Рішення № 36667680, 07.11.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/26556/2012

Провадження №2/761/2390/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській-Харітоновій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 06 листопада 2012 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди.

Перед початком судового розгляду справи по суті, 13 лютого 2013 року, Позивачем було подано уточнену позовну заяву, згідно якої він розширив суб'єктне коло осіб, які беруть участь у справі, притягнувши до участі у справі в якості відповідачів Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції м. Києва (далі - Відповідач № 2), Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - Відповідач № 3), ОСОБА_3 (далі - Третя особа) перевів у статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та згідно якої просив відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що рішенням постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 17 березня 2009 року на користь Відповідача № 1 стягнуто солідарно із Третьої особи та нього заборгованість за кредитним правочином у розмірі 185 276 грн. 12 коп. та витрати по сплаті третейського збору у розмірі 800 грн. та на користь Відповідача № 1 за договором поруки із нього стягнуто пеню у розмірі 71 154 грн. 97 коп. Вказує, що Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано виконавчі листи окремо щодо нього на суму боргу у розмірі 257 231 грн. 09 коп. та щодо Третьої особи на суму боргу у розмірі 186 076 грн. 12 коп. Зауважує, що 13 квітня 2011 року Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із виконанням в повному обсязі рішення суду Третьою особою на користь Відповідача № 1, у зв'язку з чим, на його думку, 17 березня 2011 року відносини поручительства за боргом та штрафними санкціями за кредитним правочином між ним, Відповідачем № 1 та Третьою особою були припинені. Разом з тим, вказує, що Відповідачем № 2, згідно постанови від 12 квітня 2012 року було накладено арешт на його кошти у межах суми 257 231 грн. 09 коп. Крім того, згідно постанови Відповідача № 2 від 05 травня 2012 року, було накладено арешт на транспортні засоби, які належать йому у межах суми 257 231 грн. 09 коп. Зауважує, що у зв'язку із вказаними постановами, ним були сплачені відповідні кошти, зокрема, у сумі 182 грн. 01 коп., згідно меморіального ордеру № 99/4 від 30 травня 2012 року; 798 грн. за послуги евакуатора з перевезення арештованих транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 30 грн.; 3 300 грн. за послуги зі зберігання транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 49 грн. 50 коп.; комісійні банку у розмірі 10 грн. за надання дублікатів виписок та документів; 400 грн. за надання послуг зі зберігання транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 5 грн. Вказує, що лише 15 червня 2012 року Відповідачем № 2 було винесено постанову про повернення виконавчого листа без виконання на підставі листа Відповідача № 1 від 11 червня 2012 року. Крім того, вказує, що 15 червня 2012 року Відповідачем № 2 було винесено дві постанови про стягнення з нього виконавчого збору на суму 25 723 грн. 10 коп. та 63 грн. 32 коп., відповідно, і що відповідно до квитанцій від 10 вересня 2012 року ним було сплачено виконавчий збір у розмірі 25 723 грн. 10 коп. та комісійні банку у розмірі 128 грн. 62 коп. та 63 грн. 32 коп. та комісійні банку у розмірі 5 грн. і, що 02 жовтня 2012 року Відповідачем № 2 було винесено постанову про закінчення провадження з примусового виконання про стягнення виконавчого збору. Зауважує, що вказаними діями Відповідача № 2 та бездіяльністю Відповідача № 1 йому заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 32 009 грн. 05 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн., яку він обґрунтовує тим, що арешт його коштів та автомобіля призвели до порушення щоденного розкладу його життя та життя його сім'ї, позбавило можливостей реалізовувати свої звички та бажання і, що вказані дії та бездіяльність відповідачів спонукали його до вимушеного пошуку значної суми коштів для оплати витрат для зняття арешту автомобіля. Крім того, зауважує, що арешт автомобіля позбавив його можливості здійснювати підприємницьку діяльність по виробництву будівельних металевих конструкцій. Крім того, до заподіяної матеріальної шкоди він відносить судові витрати, пов'язані із розглядом його справ різними судами. Просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 та Відповідача № 2, солідарно, на його користь вказані суми матеріальної та моральної шкоди, а також присудити на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

В ході судового розгляду справи, стороною Позивача до участі у справі, в якості співвідповідача було притягнуто Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі - Відповідач № 3), оскільки Відповідач № 2 є бюджетною установою. Крім того, збільшено розмір матеріальної шкоди до 32 134 грн. 89 коп.

У судовому засіданні Позивач та його представник позов, з урахуванням уточнень до нього, підтримали у повному обсязі. Позовні вимоги просили задоволити.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позов не визнала. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи тим, що Позивач, на її думку, обрав спосіб захисту, який законом не передбачений в силу того, що Відповідач № 2 є державним органом і тому стягнення матеріальної та моральної шкоди у солідарному порядку є неможливим при виконанні рішення, у разі задоволення позову. Крім того, зауважила, що позов в частині щодо відшкодування коштів, пов'язаних зі сплатою виконавчого збору та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим в частині щодо його пред'явлення до Відповідача № 1 і, що на її думку, Відповідач № 1 є неналежним відповідачем у справі.

Представник Відповідача № 2 у судове засідання жодного разу не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, клопотання про перенесення судового розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подав.

Представник Відповідача № 3 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає його необґрунтованим. Крім того, зауважив, що відшкодування матеріальної шкоди відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Представник прокуратури Шевченківського району м. Києва, який вступив у справу на підставі статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», у судовому засіданні позовні вимоги в частині позовних вимог, пред'явлених до Відповідача № 2 та Відповідача № 3 не підтримала, просила суд у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Третя особа у судове засідання жодного разу не з'явилася. Про місце, день та час судового розгляду справи повідомлена належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, представника з належними повноваженнями до суду не направила. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

За змістом частини 2 статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

За змістом статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, відшкодовується державою, незалежно від вини цих органів.

Крім того, за змістом статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

За змістом частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанов, задоволено повністю. Постанови Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 12 квітня 2012 року ВП № 23009060 «Про арешт коштів боржника», від 07 травня 2012 ВП № 23009060 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження» та від 15 червня 2012 року ВП № 23009060 «Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій» скасовано.

Постанова набрала законної сили (а.с. 113-114).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що оскільки відсутні будь-які докази того, що Позивач отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, Відповідач № 2 повинен був утриматися від застосування до Позивача санкцій та інших заходів примусового виконання рішення і, що невиконання цього обов'язку призвело до порушення прав Позивача, оскільки ще 17 березня 2011 року ОСОБА_3, як основним боржником, було погашено заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» за кредитним договором, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 13 квітня 2011 року було закінчено виконавче провадження про стягнення з нього коштів у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення.

З огляду на викладене, оскільки протиправність дій посадових осіб Відповідача № 2 встановлена вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, кошти в сумі 182 грн. 01 коп., згідно меморіального ордеру № 99/4 від 30 травня 2012 року; 798 грн. за послуги евакуатора з перевезення арештованих транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 30 грн.; 3 300 грн. за послуги зі зберігання транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 49 грн. 50 коп.; комісійні банку у розмірі 10 грн. за надання дублікатів виписок та документів; 400 грн. за надання послуг зі зберігання транспортних засобів та комісійні банку у розмірі 5 грн. кошти; сплачені в якості виконавчого збору у розмірі 25 723 грн. 10 коп. та 63 грн. 32 коп., комісійні банку у розмірі 128 грн. 62 коп. та комісійні банку у розмірі 5 грн., а всього у розмірі 30 694 грн. 51 коп., підлягають стягненню із Відповідача № 2 на користь Позивача (а.с. а.с. 157-158, 164-168) .

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідачів № 1 та № 2, солідарно, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково з таких підстав.

За змістом частин 1 та 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

За змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи без бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки протиправність дій Відповідача № 2 встановлена судовим рішенням, крім того, наслідком протиправності дій останнього, Позивачеві було заподіяно матеріальну шкоду, суд приймає до уваги, що вказана обставина завдала Позивачеві переживань, яких він зазнав у зв'язку із протиправністю дій Відповідача № 2. Зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн., які також підлягають стягненню із Відповідача № 2 на користь Позивача.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Відповідач № 2 є бюджетною установою та головним розпорядником бюджетних коштів.

За змістом частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене, оскільки Відповідач № 3 є особою, яка здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів Відповідача № 2, у разі набрання цим рішенням законної сили, списання присуджених судом коштів він зобов'язаний здійснити із рахунків Відповідача № 2.

Разом з тим, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути матеріальну та моральну шкоду із Відповідача № 1 та Відповідача № 2, солідарно.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріальну та моральну шкоду Позивачеві заподіяно у зв'язку із примусовим виконанням рішення суду, яке в силу статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на державну виконавчу службу, якою є Відповідач № 2 та протиправність дій якого встановлена судовим рішенням, Відповідач № 1 у даному випадку не є органом, який покликаний виконувати рішення судів, а сам був стягувачем за рішенням суду, тому підстав для відшкодування із останнього у солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди не вбачається. Крім того, Позивач не надав суду жодного доказу в обґрунтування позову в частині щодо неправомірності дій (бездіяльності) Відповідача № 1 та не просив визнати дії (бездіяльність) останнього неправомірними за даним позовом. За таких обставин суд знаходить, що Відповідач № 1 є неналежним відповідачем у справі, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не вбачається.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь витрати, пов'язані із зверненням до Новозаводського районного суду м. Чернігова, Окружного адміністративного суду м. Києва, витрати на проїзд у судові засідання до м. Чернігова, витрати на оплату послуг адвоката, витрати за подання скарг до апеляційної та касаційної інстанцій.

Позов в ці й частині також задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Аналогічна норма (стаття 87) міститься у Кодексі адміністративного судочинства України.

Як вбачається із позову, фактично, Позивач просить відшкодувати йому судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ у зазначених судах. Оскільки порядок їх відшкодування передбачений статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України та статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, та які присуджуються за результатами звернення особи до того чи іншого суду, позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, у відповідності до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 2 на користь Позивача підлягає присудженню судовий збір в розмірі 1 055 грн. 56 коп.

Крім того, Позивач просить суд присудити на його користь кошти за надання правової допомоги.

Зазначені кошти не підлягають присудженню на його користь, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 56 Цивільного процесуального кодексу України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Оскільки така заява на адресу суду від Позивача не надходила, підстави вважати, що йому надавалася правова допомога у порядку, визначеному законом, відсутні. Крім того, його представник діяла на підставі довіреності.

За таких обставин, зазначені кошти присудженню на користь Позивача не підлягають.

Всього з Відповідача № 2 на користь Позивача підлягають стягненню кошти у розмірі 33 000 грн. 07 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 3 Конституції України, статей 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», статей 2, 43 Бюджетного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 56, 60, 79, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади - з а д о в о л и т и частково.

Стягнути із Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код 34968768, місцезнаходження: м. Київ, проспект Бажана, 7Є) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 07 коп.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві здійснити списання коштів у розмірі 33 000 грн. 07 коп. із рахунків Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код 34968768, місцезнаходження: м. Київ, проспект Бажана, 7Є).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :