБА_8 (т.1 а.с.90).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (т.1 а.с.115).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2013 року провадження по справі відновлено (т.1 а.с196).

В ході розгляду справи позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої вони просили встановити порядок користування земельною ділянкою площею 2014 кв.м розташованою по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_18 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи відповідно третього варіанту (додаток №3) висновку №1380 від 13.09.2013 року Подільського центру судових експертиз (т.1 а.с.202).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 2014 кв.м, розташованою у м. Вінниці по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2, між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_8 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи відповідно до першого варіанту (додаток№1) висновку №1380 від 13.09.2013 року Подільського центру судових експертиз, згідно з яким встановлюється порядок користування земельною ділянкою площею 2014,0 кв.м.: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 користуються земельною ділянкою площею 220 кв.м. (зазначено в додатку №1 фіолетовим кольором); ОСОБА_14 користується земельною ділянкою площею 229 кв.м. (зазначено в додатку №1 червоним кольором); ОСОБА_5 користується земельною ділянкою площею 64 кв.м. (зазначено в додатку №1 синім кольором); ОСОБА_15 користується земельною ділянкою площею 146 кв.м. (зазначено в додатку №1 темно-коричневим кольором); ОСОБА_8 користується земельною ділянкою площею 136 кв.м. (зазначено в додатку №1 сірим кольором); ОСОБА_16 користується земельною ділянкою площею 107 кв.м. (зазначено в додатку №1 жовтим кольором); ОСОБА_6 користується земельною ділянкою площею 419 кв.м. (зазначено в додатку №1 світло коричневим кольором); ОСОБА_10 користується земельною ділянкою площею 112 кв.м. (зазначено в додатку №1 блакитним кольором); ОСОБА_13 користується земельною ділянкою площею 147 кв.м. (зазначено в додатку №1 зеленим кольором); ОСОБА_18 та ОСОБА_12 користується земельною ділянкою площею 122 кв.м. (зазначено в додатку №1 помаранчевим кольором).

Земельна ділянка площею 326 кв.м. залишається у спільному користуванні у наступному порядку:

- співвласники ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_18 спільно користуються земельною ділянкою 22 кв.м. (зона №1);

- співвласники ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8 ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_18 спільно користуються земельною ділянкою 37 кв.м. (зона №3);

- співвласники ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8 спільно користуються земельною ділянкою 9 кв.м. (зона №4);

- ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_18 спільно користуються земельною ділянкою 36 кв.м. (зона №5);

- співвласники ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_14 спільно користуються земельною ділянкою 94 кв.м. (зона №6);

- співвласники ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_18 спільно користуються земельною ділянкою 75 кв.м. (зона №7).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2013 року за заявою відповідача у справі ОСОБА_13 виправлено описку допущену в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2013 року за наслідками розгляду зазначеної цивільної справи по всьому тексту рішення, а саме виправлено розмір частки, що належить ОСОБА_13 на праві приватної власності з « 1/20» на « 11/100» (т.2 а.с.37).

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2013 року, додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати у справі в розмірі 17,20 грн. (т.2 а.с.52).

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_14 та ОСОБА_5 просять рішення суду першої інстанції від 29 жовтня 2013 року скасувати, призначити повторну судову будівельно-технічну експертизу для визначення можливих варіантів користування земельною ділянкою між всіма співвласниками домоволодіння та ухвалити нове рішення, яким визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння за адресою : м. Вінниця, АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2.

Зазначають, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду щодо обставин справи не відповідають дійсності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської Ради депутатів трудящих № 29/822 від 22.07.1954 року за будинком № НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Вінниці (земельна ділянка № НОМЕР_2) закріплена земельна ділянка площею 910 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів №108 від 29.06.1990 року (п.1.31) за домоволодінням по АДРЕСА_1, НОМЕР_1 закріплено в тимчасове користування земельну ділянку площею 111 кв.м.

Відповідно до рішення № 29/822 виконкому Вінницької міської Ради депутатів трудящих від 22.07.1954 року будинковолодінню № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Вінниці присвоєно № НОМЕР_2.

З довідки КП «ВМБТІ» від 17.08.2010 № 3620 вбачається, що згідно додатку № 3-63 до рішення міськвиконкому № 200 від 04.06.1987 року будинковолодінню № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Вінниці присвоєно № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відповідно.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого ДП «Поділлягеодезкартографія» 02.07.2010 року земельна ділянка в м. Вінниці по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 становить 0,2014 га.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються власниками по 1/25 часток кожен домоволодіння з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами номер НОМЕР_1-НОМЕР_2, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Вінниці.

Згідно технічного паспорту від 07.02.2013 року на індивідуальний житловий будинок за адресою м. Вінниця, АДРЕСА_1, № НОМЕР_1-НОМЕР_2 власникам будинковолодіння є ОСОБА_3 (розмір частки власності 1/25), ОСОБА_6 (розмір частки власності 9/100), ОСОБА_14 (розмір частки власності 19/100), ОСОБА_5 (розмір частки власності 1/25), ОСОБА_15 (розмір частки власності 1/25), ОСОБА_8 (розмір частки власності 3/50), ОСОБА_16 (розмір частки власності 19/100), ОСОБА_10 (розмір частки власності 1/10), ОСОБА_13 (розмір частки власності 1/20), ОСОБА_12 (розмір частки власності 1/20), ОСОБА_18 (розмір частки власності 1/20), ОСОБА_2 (розмір частки власності 1/25). ( а.с. 171-177).

Згідно акту встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та зон обмежень здачі межових знаків під охорону та зберігання від 07.07.2010 року межі земельної ділянки закріплені, заперечень при встановленні меж землекористувачами ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6С, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_18 не заявлено (а.с. 21).

Планом зовнішньої межі земельної ділянки, затвердженим головою квартального комітету «Привокзальний» підтверджено, що межі земельної ділянки погоджені з суміжними користувачами.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку № 13 судової будівельно-технічної експертизи від 13.09.2013 року експертом запропоновано шість варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 2014,0 кв.м. будинку № НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Вінниці між його співвласниками. Варіанти встановлення порядку користування надані в таблицях № 1-6 та зображені схематично в Додатках 1,2,3,4,5,6 до висновку, (а.с. 133-160).

При визначенні одного з запропонованих висновком експертизи варіантів, судом враховано можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я.

Відповідно до ч.2 ст. 377 ЦК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщенні, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує вказані питання, а також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у всіх варіантах запропонованих експертом передбачено можливість співвласників будинковолодіння нормально користуватись будинком, здійснювати догляд за ним, а також те, що з вказаних варіантів вбачається, що співвласники мають можливість користуватись своїми господарськими будівлями та спорудами, мають прохід з вулиці до свого подвір'я. Крім того, судом встановлено, що всі варіанти згідно висновку експертизи передбачають відхилення від ідеального значення.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зважаючи на позицію сторін у справі, які просили суд встановити варіант користування земельною ділянкою згідно з першим варіантом, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про доцільність встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці відповідно до першого варіанту (додаток №1) висновку №1380 від 13.09.2013 року Подільського центру судових експертиз, так як ніхто із співвласників не заперечує проти даного порядку користування і він є найбільш зручним для сторін, і задоволення позовних вимог не суперечить інтересам сторін та інтересам інших осіб.

Разом з тим, суд не знайшов підстав для встановлення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці відповідно до третього варіанту (додаток №3) висновку №1380 від 13.09.2013 року Подільського центру судових експертиз, за яким згідно уточненої позовної заяви просили встановити порядок користування позивачі, оскільки позивачем ОСОБА_3 та представником позивача ОСОБА_2 надано пояснення про те, що сторони дійшли згоди про встановлення порядку користування земельною ділянкою саме згідно з варіантом першим експертизи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як на підстави для скасування судового рішення скаржники ОСОБА_14 та ОСОБА_5 посилаються на неврахування судом положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України та включення до розрахунку експертом самочинно побудованих позивачами будівель та споруд внаслідок чого збільшилась частка позивачів.

Колегія суддів вважає дані доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Так, зокрема щодо посилання скаржників на ідеальні частки співвласників положення, їх відхилення згідно висновку експерта та вимоги ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються власниками по 1/25 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці кожний на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2010 р., що підтверджується також технічним паспортом на будинковолодіння від 23.03.2010р.

Житловий будинок знаходився на земельній ділянці площею 910 кв.м. зареєстрованої за землекористувачами будинковолодіння та площами 1008 кв.м. та 111 кв.м. залишеної в тимчасове користування відповідно до рішень виконавчого комітету Вінницької міської Ради депутатів трудящих №29/822 від 22.07.1954 р. та №108 від 29.06.1990р. що підтверджується також довідкою КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 17.08.2010р. №3620.

Частиною 2. ст. 377 ЦК України визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч. 4. ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже до позивачів перейшло право користування частиною земельною ділянкою закріпленою за будинковолодінням пропорційно часткам.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", звернуто увагу суддів на те, що у зазначеній категорії справ витребовуються : документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

Встановлено, що перший варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою обраний судом першої інстанції з урахуванням принципів розумності та справедливості (хоча позивачі підтримували інший варіант) відображає фактичний порядок користування земельною ділянкою, тому позивачі щодо нього і не заперечували. Вказаний варіант підтримали всі без виключення присутні в судовому засіданні співвласники будинковолодіння, а тому з їхньою думкою погодились позивачі та суд.

Також встановлено, що в зв'язку зі щільністю забудови, не відповідністю фактичної забудови співвласників їх часткам, наявністю кількох земельних ділянок спільного користування для забезпечення проїзду співвласників та виходу на вулицю з загальної площі земельної ділянки 2014кв.м. (312кв.м. спільного користування тобто 1/6) всі варіанти висновку експерта містять відхилення від ідеальних часток співвласників, а тому навіть призначивши по справі повторну експертизу неможливо дотриматись ідеальних часток.

Відносно посилань скаржників на об'єднання у висновку експерта часток позивачів по 1/25 частки в одну частку 2/25, встановлено та підтверджено сторонами у справі те, що експерт надав з цього приводу пояснення в судовому засіданні, так як до частки позивачів належать прибудова під літерою «Б2» та « 66», які складають квартиру №9 в якій вони проживають спільно і відокремити (розподілити квартиру) в якій одна ванна та один туалет, одна кухня один коридор і лише дві кімнати) неможливо, тому експертом і зазначена земельна ділянка для спільного користування.

Щодо доводів скаржників про неврахування судом положень ч. 6 ст. 147 ЦПК України, слід зазначити, що згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997р. №8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", звернуто увагу судів на те, що разом з тим є окремі випадки розгляду справ без проведення експертиз, коли їх призначення є обов'язковим за законом або за обставинами справи. Аналогічне посилання міститься і в Постанові Пленуму Верховного Суду україни №7 від 16.04.2004р „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Так зокрема, одним із варіантів висновку експерта з урахуванням п. 25 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004р „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", був варіант яким пропонувався встановити порядок користування земельною ділянкою по фактичному користуванню, який з врахуванням вимог ст. 212 ЦПК України (з оцінки доказів в їх сукупності) і був обраний судом.

Також слід зазначити щодо клопотання скаржників щодо призначення повторної експертизи. Так ч. 2 ст. 150 ЦПК України визначає, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.1997р. №8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах", повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не наведено чому висновок експерта є необґрунтований і в чому він суперечить матеріалам справи, в чому полягають сумніви в його правильності.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» відповідно до статті 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини третьої статті 27 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. При цьому мають враховуватися вимоги частини третьої статті 27 ЦПК України про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що в суді першої інстанції ні скаржники ні їх представник клопотань про призначення повторної експертизи не заявляли, отже підстав для призначення повторної експертизи в суді апеляційної інстанції відсутні.

Щодо посилань скаржників про нібито не врахування ухвали суду від 22.04.2013 р. та включення в розрахунок часток експертом самочинно побудованих позивачами будівель та споруд, колегія суддів вважає, що експерт надавав варіанти встановлення порядку користування виходячи з 2/25 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, НОМЕР_1-НОМЕР_2 у м. Вінниці належного позивачам на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.03.2010 р., а отже вказані будівлі та споруди на розмір частки не впливали.

Крім того в судовому засіданні 29.10.2013 р. допитувався експерт, який надавав роз'яснення по висновку №1380 від 13.09.2013 р. Так експертом було звернуто увагу сторін та суду на те, що вимоги ухвали від 22.03.2013 р. були враховані експертом в повному обсязі так в самій роботі (сторінка 5 висновку експерта) що підтверджується матеріалами технічної інвентаризації (інвентарної справи, яка надавалась експерту для огляду остання технічна інвентаризація проведена 07.02.3013 р.) так і в наданих поясненнях до суду експерт посилався на положення «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 24.05.2001 р. №127 (із змінами станом на 08.01.2013р.) згідно п. 3.2. якої не належать до самочинного будівництва зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд, навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям полегшеної конструкції, погребів, входів в погреби, (під літерою «У» належного позивачам) підпірних стін, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків; індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року, (під літерою «Б2» та « 66» 1968 року забудови згідно матеріалів технічної інвентаризації належної позивачам).

Згідно матеріалів технічної інвентаризації станом на 07.02.2013 р. належні позивачам будівлі та споруди не зазначені як самовільно збудовані оскільки підпадали під дію вказаної вище інструкції експертом як і техніком БТІ, який проводив інвентаризацію 07.02.2013 р. не зазначено, що вони самочинні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_14 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. О.В. Ковальчук

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: