Постанова № 36665147, 11.01.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2014 року Справа № 803/2749/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представників позивача Максимчука Ю.В., Мартинюка С.В.,

представника відповідача Януль О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0016001501,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (далі - ТзОВ «Агротехніка», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0016001501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Агротехніка» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року», за результатами якої 30.08.2013 року був складений акт №577/15.1/21750952.

На підставі акту перевірки Луцької ОДПІ від 30.08.2013 року №577/15.1/21750952 а рішення про результати розгляду первинної скарги від 15.11.2013 року № 3080/10/10.2-06 було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0016001501 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 283166,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 141483,00 грн.

Як слідує з акту перевірки від 30.08.2013 року №577/15.1/21750952 порушення виникло внаслідок того, що актом позапланової виїзної перевірки від 12.08.2013 року № 319/15.1/21750952 встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» завищено суму податкового кредиту квітня 2013 року на суму 283166,00 грн. Однак, податковий орган своїх висновків про наявність порушень з боку ТзОВ «Агротехніка» не обґрунтував, ні в акті перевірки від 12.08.2013 року № 319/15.1/21750952, ні в акті перевірки від 30.08.2013 року №577/15.1/21750952.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нікчемність правочину, укладеного з ТОВ «АК «Північ», помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які і були надані для перевірки.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.11.2013 року № 0016001501.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у письмовому запереченні на адміністративний позов від 09.01.2014 року та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що відповідно до отриманого службового листа ВОСА ПДВ оперативного управління Луцької ОДПІ від 31.07.2013 року № 106/07.4-06, згідно звітності, поданої до ДПІ у м. Сумах у ТзОВ «АК «Північ» відсутні трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна наявності трудових ресурсів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно публічних даних, розміщених у мережі Інтернет стало відомо, що посадовими особами ТзОВ «АК «Північ» до періодичного видання (газета «Шанс плюс») було подано оголошення про втрату установчих документів та печатку вказаного підприємства.

Також надані товарно-транспортні накладі оформлені неналежним чином.

Тому, перевіркою ТзОВ «Агротехніка» по даному постачальнику встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України та завищення податкового кредиту за квітень 2013 року на сумі 283166,00 грн.

За результатами попередньої перевірки, по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року, зменшено податковий кредит на 283166,00 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду та відповідно зменшено залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на вказану суму.

Враховуючи вищевикладене вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене правомірно та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Луцькою ОДПІ на підставі направлень від 08.08.2013 року №000462, від 16.08.2013 року № 000286 та наказів від 08.08.2013 року № 370, від 15.08.2013 року № 427 в період з 09.08.2013 року по 22.08.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку в сумі 97337,00 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за травень 2013 року (вх.. № 9036908636 від 20.06.2013 року) з урахуванням уточнюючих розрахунків за травень 2013 року (вх.. № 9041841486 від 13.07.2013 року та № 9053509093 від 28.08.2013 року), про що складено акт від 30.08.2013 року № 577/15.1/21750952.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог абз. «а» пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» завищено суму бюджетного відшкодування травня 2013 року на 356239,00 грн.

На підставі акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року № 0011321501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 356239,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 178119,50 грн.

Позивач не погодившись з таким рішенням податкового органу оскаржив його в адміністративному порядку та рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 21.10.2013 року № 2483/10/10.2-06 продовжено строк розгляду первинної скарги ТзОВ «Агротехніка».

Так, рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 15.11.2013 року № 3080/10/10.2-06, первинну скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року № 0011321501 частково скасовано по зобов'язаннях із фірмою «CAPITAL TRADE» (м. Познань, Республіка Польща) в сумі 109609,50 грн., в тому числі 73073,00 грн. - зайво визначеного завищення бюджетного відшкодування ПДВ та 36536,50 грн. - зайво застосованих штрафних санкцій, а в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 283166,00 грн. та 141583,00 грн. застосованих штрафних санкцій залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі акту перевірки від 30.08.2013 року №577/15.1/21750952 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0016001501 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 283166,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 141483,00 грн.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20.11.2013 року № 0016001501 прийняте всупереч вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги ТзОВ «Агротехніка» підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, під час перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за травень 2013 року, Луцькою ОДПІ була проведена перевірка ТзОВ «Агротехніка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за квітень 2013 року, про що складено акт від 12.08.2013 року № 319/15.1/21750952. Даним актом встановлено порушення ч. 1 ст.185, ч. 1 ст.187, ч. 6 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» занижено податкове зобов'язання за квітень 2013 року на суму 73073,00 грн. та порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого ТзОВ «Агротехніка» завищено суму податкового кредиту квітня 2013 року на суму 283166,00 грн.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року в сумі 73073,00 грн., і зменшене на цю суму від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року, та зменшення задекларованої у травні 2013 року суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку на 73073,00 грн. по взаємовідносинах із фірмою «CAPITAL TRADE» (м. Познань, Республіка Польща) не були включені до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому реальність здійснення господарських операцій з даним контрагентом не є предметом розгляду даної справи та не підлягала з'ясуванню судом.

Як встановлено попередньою перевіркою, ТзОВ «Агротехніка» у квітні 2013 року віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 283166,00 грн. по операціях з придбання насіння соняшника у ТзОВ «АК «Північ».

З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки Луцької ОДПІ про те, що у квітні 2013 року товариство віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 283166,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «АК «Північ». Однак, правочин, укладений між ТзОВ «Агротехніка» та ТзОВ «АК «Північ» не спричинив жодних реальних наслідків його укладення, а отже є недійсним та відповідно не може бути підставою для формування підприємством сум податкового кредиту та віднесення сум податкових зобов'язань до бюджетного відшкодування.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Разом з тим, згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, ПК України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладених між позивачем та ТзОВ «АК «Північ» судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та задекларовано суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2013 року між ТзОВ «Агротехніка» (покупець) та ТзОВ «АК «Північ» (постачальник) укладено договір поставки № КВ-ВЗ-1-2-7712, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати його порядку та на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, ціна за одиницю, вказані у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Передача товару покупцеві здійснюється згідно правил «Інкотермс-2010», умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікації. Оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, погоджених у специфікаціях.

Відповідно до специфікацій від 22.04.2013 року № 1, № 2, № 4, №5 та від 29.04.2013 року № 3, які є невід'ємною частиною договору, предметом даного договору був соняшник.

На підтвердження факту реальності поставки товару позивачем було надано податкові накладні від 29.04.2013 року № 1, № 4, від 25.04.2013 року № 2, від 30.04.2013 року № 5, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 30.04.2013 року № 1, № 2, № 3 та видаткові накладні від 27.04.2013 року № 3, від 29.04.2013 року № 4 на загальну суму 1698994,80 грн., в тому числі ПДВ - 283165,80 грн.

Вищевказаний товар (соняшник) було транспортовано за рахунок постачальника ТзОВ «АК «Північ», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 24.04.2013 року № 001301, №001302, № 001303, № 001304, № 001306, № 001307, № 001308, 3 001309, № 001310, від 29.04.2013 року № 001318, № 001319, № 001320, № 001951, від 30.04.2013 року № 001954 та відповідно перепустко-картками вхідного контролю сировини та якісними посвідченнями. Якість товару підтверджується картками аналізу зерна.

Товар отримано підприємством та оприбутковано на складі позивача, про що свідчить журнал надходження сировини (а.с. 132-136).

Операції з поставки товару відображені в бухгалтерському і податковому обліках позивача, що підтверджується карткою рахунку № 631 (а.с. 137-138).

В подальшому, придбаний товар був реалізований позивачем в своїй господарській діяльності.

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.

З акту перевірки слідує, що фактичним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням; оптова торгівля іншими продуктами харчування , виробництво олії та тваринних жирів; вирощування зернових культур, бобових і насіння олійних культур.

Отже, придбання товару у контрагента згідно договору здійснено для забезпечення господарської діяльності позивача.

Тому, виходячи із положень ПК України, позивач правомірно відніс до податкового кредиту в квітні 2013 року ПДВ на загальну суму 283166,00 грн., сплаченого при придбанні товару у ТзОВ «АК «Північ» та включив до податкової декларації у травні 2013 року суму ПДВ в розмірі 283166,00 грн., яка підлягала бюджетному відшкодуванню.

Як зазначено в акті перевірки від 30.08.2013 року № 577/15.1/21750952 ТзОВ «Агротехніка» завищено суму податкового кредиту квітня 2013 року на 283166,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в загальній сумі 356239,00 грн. А також призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2013 року в сумі 283166,00 грн.

Підставою для викладення висновків в акті перевірки стали дані, отримані працівниками Луцької ОДПІ відповідно до первинних документів, наданих позивачем та інших документів щодо проведення транзитних фінансових потоків із ТзОВ «АК «Північ».

Як зазначено в акті перевірки від 30.08.2013 року № 577/15.1/21750952, Луцькою ОДПІ було отримано службовий лист ВОСА ПДВ оперативного управління Луцької ОДПІ (вих. № 106.07.4-06 від 31.07.2013 року) відповідно до якого, згідно поданої звітності до ДПІ у м. Сумах у ТзОВ «АК «Північ» відсутні трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень в транспортних засобів.

Крім того, згідно публічних даних, розміщених у мережі Інтернет стало відомо, що посадовими особами ТзОВ «АК «Північ» до періодичного видання (газета «Шанс плюс») було подано оголошення про втрату установчих документів та печатку вказаного підприємства.

Тобто, з позиції відповідача, слідує, що вказаний суб'єкт підприємницької діяльності не міг фактично здійснювати поставку продукції на ТзОВ «Агротехніка», оскільки у нього відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємством - покупцем, що відповідно до пунктів 1 та 2 статті 215, пунктів 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, в вказаному листі відсутні посилання, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

З врахування викладених норм суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковим органом не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства.

Отже, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару, відтак податковий кредит та заявлена суму до бюджетного відшкодування за наслідками цих операцій ТзОВ «Агротехніка» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Придбаний товар в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.

Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем не досліджувалась реальність виконання угоди, укладеної між ТзОВ «Агротехніка» та контрагентом, а висновки зроблені лише на підставі даних, встановлених перевіркою контрагента позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угоди.

Також суд зазначає, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що у ТзОВ «АК «Північ» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не подано доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладеного правочину, а висновки Луцької ОДПІ фактично ґрунтуються на інформації, зазначеної у листі від 31.07.2013 року № 106/07.4-06 ДРІ у м. Сумах без фактичного з'ясування контролюючим органом реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що установчі документи та печатка ТзОВ «АК «Північ» були втрачені, оскільки в акті перевірки не зазначено ні дати втрати таких документів і печатки, ні дати подання такого оголошення. Будь-яких доказів на підтвердження даної обставини відповідачем також не представлено. Крім того, зазначена обставина із врахуванням матеріалів справи, а саме наявність на первинних документах печатки контрагента позивача, не може свідчити про те, що господарська операція не відбулася.

Одночасно, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що у наданих товарно-транспортних накладних відсутні посилання на номери подорожніх листів до яких вони видані, що унеможливлює визначення відстані перевезення, оскільки товарно-транспортні накладні позивачем не виписувалися і він не несе відповідальності за правильність їх оформлення. Перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача ТзОВ «АК Північ», який і був відповідальним за правильність складення даних товарно-транспортних накладних.

Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та зазначена сума правомірно була включена до бюджетного відшкодування, по операціях з придбання товару у контрагента, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Протилежного в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відносно позивача та відсутності реально проведеної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Отже, виходячи із вищенаведеного, оспорюване податкове повідомлення - рішення Луцької ОДПІ від 20.11.2013 року № 0016001501, винесене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню, а позов до повного задоволення.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 458,80 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 13.12.2013 року № 5093.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20.11.2013 року № 0016001501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) судові витрати в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 16 січня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С.Денисюк