Постанова № 36664263, 08.01.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 січня 2014 року Справа № 814/4893/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ", вул. Шкільна, 10, с. Засілля, Жовтневий район, Миколаївська область, 57233

доЖовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Торгова, 63-а,Миколаїв, м. 54050 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.07.2013р. № 0000332200, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області №0000332200 від 29.07.2013р. Мотивував позов тим, що в основу прийнятого рішення покладено висновки акту від 01.07.2013р. №270/22-30940185 про результати виїзної позапланової перевірки (надалі - акт перевірки), які є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Ухвалою суду від 08.01.2014 у справі здійснена заміна відповідача у справі з Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - Відповідач, контролюючий орган).

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим.

Представниками сторін в судовому засіданні 08.01.2014 року заявлені клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

В період з 12.06.2013р. по 25.06.2013р. Відповідачем було проведено виїзну позапланову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.04.2013р., та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 20.04.2013р., та складено відповідний акт перевірки від 01 липня 2013р. №270/22-30940185. Зазначеною перевіркою біло встановлено та відображено у висновках акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 186.1 статті 186, пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 284312 грн. за період грудень 2012р.

В подальшому контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2013р. №0000332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 284312,00 грн. та штрафні санкції 71078 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем було необґрунтовано віднесено до операцій, які оподатковуються за спеціальним режимом оподаткування продаж соняшнику вагою 384205 кг, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, неправомірно завищено податкове зобов'язання за спеціальним режимом оподаткування ПДВ в сумі 284312 грн. та, відповідно, занижено податкове зобов'язання за загальним режимом оподаткування ПДВ на зазначену суму, яка підлягала натомість сплаті до бюджету (а.с. 24-27).

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Як вбачається із акту перевірки (а.с. 22-23), питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу позивача складала в 2010 р. - 100%, в 2011р. - 97%, в 2012р. - 98,68%. Отже позивач відповідає критерію за яким підприємство відноситься законом до сільськогосподарських підприємств.

Згідно з п. 209.10 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва №100168963, позивач з 01.01.2009р. зареєстрований як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Зазначене свідоцтво було отримане позивачем відповідно до положень статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв у зазначений період часу.

Припинення дії спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств, та анулювання відповідного свідоцтва має місце лише у випадках передбачених п.п. 8-1.11, 8-1.12 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 209.11, 209.12 статті 209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД , та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Контролюючим органом при здійсненні перевірки вказано на те, що позивачем не підтверджено походження соняшнику вагою 384205 кг , середньою вартістю 3,952 грн/кг, тому неможливо віднести цей товар до сільськогосподарського, що виготовляється безпосередньо суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а отже на ці операції не розповсюджується дія спеціального режиму оподаткування з ПДВ.

При цьому контролюючий орган мотивував свій висновок тим, що згідно із статистичною звітністю за 2012 рік позивачем відображено продаж соняшнику вагою 692800 кг, зазначене підтверджується і наявними первинними документами. В той же час залишок соняшнику на 01.01.2012 року складав 701945 кг, оприбутковано соняшнику врожаю 2012 року 560815 кг, залишок на 31.12.2012 року склав 185755 кг. Із цього контролюючий орган зробив висновок, що фактична реалізація соняшнику склала (701945+560815)-185755 = 1077005 кг.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що у 2012 році позивачем було зібрано соняшника в кількості 213760 кг. Позивачем надано суду довідку про облік зібраного врожаю соняшнику по регістрах обліку, відповідно до яких підприємство зібрало соняшнику в сумі 213760 кг.

Разом із залишками врожаю 2011 року (701945 кг) протягом 2012 року підприємство обліковувало 915705 кг соняшнику власного виробництва (701945+213760). При цьому було здійснено продаж 692815 кг соняшнику, залишок власного соняшнику - 222890 кг. Списано 25335 кг та 11800 кг, як відходи. Залишок на кінець звітного періоду 185755 (222890-25335-11800) кг. Всього приход соняшнику за 2012 рік склав 560815 кг. З них 128920 кг передано на зберігання ПАТ «Засільське хлібоприймальне підприємство» (про що суду надано копії договору складського зберігання зерна від 09.07.2012р., актів приймання-здачі робіт та відомості про рух зерна) та 246140 кг -на сортування та сушіння (про що свідчать надані суду копії актів передання продукції рослинництва на сортування та сушіння), а 185755 кг - залишки.

При цьому податковий орган визначає поставку лише за єдиним критерієм, визначеним у Податковому кодексі України - п.п. «а» п.186.1 статті 186 - «місце постачання товару», але не враховує суті постачання, за яким необхідною ознакою є перехід речових прав на товар.

Оскільки при передачі товару на зберігання та обробку, позивач зберігає своє речове право на зазначений товар, та в подальшому має право вимагати його повернення, то в цьому випадку не можна казати про постачання товару.

Положеннями п.14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу визначено поняття постачання та випадки, коли відповідні господарські операції вважаються постачанням. Серед таких операцій закон не називає передачу на зберігання та обробку.

Отже насіння соняшнику у встановленій вазі не було предметом постачання, а тому така операція не оподатковується ПДВ і для визначення податкового зобов'язання не має значення походження цього товару, а відповідно і режим оподаткування з ПДВ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Синтез" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 29.07.2013 року № 0000332200.

Повернути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез» судовий збір у сумі 458,80 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська