Рішення № 36659356, 18.12.2013, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/4067/13-ц

Провадження № 2/229/1245/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

при секретарі Костіній І.В.

з участю представника

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому зазначає, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 02.06.2001року по листопад 2012року.

23 листопада 2012року вона вдруге вийшла заміж та змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3.

За час сумісного проживання ними була придбана 2-кімнатна квартира загальною площею 49,6кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, за ціною 65650грн.

Її частка майна від загальної вартості складає 32 825грн. Квартира є об"єктом права спільної сумісної власності. Просить поділити з відповідачем майно, виділивши їй 1/2 частину 2-кімнатної квартири по АДРЕСА_1, стягнути з відповідача судові витрати.

Під час розгляду справи позивач змінила вимоги, про що надала заяву (а.с.15), і просить поділити спільне з відповідачем майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину 2-кімнатної квартири по АДРЕСА_1, також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач в судове засідання не "зявилась Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність за участю її представника адвоката ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просить їх задовольнити, оскільки вважає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і за позивачем має бути визнано право власності на 1/2частку цієї квартири. Також вважає що з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в сумі 328,25грн.

Відповідач в судове засідання не з"явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Вважає, що квартира не є спільною власністю подружжя, оскільки придбана була не за сумісні кошти подружжя, а за кошти батьків ОСОБА_4

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з червня 2001року по 01 листопада 2012року. (а.с.4,6).

Судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_4 придбав за договором купівлі продажу від 25 жовтня 2007року квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 61Сімейного Кодексу України об"єктом права спільної сумісної власності подружжя може будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Іншої домовленності між подружжям щодо часток в квартирі АДРЕСА_1 не виявлено.

Суд вважає, що придбана відповідачем квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки придбана ними під час шлюбу і за сумісні кошти.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача , що квартира не є спільною власністю подружжя. На підтвердженння своїх доводів відповідачем надано кредитний договір № 014/0038/82/160355 від 19 червня 2008року , який укладено між ВАТ "Райфайзен банк Аваль" та ОСОБА_6 на суму 34 986доларів США, також виписку про погашення ОСОБА_4 боргу по кредитному договору від 30.10.2007року, із якої вбачається , що кредит був погашений одним платежом в сумі 45 637,62грн у вересні 2009року (а.с.30,33), також посилається на пояснення свідка ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що сім"я її сина ОСОБА_4 у 2007році прийняла рішення про придбання квартири, для чого оформили кредитний договір, гроші отримані за кредитом витратили на придбання спірної квартири. Але їм було скрутно сплачувати цей кредит, і вона разом з чоловіком прийняли рішення їм допомогти. Її чоловік ОСОБА_6 оформив кредит в Райфайзенбанк Аваль на суму 30 000доларів США, з яких вони 10000доларів надали сину для погашення кредиту, 10000доларів - витратили на покупку квартири для дочки, 10000доларів - залишили собі на ремонт своєї квартири.

Виходячи зі змісту пояснень свідка ОСОБА_6, суд приходить до висновку, що гроші були передані для всієї сім"ї відповідача ОСОБА_4 як допомога, оскільки батьки бажали допомогти їм у погашенні взятого кредиту. Доказів, що батьки відповідача подарували, чи якимось іншим шляхом передавали кошти тільки для свого сина, і бажали тільки для нього придбати спірну квартиру, суду не надано.

Із виписки про погашення кредиту (а.с.30) вбачається, що кредит сплачувався щомісячно з жовтня 2007року по грудень 2008року, як стверджує свідок ОСОБА_7, сума 45 637,62грн була внесена батьками, але інші суми на погашення кредиту здійснювалися сторонами по справі, ОСОБА_3, ОСОБА_7, що на думку суду свідчить про те, що квартира є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57 Сімейного Кодексу визначено майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка, яким є :

майно, набуте нею, ним до шлюбу;

майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але кошти, які належали їй, йому особисто;

майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" .

Доказів, що спірна квартира придбана за особисті кошти відповідача, на підставі договору дарування, в порядку спадкування, суду не надані.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 328,25грн (а.с.9).

Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,209,212-215,223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 69,70 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири 30, яка розташована по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 328 (триста двадцять вісім)грн 25 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т. Л. Панова