Постанова № 36665314, 08.01.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4226/13-а

08 січня 2014 року 10год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Бакун Р.А.,

відповідача-Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області: представник Махаринець М.Є.,

відповідача-Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ДП Рівнетрансекспедиція"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні місяці 2013 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту та з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2013 року. На підставі висновку даного акта були винесені податкові повідомлення-рішення, якими зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 3112грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1556грн., а також зменшений розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 1014грн. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.3, 200.4 ст.200 ПК України. При цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження вчинення господарських операцій, а також використання послуг в господарській діяльності підприємства. Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства, жодних зауважень до їх оформлення у відповідача не виникло, а тому висновки акта перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач придбавав бензин для легкових автомобілів та отримував послуги мобільного зв'язку і по придбанню вказаних товарів (послуг) сформував податковий кредит. Оскільки позивачем не надані документи на підтвердження використання придбаних ПММ та послуг зв'язку у господарській діяльності, то, відповідно, позивач не мав правових відстав на формування податкового кредиту по вказаних послугах та ПММ, а відтак податкові повідомлення-рішення є правомірними. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача в жовтні місяці 2013 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту та з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2013 року, за наслідками якої був складений акт від 05.11.2013р. № 104/17-16-15-01/30712154 (а. с. 9-19 т.1). На підставі висновку даного акта були винесені податкові повідомлення-рішення, якими зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 3112грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1556грн., а також зменшений розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 1014грн. (а. с. 20-23 т.1)

Так, з зазначеного акта перевірки вбачається, що платником сформовано податковий кредит серпня 2013р по придбаних телекомунікаційних послугах від ПАТ «МТС Україна» (14333937) на суму ПДВ 414,37 грн. (ПН.№704083 від 31.08.13р), ТОВ «Астеліт» (228598426584) на суму ПДВ 8,33 грн. (ПН 7586471 від 31.08.2013), ПАТ «Дата груп» (317202626585) на суму ПДВ 23,83 грн. (ПН60923/008 від 20.08.2013), а також по придбанню бензину А-95 від ТОВ ВТФ «Авіас» (325309404637) на суму ПДВ 838,18 грн. (ПН1000264 від 30.08.2013, ПН 1000204 від 23.08.2013, ПН 1000160/30 від 19.08.2013, ПН 1000051/30 від 06.08.2013, ПН 1000058/30 від 07.08.2013, ПН 1000073/30 від 08.08.2013, ПН 1000094/30 від 09.08.2013, ПН 1000108/30 від 12.08.2013, ПН1000132/30 від 15.08.2013).

Крім того, платником сформовано податковий кредит вересня 2013р по придбаних телекомунікаційних послугах від ПАТ «МТС Україна» (14333937) на суму ПДВ 340,10грн. (ПН. № 565326 від 30.09.13р), ТОВ «Астеліт» (228598426584) на суму ПДВ 8,33 грн.(ПН 7611473 від 30.09.2013), ПАТ «Дата груп» (317202626585) на суму ПДВ 23,83грн. (ПН 63069/008 від 17.09.2013), а також по придбанню бензину А-95 від ТОВ ВТФ «Авіас» (325309404637) на суму ПДВ 642,01грн. (ПН 1000254/30 від 30.09.2013, ПН 1000250/30 від 27.09.2013, ПН 1000188/30 від 23.09.2013, ПН 1000160/30 від 18.09.2013, ПН 1000139/30 від 16.08.2013, ПН 1000122/30 від 13.09.2013, ПН 1000103/30 від 11.09.2013).

До перевірки не надано первинні документи, що підтверджують використання платником придбаних послуг зв'язку та бензину в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Вказане стало підставою для висновків, згідно яких позивачем в порушення п. 198.3 ст.198 п.200.3, 200.4 ст.200 ПКУ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2013 року на 1827грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму 1285грн. та від'ємного значення у сумі 1014грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000831544 на загальну суму 4668 гривень, в т.ч. 3112грн. сума завищення бюджетного відшкодування та 1556 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0000841544 на суму 1014 грн., як суму заниження бюджетного відшкодування за вересень 2013 року.

Суд не погоджується з висновками акту відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом. Саме із цим обумовлена господарська необхідність укладення договорів надання послуг радіотелефонного, мобільного зв'язку та обслуговування в мережі Інтернет.

Так, на виконання письмових договорів про надання послуг, що укладені із постачальниками телекомунікаційних послуг, а це ТОВ «Астеліт», ПрАТ «МТС Україна» та ПрАТ «ДАТА ГРУП», останніми для позивача надавалися послуги радіотелефонного, мобільного зв'язку та обслуговування в мережі Інтернет (а. с. 24-52 т.1).

Вказані господарські операції з надання послуг оформлені первинними бухгалтерськими документами. Зазначене не заперечується відповідачем. Використання в господарській діяльності підприємства вказаних послуг підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Так, підприємством були видані відповідні накази щодо запровадження мобільного зв'язку, затверджене положення про правила користування мобільним зв'язком, складена відомість ознайомлення з вказаними правилами працівниками підприємства (а. с. 53-58 т.1).

В той же час вказані документи надавались до перевірки позивачем, однак, відповідачем такі документи не взяті до уваги, суду також не надано жодних доказів які б підтвердили той факт, що позивач запровадив на підприємстві мобільний зв'язок та Інтернет без використання в господарській діяльності.

Окрім цього, норми чинного податкового законодавства для платників ПДВ регламентують подання податкової звітності до податкових органів, зокрема податкових декларацій, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, виключно у електронній формі. Отже, оперативний зв'язок різних форм є вимогою сьогодення, без якої не можливо здійснювати діяльність.

В судовому засіданні встановлено, що податкова звітність подавалась в електронному вигляді, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 14-20, 39-45, 61-66 т.2),

Суд також звертає увагу на наказ №23 від 31.12.2010р. по підприємству щодо користування корпоративним мобільним зв'язком ( а. с. 53 т.1), яким, зокрема, встановлені ліміти витрат вартості користування мобільними зв'язком. Так, п.3 вказаного наказу встановлено, що у разі перевищення суми встановленого ліміту витрат вартості користування мобільним зв'язком, або користування не по виробничій діяльності зобов'язати головного бухгалтера утримувати суми таких перевищень лімітів із заробітної плати працівників. В той же час вказана обставина не з'ясована під час перевірки та не досліджена відповідачем.

Для ведення виробничої діяльності позивачем придбавався бензин А-95, яким заправлялися легкові автомобілі, що обліковуються на балансі підприємства (а. с. 163-165 т.1; а. с. 138-143 т.2).

Використання палива в господарських цілях та в оподатковуваних операціях підтверджується копіями подорожніх листів, актами списання, виписками з банківських рахунків та іншими доданими документами, які також надавалися для перевірки (а. с. 166-250 т.1; а. с. 1-6, 144-179, 180-250 т.2; а. с. 1-12 т.3). За умовами договорів розрахунки проводилися безготівковим перерахуванням коштів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

З аналізу наданих документів позивача вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, податкового кредиту з ПДВ. Крім того, акт перевірки не містить посилань щодо недоліків в оформленні вказаних вище документів.

Матеріалами справи підтверджено, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, призвели до зміни структури активів позивача, а також, що придбані послуги та ПММ використовувалися ним у господарській діяльності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений статтею 200 Податкового кодексу України. Згідно із пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, сума, розрахована за правилами ст. 200 ПК України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14 та в п.200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Зважаючи на похідний характер бюджетного відшкодування, в тому числі і від податкового кредиту, слід враховувати вимоги п. 198.3. ст.198 ПК України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Матеріалами справи, підтверджується правомірність формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2013 року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем безпідставно не визнано податковий кредит за липень-серпень 2013 року по описаних вище господарських операціях, а також необґрунтовано зменшено позивачу суму заявленого бюджетного відшкодування по деклараціях за серпень та вересень 2013 року, внаслідок чого податкові повідомлення рішення є протиправними та такими, що належать до скасування, а сума бюджетного відшкодування належить до стягнення з державного бюджету на користь позивача.

Протиправність податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №0000831544 тягне за собою незаконність нарахування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 155грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000831544 та №0000841544 від 19 листопада 2013 року визнати протиправними та скасувати повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" відшкодування з ПДВ за серпень та вересень місяці 2013 року в сумі 3112,00 грн.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ДП Рівнетрансекспедиція" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.